Освітлення виробничих приміщень

Вимоги до системи вентиляції

Місцева вентиляція

Види загальнообмінної вентиляції

Загальнообмінна штучна вентиляція

Забезпечує необхідний мікроклімат і чистоту повітря у всьому об’ємі робочої зони приміщення.

Застосовується:

- для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень;

- коли характер технологічного процесу виключає можливість використання місцевої витяжної вентиляції.

1. припливна – забезпечує подачу чистого зовнішнього повітря у приміщення; при цьому видалення забрудненого повітря здійснюється через вентиляційні отвори. Використовується у виробничих приміщеннях зі значним тепловиділенням і низькою концентрацією шкідливих речовин.

2. витяжна – застосовується у виробничих приміщеннях, в яких відсутні шкідливі речовини, а необхідна кратність повітрообміну є невеликою, а також у допоміжних і складських приміщеннях.

3. припливно-витяжна застосовується для підвищеного і надійного повітрообміну.

1. Припливна – здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості); виконується у вигляді повітряних душів, повітряно-теплових завіс.

- повітряні душі – для запобігання перегріву робітників у гарячих цехах;

- повітряно-теплові завіси – для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей.

2. Витяжна – забезпечує вловлювання шкідливих речовин безпосередньо в місцях їх виділення.

- за допомогою відсмоктувачів.

- створювати нормовані метеорологічні умови праці (температура, вологість, швидкість руху повітря);

- повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил;

- не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування із суміжних приміщень;

- не створювати протягів чи різкого охолодження;

- бути доступними для керування та ремонту під час експлуатації;

- не створювати під час експлуатації додаткових незручностей (шуму, вібрації).

Адаптація – пристосування ока до зміни рівня освітленості у полі зору.

Погане освітлення → швидка втома → менш продуктивна праця ► зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків.

Показники:

1. Кількісні:

- світловий потік (Ф) – це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям,

Одиниця – люмен (лм).

- сила світла (І) – величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (w), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:

І = Ф / w

Одиниця – кандела (кд).

- яскравість (В) – відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверхні, що висвітлюється:

В = І

S · cos α,

де І – сила світла, S – площа поверхні, α – кут між до елемента поверхні S і напрямком, для якого визначається яскравість.

Одиниця – ніт (нт).

- освітленість (Е) – відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S):

Е = Ф

S

Одиниця – люкс (лк).

2. Якісні:

- фон – поверхня, що прилягає до об’єкта розпізнавання, на якій він розглядається. Характеризується коефіцієнт відбиття поверхні р, який являє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї.

Фон вважається світлим при р>0,4; середнім – р=0,2-0,4; темним - р>0,2.

- контраст між об’єктом і фоном – характеризується співвідношенням яскравостей об’єкта розпізнавання крапка, лінія, знак) та фону:

k = (В₀ – В_ф),

В_ф

де В₀ – яскравість об’єкта, В_ф – яскравість фону (нт).

Контраст є великим при k >0,5; середнім при k = 0,2 - 0,5; малим - k >0,2.

- видимість (V) – характеризує здатність ока сприймати об’єкт:

V = k,

К _пор

де k - контраст між об’єктом і фоном; К _пор – пороговий (найменший) контраст, що розрізняється оком за даних умов.

Дата добавления: 2014-01-04