Забруднення повітря виробничих приміщень

Визначення параметрів мікроклімату

1. Температуру – вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами.

Для безперервної реєстрації t⁰ навколишнього середовища – термографи.

- температуру вимірюють у кількох точках робочої зони (на рівні 1,3- 1,5 м від підлоги).

2. Відносна вологість повітря – це відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в 1 м³ повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі.

- визначається психрометром Августа, аспірацій ним психрометром, гігрометром та гігрографом.

- фізіологічно оптимальною є відносна вологість в межах 40-60%.

- залежно від характеру робіт найбільш сприятливими для організму є:

- відносна вологість 60-50% - при t⁰ 18-22 ⁰С

- відносна вологість не більше 55% - при t⁰ 28 ⁰С

- відносна вологість не більше 60% - при t⁰ 27 ⁰С

- відносна вологість не більше 65% - при t⁰ 26 ⁰С

- відносна вологість не більше 70% - при t⁰ 25 ⁰С

- відносна вологість не більше 75% - при t⁰ 24 ⁰С і нижче.

3. Швидкість руху повітря – вимірюється з допомогою крильчастих (03-0,5 м/с) та чашкових (1-20 м/с) анемометрів.

- для визначення малих доз швидкості руху повітря (менше 0,5 м/с) – термоанемометри та кататермометри.

- Залежно від характеру робіт, температури, вологості, допускається швидкість руху повітря в межах 0,3-0,5 м/с.

Заходи і засоби нормалізації параметрів мікроклімату:

1. удосконалення технологічних процесів та устаткування:

- наприклад: заміна гарячого способу обробки метала – холодним.

2. раціональне розміщення технологічного устаткування:

- основні джерела теплоти бажано розміщувати біля зовнішніх стін будівлі і в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувалися на робочих місцях.

3. автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами.

4. раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря.

5. раціоналізація режимів праці та відпочинку.

6. застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів.

7. використання засобів індивідуального захисту (спецодяг, капелюхи, окуляри, маски).

Шкідлива речовина – речовина, що контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя.

Шляхи потрапляння в організм:

1. Органи дихання.

2. Органи травлення.

3. Шкіра і слизові оболонки.

Гострі отруєння – виникають у результаті короткочасної (протягом доби) дії значних доз шкідливих речовин.

Хронічні отруєння – виникають внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин, що значно перевищують ГДК.

Хімічні речовини (шкідливі і небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003 – 74 за характером впливу на організм поділяються на:

- загальнотоксичні (ртуть, СО, толуол, анілін);

- подразнювальні (хлор, аміак, сірководень, озон);

- сенсибілізуючі (альдегіди, нітросполуки, лаки);

- канцерогенні (ароматичні вуглеводи, аміносполуки, азбест);

- мутагенні (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);

- такі, що впливають на репродуктивну функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

Дата добавления: 2014-01-04