Валютний ринок

Ринок інтелектуальної власності.

Як і в категорії "економічна власність", в інтелектуальній власності також необхідно виділити кількісну й якісну сторони. У першему випадку – це різні об¢єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, "ноу-хау", програми математичного забезпечення, наукові прогнози тощо). У другому – відносини, які виникають і розвиваються між людьми з приводу створення і привласнення названих об¢єктів власності.

Першочерговою проблемою в Україні на шляху формування ринку інтелектуальної власності є прискорене створення нормативної бази для подання, захисту і впровадження винаходів, нових моделей та зразків промислового устаткування. Необхідно оперативно перевести в патенти України ті авторські свідотства, які були видані громадянам України відповідними службами колишнього СРСР. Якщо цього не зробати, Україна втратить пріоритет на велику кількість винаходів. Наша держава досягла світового рівня у галузі математики, теоретичної фізики, фізіології, клітинної та молекулярної біології, електрохімії, що дає їй змогу бути активним учасником на міжнародному ринку ідей.

Важливу роль у формуванні ринку інтелектуальної власності відіграє у розвинутих країнах світу венчурний (ризиковий) капітал. Він у цільовому порядку інвестується в ідею, проект, а втілюють їх у життя ризикові фірми з обмеженною відповідальністю у складі декількох чоловік. Інвестор (або інвестори) отримує права на всі новації, які створюються на даних підприємствах. Ці новації бувають запатентованими і безпатентними ("ноу-хау").

У широкому розумінні "ноу-хау" – це сукупність технічних знань виробничого, комерційного й іншого досвіду, необхідного для виготовлення певного виробу, відтворення виробничого процесу і т. ін. "Ноу-хау" включає не лише технічну, а й комерційну інформацію, а також неопубліковані винаходи і застосовується у ліцензійних угодах, домовленостях про технічне співробітництво тощо.

Купля-продаж різних нововведень поширюватиметься в Україні у зв¢язку зі зростанням кількості підприємств, які працюють на основі ринкового та обтимального поєднання ринкового і державного регулювання.

Валютний ринок – це важлива сфера економічних відносин з приводу куплі-продажу іноземних валют і платіжніх документів (чеків, векселів, акредитивів, телеграфних і поштових переказів в іноземній валюті). На валютному ринку здійснюються операції зовнішньої торгівлі, розрахунків, міграції капіталів та робочої сили, туризму. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспонденські рахунки між банкими різних країн.

Існує два види цих операцій:

1. Спот – негайна поставка валюти.

2. Форвард – поставка валюти через певний час, як правило, через місяць за узгодженним на момент угоди курсом.

У деяких країнах поряд з офіційним валютним ринком існує паралельний, на якому курси валют відхиляються від офіційних курсів. Є також нелегальні (чорні) валютні ринки де валютний курс визначається залежно від попиту і пропозиції валют.

Дата добавления: 2014-01-04