Критерії DSМ для розладів харчування

Рекреаційне значення рослинності

Рекреація в буквальному розумінні слова — відпочинок (лат. рекре-аціо — відновлення). Стосовно зелених насаджень під рекреацією слід розуміти відновлення сил здорової людини за рахунок безпосереднього спілкування з природою, особливо міського населення, яке все менше й менше зустрічається з натуральним середовищем.

Слід відзначити, що сьогоднішня класифікація міських і заміських озеленених територій на насадження громадського і обмеженого корис­тування та спеціального призначення як би розчленовує, а не об'єднує рекреаційний потенціал міста. Підвищення фітомеліоративної функції (особливо санувальної і етико-естетичної) всіх зелених насаджень міста і приміської зони буде сприяти зростанню цього потенціалу та служити оздоровленню міського населення.

Особливу роль відіграють приміські ліси. Лісова рекреація — це пе­ребування в лісі з метою відпочинку та іншими цілями, не пов'язаними з виробничою діяльністю.

Ліс впливає на людину не тільки тоді, коли вона знаходиться в його оточенні, але й на значній відстані. Він постачає рекреантам зволожене і чисте повітря. Рекреацію в місті поділяють на близьку, середню і далеку.

Близька рекреаційна зона пов'язана з відпочинком поблизу житла, місцем роботи або навчання (внутріквартальні та мікрорайонні сади і сквери, сади на території підприємств, організацій, учбових та дошкільних закладів, а також озеленені території лікувальних закладів). Біль­ша її частина потребує удосконалення санувальних і естетичних функцій.

Зона середньої рекреації розміщена від житла на віддалі 10-20-хви-линної пішохідної або 10-15-хвилинної транспортної доступності. Це, як правило, районні парки або парки житлових районів, упорядковані методами ландшафтної архітектури з використанням спеціально підібраних дерев і чагарників. Відпочивають тут усі категорії населення.

Зона далекої рекреації розміщена від житла на віддалі 20-30-хви-линної транспортної доступності і належить до міських парків, лісо- і лугопарків, влаштовується методами ландшафтної архітектури з використанням різноманітного асортименту дерев і чагарників. Відпочиває тут, головним чином, доросле населення, особливо молодь.

Заміська рекреація знаходиться в 1-1,5-годинній транспортній до­ступності. Крім відпочинку в лісах зелених зон міст, сюди слід віднести також відпочинок у приміських колективних садах і городах.

Нервова анорексія:

A. Відмова підтримувати вагу тіла вище норми для даного віку і росту. Або нездатність досягти очікуваного рівня ваги для зростання. Це призводить до того, що вага складає менше 85% від очікуваної;

B. Міцний страх перед додаванням у вазі або ожирінням навіть при нормальній вазі.

C. Порушення сприйняття ваги або форм власного тіла;

D. У статевозрілих жінок проявляється аменорея (відсутність як мінімум трьох послідовних менструальних циклів).

Специфічні типи:

Обмежуючий тип. Під час текучого епізоду нервової анорексії людина не відрізняється ненажерливістю чи не застосовує очищення шлунково-кишкового тракту.

Тип ненажерливість-випорожнення: під час наявного епізоду нервової аноресії у людини з’являється приступ ненажерливості або випорожнення кишково-шлункового тракту.

Нервова булімія:

A. Нервові епізоди ненажерливості, які повторюються, що характеризуються:

- Вживанням в обмежений період часу (наприклад протягом двох годин) кількості їжі, яка значно первищує норму;

- Відчуття відсутності контролю за харчуванням під час епізоду

B. Неадекватна компенсаторна поведінка, що повторюється з метою попередження додавання у вазі, наприклад, штучно викликана рвота, зловживання чисткою організму, виснажливі фізичні вправи.

C. Епізоди ненажерливості та неадекватна компенсаторна поведінка відбуваються у середньому як мінімум два рази на тиждень протягом 3-х місяців.

D. Надто великий вплив ваги та форми тіла на самооцінку.

E. Порушення має місце не лише при епізодах нервової анорексії.

Специфічні типи:

Неочищаючий тип. Під час епізоду нервової булімії людина виявляє неадекватну компенсаторну поведінку таку як голодування чи виснажуючи фізичні вправи.

Очищаючий тип. Під час епізоду нервової булімії людина регулярно викликає в себе штучну рвоту або зловживає очисними засобами.

Підліткам з анорексією притаманне почуття голоду, але вони готові на все аби досягти часто примарної мети. На противагу тим, хто дотримується дієти вони доводять себе до небезпечного стану.

Серед вторинних симптомів анорексії найбільш поширені – надлишкова активність. Іноді це ховається за соціально прийнятною формою – спортом. Ще один поширений симптом – аменорея. Смертність від анорексії складає 10%. Пікові періоди аменореї – 11-18 років.

ЕТІОЛОГІЯ. Органічний контекст: механізм генетичного передавання достеменно невідомий, припускають наявність дефектів, які порушують звільнення певних гормонів.

Внутрішньоособистістний контекст. Образ тіла: у пубертатний період у дівчат відмічають появу жирових складок, що може призвести до викривленого сприйняття власного тіла та стурбованості своєю вагою та дієтами.

Розлади харчування виникають у рано дозріваючих дівчат. Теорія Бруха стверджує, що хворі на анорексію не здатні чітко ідентифікувати та диференціювати такі пропріоцептивні як голод, насичення, страх, гнів та смуток.

Дата добавления: 2014-01-04