Проблеми і перспективи розвитку

Основу хімічної промисловості України становить виробництво неорганічних кислот, соди, глинозему, мінеральних добрив, продуктів нафтоперероблення, полімерів, медикаментів і фармпрепаратів.

Галузі хімічної промисловості:

1. Гірничо-хімічне виробництво (видобуток кам’яної солі, сірки, апатитів, фосфоритів).

2. Основна хімія (виробництво солей, кислот, мінеральних добрив, соди, хлору та ін.).

3. Хімія органічного синтезу (виробництво хімічних волокон, синтетичних смол і пластмас, гумово-азбестова промисловість).

В окремі групи можна виділити виробництво засобів побутової хімії, хіміко-фармацевтичну промисловість.

Чинники розміщення галузей хімічної промисловості:

1) сировинний (гірничо-хімічна промисловість);

2) споживчий (основна хімія);

3) енергетичний (хімія органічного синтезу – виробництво каучуку);

4) водомісткості (виробництво хімічних волокон).

Основними галузями хімічної промисловості є петрохімічна (або нафтохімічна) промисловість, карбохімічна (або коксохімічна) промисловість, заводи, що переробляють іншу хімічну сировину (сірка, йод, бром) тощо. Деякі ділянки хімічного виробництва, за сучасною класифікацією, не належать до хімічних, а становлять окремі галузі промисловості; до них належить власне нафтохімічна і целюлозно-паперова (так звана лісохімічна) промисловість, коксохімічна, фармацевтична і найновіша — мікробіологічна промисловість.

Вироби хімічної промисловості знаходять застосування у всіх без винятку ділянках народного господарства і в побуті. Особливо швидке зростання використання продуктів хімічної промисловості припадає на другу половину 20 ст. коли у зв'язку з нестачею традиційних видів сировини (вовна, шкіра, деревина, хутра, навіть метали) та великим приростом населення постала потреба в замінниках цих матеріалів. Дякуючи високому ступеневі розвитку хімічної науки та можливостям застосовувати в хімічному виробництві автоматизацію процесів, хімічна промисловість відзначається малою трудомісткістю, але високими коштами устаткування.

Хімічна промисловість України, як і решта галузей промисловості, за радянських часів розвивалася, задовольняючи насамперед потреби Москви. Тому її структура нині не зовсім відповідає потребам народного господарства України. Крім того, у спадок від командно-адміністративної системи нашій державі дісталися підприємства здебільшого із застарілим устаткуванням і малоефективними очисними спорудами. Тому розвиток хімічної промисловості України за ринкових відносин все більше буде залежати від вирішення екологічних проблем. Для поліпшення становища потрібні кошти і значні організаційні заходи.

Перспективи для розвитку хімічної промисловості України ґрунтуються на наявності природної сировинної бази, великих інших галузей господарства, чия продукція може бути використана як вторинна сировина, практично необмежених потребах у цій продукції, особливо в агропромисловому комплексі. Як показує світовий досвід розвитку господарства, вирішити ці проблеми можна лише в системі ринкової економіки.

Постійно буде вдосконалюватися і галузева та територіальна структура хімічної промисловості. Закономірно зростатиме питома вага виробництва мінеральних добрив, хімії органічного синтезу та нафтохімії. Є перспектива розвитку і у гумоазбестової промисловості. Натомість зменшуватиметься частка коксохімічного виробництва та випуск сірчаної кислоти.

У територіальному аспекті певний перерозподіл виробництва буде відбуватися у Передкарпаття та на південь країни.

Перед хімічною промисловістю України постає багато проблем. Існує нестача капітальних вкладень, що перешкоджає зростанню та модернізації. Для сектору характерна й нестача обізнаності серед громадськості, відсутність доступу до нових технологій та зелених технологій виробництва, які обмежують варіанти фірм з огляду на розробку нових продуктів та можливостей зростання. Загалом не вистачає людських ресурсів, нинішнім вченим та бізнес-менеджерам бракує навичок та професійної підготовки у сучасному хімічному виробництві, продажах та маркетингу.

Більшість підприємств хімічної промисловості знаходяться у трьох районах: Придніпров'ї, Донецькому і Прикарпатті. Значна їх концентрація спричиняє сильне забруднення довкілля хімічними речовинами, що негативно відбивається на здоров'ї людей, які живуть у цих регіонах. Необхідне проведення заходів для очищення від цих забруднень, використання маловідходних і безвідхідних технологій на усіх підприємствах хімічної промисловості.

Проблеми:

- значна собівартість та енергоємність виробництва;

- застаріле обладнання, малоефективні технології;

- дефіцит вітчизняної сировини для хімії органічного синтезу;

- неконкурентоспроможність вітчизняної продукції;

- забруднення довкілля.

Шляхи вирішення:

- впровадження нових технологій;

- розширення асортименту продукції;

- використовування експортних можливостей України;

- розробка систем природоохоронних заходів.

Дата добавления: 2014-01-04