Правила призначення покарань особам, що вчинили злочини у віці до 18 років

Види кримінальних покарань, які можуть бути застосовані до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років

Відповідно до ст. 98 КК, до неповнолітніх застосовуються лише такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

Отже, відносно неповнолітніх не можуть застосовуватися: конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службові обмеження для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні.

При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.

У Мінімальних стандартних правилах ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінських правилах"), затверджених 29 листопада 1985 p., серед керівних принципів винесення судового рішення і вибору заходів впливу значаться, зокрема, такі:

При виборі заходу впливу компетентний орган повинен керуватися наступними принципами:

a) заходи впливу завжди повинні бути співрозмірні не лише з обставинами і тяжкістю правопорушень, але й з становищем та потребами неповнолітнього, а також з потребами суспільства;

b) рішення про обмеження особистої свободи неповнолітнього повинні прийматися тільки після ретельного розгляду питання і обмеження повинно бути по можливості зведене до мінімуму;

c) неповнолітнього правопорушника не слід позбавляти особистої свободи, якщо тільки він не визнаний винним у вчиненні діяння з застосуванням насильства проти іншої особи або в неодноразовому вчиненні інших серйозних правопорушень, а також за відсутності іншого відповідного заходу впливу;

d) при розгляді справи неповнолітнього питання про його або її благополуччя повинно слугувати визначальним фактором...

Мінімальне використання заходів, що передбачають ув'язнення у виправній станові.

Поміщення неповнолітнього до якоїсь виправної установи завжди повинно бути крайнім заходом, застосовуваним протягом мінімально необхідного строку.

За невирішеності суперечностей між перевихованням і відплатою по заслугах, допомогою і присіканням та покаранням, мірою відплати з урахуванням виключних обставин конкретної справи і заходом впливу в інтересах захисту суспільства в цілому, загальним запобіганням та індивідуальним покаранням Правила виходять з того, що при розгляді справ неповнолітніх завжди (можливо, за винятком серйозних правопорушень) повинні превалювати інтереси благополуччя і майбутнього молодих людей, орієнтуючи на використання всього діапазону існуючих альтернативних ув'язненню заходів.

В руслі врахування цих керівних принципів знаходяться положення КК щодо особливостей кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ XV) та положення КПК щодо провадження в справах про злочини неповнолітніх (розділ восьмий). Останні мають послідовно втілюватись у практику їх застосування при розслідуванні та розгляді в суді справ про злочини неповнолітніх.

Специфіка підходу до призначення покарання неповнолітнім, які вчинили злочини, відображена в ст.103 КК. Коментована стаття деталізує загальні засади призначення покарання, сформульовані в ст.65.

Загальна вказівка про врахування судом ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст.65 деталізовані положенням про необхідність щодо неповнолітнього враховувати "умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього" (ч. 1. ст.103).

Відповідно до вимог КПК, при провадженні досудового слідства та розгляді в cyді справи про злочини неповнолітнього, крім загальних обставин, зазначених у ст.64, необхідно з'ясувати зокрема ще й такі обставини, як стан здоров'я та загальною ї розвитку неповнолітнього, характеристику його особи, умови життя та виховання обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули його в злочинну діяльність (ч. 1 ст.433).

Необхідність з'ясування згаданих обставин обумовлюється зокрема тим, що покарання неповнолітніх особливою мірою повинно бути підпорядковане досягненню мети їх виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.Врахування при призначенні покарання неповнолітнього

умов його життя те виховання включає, зокрема, оцінку матеріального становища сім'ї, наявність та поведінку батьків, виконання ними обов'язків по вихованню неповнолітнього, наявність сварок, бійок, інших негативних прикладів поведінки чи проявів грубості, жорстокості до неповнолітнього; поведінки оточення неповнолітнього, умов та способів проведення ним дозвілля; якості організації навчально-виховного процесу в навчальному закладі, де навчався неповнолітній, ставлення до нього з боку педагогів та колективу.

Врахування впливу дорослих включає з'ясування їх негативного впливу на неповнолітнього та можливого залучення до вчинення ним злочину. ПВСУ в постанові від 22 грудня 1983 р. №6 "Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність" зазначає (абз. 1 п.2): "При розгляді справ щодо неповнолітніх суди повинні ретельно досліджувати не тільки обставини пред'явленого їм обвинувачення, а й питання про те, чи не були вони втягнуті у злочин дорослими особами, оскільки це має важливе значення для індивідуалізації покарання неповнолітньому, виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину". Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину (рівно як і в пияцтво, у заняття жебрацтвом чи азартними іграми) становить злочин проти громадського порядку та моральності, передбачений ст.304.

Необхідно зазначити, що до числа обставин, які пом'якшують покарання, відноситься як вчинення злочину неповнолітнім (п.3), так і ряд інших, зокрема вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин (п.5), вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність (п.6 ч. 1 ст.66), які можуть бути пов'язані з взаємовідносинами неповнолітнього з батьками, іншими дорослими, зокрема під час навчання або роботи. Встановлення факту наявності передбачених п.6 ч. 1 ст.66 обставин чи провокуючої поведінки з боку якоїсь особи (не виключається, що це може бути й потерпілий) є приводом для розгляду судом питання про винесення окремої ухвали.

Звертаємо увагу, що "У разі істотної неповноти попереднього слідства, зокрема, коли не з'ясовані дані про особу підсудного, умови його життя і виховання, не виявлені дорослі співучасники та особи, що витягли неповнолітнього у злочинну й іншу антигромадську діяльність, суд, при неможливості усунути неповноту попереднього слідства в судовому засіданні, повинен повернути справу на додаткове розслідування".

Важливе значення при призначенні неповнолітньому покарання має врахування рівня розвитку та інших особливостей особи неповнолітнього. Рівень розвитку характеризується станом мисленнєвої, пізнавальної діяльності, запасом знань, параметрами емоційно-вольової сфери тощо неповнолітнього. У необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього повинна бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) (ч. З ст.433 КПК).Інші особливості особи неповнолітнього, що є

суттєвими при вирішенні питання про призначення покарання неповнолітньому, який вчинив злочин, це ставлення його до суспільних цінностей і існуючих у суспільстві вимог щодо правил поведінки, готовність до їх сприйняття і коригування своєї поведінки, здатність до спротиву негативним впливам оточуючого середовища, наявність і вираженість особливостей характеру, пов'язаних з віком (підвищена збудливість, неврівноваженість, запальність, схильність до неадекватних реакцій, наявність психічних відхилень, що не виключають осудності), тощо. Ці обставини мають враховуватись судом при виборі міри покарання та ступеня його тяжкості (як і при вирішенні інших питань, зокрема, звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності чи від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру). Як показують дані педагогіки та психології, а також судова практика, є суттєва особистісна різниця між неповнолітніми віком 14-15 та 16-17 років, що теж має бути предметом уваги при розгляді кримінальної справи неповнолітнього.

Враховуються й інші обставини, наприклад, наявність розумової відсталості неповнолітнього, не пов'язаної з психічним захворюванням, що може відобразитись на повноті усвідомлення ним значення своїх дій та керування ними.

Дійшовши висновку про необхідність призначення неповнолітньому реального покарання, суд має це зробити у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин (п.1 ч. 1 ст.65), виходячи з принципу його необхідності й достатності для виправлення особи та попередження нових злочинів (ч. 2 ст.65). При цьому актуальними є положення п.п.17.1, 19 та 19.1 Мінімальних стандартних правил ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх.

Призначене покарання має бути судом мотивоване, характеризуватись конкретним викладом обставин (зокрема, умов життя та виховання неповнолітнього, рівня розвитку та інших особливостей його особи). "У випадках, коли санкція закону, за яким особа засуджується, передбачає альтернативні покарання, суд повинен зазначити, чому саме він призначив більш або менш суворе покарання". Суд зобов'язаний мотивувати призначення покарання у виді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі.

Якщо суд призначає неповнолітньому позбавлення волі на певний строк, він повинен, крім всього іншого, дотримуватись положень ст.102, зокрема, щодо диференційованих строків позбавлення волі відповідно до категорії вчиненого злочину, хоча і в рамках санкції статті Особливої частини КК.

Дата добавления: 2014-01-04