Роль центрального банку та комерційних банків на ринку цінних паперів

Розміщення цінних паперів на ринку безпосередньо емітен­том (прямий продаж:) відбувається дуже рідко і, головним чином, тоді, коли емітент не тільки добре відомий, а й має зв'язки з мож­ливими покупцями.

На аукціонах.

Система взаємодії суб'єктів ринку цінних паперів

Суб'єкти операцій на ринку цінних паперів це емітенти цінних паперів, інвестори (покупці) та посередники при укла­данні угод. У ролі емітентів виступають компанії, товариства, підприємства та держава в особі національного уряду і місцевих органів управління.

Відповідно й ринок цінних паперів можна поділити на ри­нок корпоративних цінних паперів (що випускаються юридични­ми особами) та ринок державних цінних паперів.

Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють пер­винний та вторинний ринок. Первинний - це ринок, на якому розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбу­вається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, під­приємствами і запозичення коштів ними та державою.

Покупцями цінних паперів є як індивідуальні, так й інституціональні інвестори (юридичні особи). Наприклад, у США близько 47 мли, американців є власниками акцій. На Нью-Йоркській фондовій біржі на індивідуальних інвесторів припадає 30% усіх операцій. Найбільшими інституціональними інвестора­ми с пенсійні та ощадні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, банки, трасі-компанії та інші фінансово-кредитні інсти­тути. У цінні папери також вкладають кошти корпорації, холдинг-компанії, церкви, профспілки, університети тощо.

Р озміщення цінних паперів на ринку може здійснюватися:

1) безпосередньо їх емітентом;

2) через посередників;

2. Посередники, які беруть участь в операціях з цінними папе­рами, поділяються на брокерів та дилерів. Брокер зводить продавця з покупцем, одержуючи за посередництво комісійні. Дилер купує цін­ні папери від свого імені та за свій рахунок з метою їх перепродажу. У ролі посередників виступають як окремі особи, так і цілі фірми, інтегруючи у своїй роботі брокерські та дилерські опе­рації, а також комерційні банки. Спеціалізовані посередницькі фірми не мають єдиної загальноприйнятої назви. Найчастіше їх називають інвестиційними дилерами (банками, домами), біржо­вими, дилерськими фірмами.

В економічно розвинених країнах, найпоширеніший спосіб роз­міщення цінних паперів - через інвестиційних дилерів, що мають ве­ликий досвід проведення операцій на ринку. Емітент укладає угоду з інвестиційним дилером на розміщення цінних паперів нового ви­пуску. Спочатку дилер здійснює старанний аналіз передбачуваного випуску з точки зору вигідності. Наприклад, якщо мова йде про ви­пуск цінних паперів акціонерною компанією, він вивчає фінансо­вий стан компанії-емітента та перспективи її розвитку, аналізує стан галузі, в якій діє компанія, та економіки країни у цілому.

Відносини між емітентом та дилером можуть будуватися по-різному. Дилер може виступити в ролі покупця цінних паперів з метою їх подальшого перепродажу. Така купівля цінних па­перів називається передплатою (андерайтингом), а сам дилер - пе­редплатником (андерайтером).

Іноді дилер бере у емітента опціон, тобто право купити ви­пуск. Таке право він реалізує тільки якщо знайде покупців.

Дилер може виступити у ролі агента емітента – брокера. У цьому випадку він бере цінні папери на комісію та намагається їх продати.

3. Розміщення цінних, паперів може здійснюватися за допо­могою аукціонів. Так, у США федеральні резервні банки реалізу­ють казначейські векселі, облігації на аукціонах. Інвестори пода­ють заявки на купівлю векселів із зазначенням ціни. Спочатку ви­конуються заявки з найвищою ціною, потім наступні, з нижчою ціною і т. д., поки не буде продана-необхідна кількість векселів. Інвестори можуть подавати заявки без зазначення ціни. У такому випадку вони повинні сплатити середню ціну, яка склалася на аукціоні. Процедура аукціону облігацій така ж, як і аукціону век­селів, за винятком того, що у заявках зазначаються не ціни, а ставка доходу. При цьому покупець, який запропонував найнижчу ставку, одержує всю замовлену кількість цінних паперів, потім задовольняють заявку з більш високим доходом.

Розміщення цінних паперів може відбуватися публічно чи приватно. При публічному розміщенні цінні папери за допомогою реклами пропонуються широкій публіці. Емітент публікує про­спект, який повинен містити у собі повну, достовірну, недвознач­ну інформацію про новий випуск, відомості про передплатників та про їх зобов'язання щодо передплати. Цей проспект потрібно узгодити з компетентною урядовою установою. За погодженням з емітентом дилер може запросити й інших дилерів для участі у розміщенні цінних паперів. У цьому випадку він поділяє з ними власність на випуск, відповідальність за його збут та прибуток.

Важливим питанням, що обумовлюється в угоді, є питан­ня про ціни, за якими цінні папери продаються дилеру та населен­ню. Прибуток дилерів формується за рахунок різниці у цих цінах. Продаж цінних паперів може здійснюватися після пред'явлення попиту або ж у визначений строк після збору заявок на купівлю.

У випадку приватного розміщення цінних паперів інвес­тицій дилер виступає агентом емітента і за комісійну винагороду знаходить покупців.

Різноманітні операції з цінними паперами здійснюють ко­мерційні банки. Вони виконують роль інвесторів і купують цінні папери для власного портфеля, беруть участь у первинному роз­повсюдженні нововипущених паперів серед покупців, виступа­ють посередниками при перепродажу цінних паперів, виконують операції з цінними паперами за дорученням клієнтів, видають по­зички під цінні папери. У ряді країн - США, Англії, Франції та деяких інших - банківське законодавство обмежує інвестиційну діяльність комерційних банків і забороняє їм використовувати ресурси банку для інвестицій в акції та корпоративні облігації. У цих країнах портфель цінних паперів комерційних банків скла­дається, головним чином, з державних цінних паперів. Проте банки намагаються обминати цю заборону: вони створюють холдинг-компанії, які вкладають капітал в акції та корпоративні облігації, надають кредити інвестиційним банкам та посередни­кам фондової біржі під заставу цінних паперів тощо.

Важливу роль на ринку цінних паперів та, зокрема, на ринку державних цінних паперів відіграє центральний банк. Разом з Міністерством фінансів та Казначейством він вирішує питання про доцільність випуску нових боргових зобов'язань, визначає умови їх обігу, розробляє заходи щодо забезпечення сталого курсу державних цінних паперів. Крім того, центральний банк, здійснюючи операції з цінними паперами на відкритому ринку, впливає на розмір резервів комерційних банків і, таким чином, на стан їх кредитної діяльності та грошового обігу. Банк купує цінні папери, коли дотримується курсу на стимулювання а кредитної діяльності комерційних банків та ринку в цілому, і продає цінні папери, коли має намір обмежити активність банків.

Дата добавления: 2014-01-04