Інформаційні системи в процесах прийняття рішень

Прийняття рішення є особливим видом діяльності, що полягає у формуванні варіантів рішення (альтернатив) з подальшим оцінюванням їх відносної ефективності та розподілом згідно з цим ресурсів між варіантами (див. розд. 6). Простішими типами рішень є прийняття або відхилення альтернативи, вибір найкращої альтернативи, ранжування альтернатив.

Для прийняття обґрунтованого рішення потрібно враховувати багато (десятки чи сотні) факторів, які складно взаємодіють між собою. У той же час людина ефективно може синхронно оперувати не більш ніж 7—9 об’єктами. Для подолання такої суперечності існують спеціальні інформаційні системи.

Серед багатьох типів ІС, що застосовуються для прийняття рішень, слід виділити два головні:

· управлінські УІС (MIS — management information system);

· системи підтримки прийняття рішень СППР (DSS — decision support system).

Головні компоненти УІС — база даних, комп’ютерна система та форма, в якій розподіляються дані. У базі даних може формуватися, наприклад, інформація про ціни, вихід продукції, наявність ресурсів, кадровий потенціал тощо. Комп’ютерна система в УІС обробляє інформацію для різних підрозділів організації. Ця інформація є базою для прийняття управлінських рішень, або для формування моделей прийняття рішень.

СППР відрізняються від УІС тим, що менеджер є внутрішнім компонентом СППР, а не зовнішнім, як в УІС. Тобто менеджер взаємодіє з ІС та одержує рішення в ітеративному процесі. СППР часто інтегрує економіко-математичні моделі як первинні елементи, з якими СППР взаємодіє (табл. 11).

Таблиця 11

ВІДМІННОСТІ МІЖ УІС ТА СППР

УІС	СППР
Акцент робиться на структуризації задач при попередньо визначених стандартних процедурах, методах їх розв’язання та інформаційних потоках	Акцент робиться на рішенні. Структура ІС та аналітична допомога є важливими, але допоміжними засобами за прийняття остаточного рішення, оцінки менеджера є суттєвішими
Виграш полягає у зниженні витрат, необхідного часу, кількості обслуговуючого персоналу тощо	Виграш полягає у розширенні діапазону та можливостей комп’ютеризації процесів прийняття рішень з метою допомогти менеджеру збільшити ефективність його діяльності
Вплив на прийняття рішень менеджером непрямий, оскільки забезпечується доступ до необхідних даних	Вплив на менеджера полягає в створенні необхідного інструментарію під його безпосереднім контролем, що не автоматизує процес прийняття рішення, але впливає на цей процес

За функціональними можливостями та галузями використання можна виділити СППР трьох типів.

СППР першого типу — системи індивідуального користування, бази знань яких формуються безпосередньо користувачем. У них використовуються багатокритеріальне оцінювання альтернатив.

СППР другого типу — системи індивідуального користування, бази знань яких адаптуються до досвіду користувача. Вони призначені для підтримки прийняття рішень у ситуаціях, які часто зустрічаються (вибір суб’єкта кредитування, вибір виконавця роботи, призначення на посаду тощо). Такі системи також використовують оцінювання альтернатив за кількома критеріями та забезпечують підтримку прийняття рішення в наявній ситуації на підставі результатів практичного використання ресурсів, які були отримані в минулому.

СППР третього типу використовують навіть тоді, коли СППР перших двох типів неможливо застосувати через відсутність єдиних критеріїв для оцінювання кожної альтернативи. Вони мають найбільші функціональні можливості, призначені для використання в органах державного управління найвищого рівня (Адміністрації Президента, Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, міністерствах, обласних держадміністраціях) та в великих бізнес-структурах.

Схема загальної структури СППР зображена на рис. 20.

Рис. 20. Загальна структура СППР

На схемі (рис. 21) наведено інформаційні потоки між менеджером та комп’ютерною системою DSS, яку називають ще аналізом, «що відбудеться, якщо...?». ІС генерує результати на економіко-математичній моделі (імітаційній моделі), а менеджер в ітеративному режимі може з’ясовувати, що відбудеться, якщо змінити деякі вхідні параметри, наприклад цілі, витрати, їх структуру. Менеджер також може змоделювати можливі рішення та оцінити потенційні наслідки їх прийняття.

Додатковим аспектом СППР є взаємодія між її складовими. Так, наприклад, рішення щодо управління запасами впливають не тільки на виробництво, а й на маркетинг, розподіл продукції, витрати. Потоки інформації забезпечують розроблення інтегративного, системного рішення.

Прийняття рішення не означає закінчення операцій з СППР. Прийняті рішення та їх наслідки у вигляді зворотних зв’язків накопичуються в базі даних. Отже, СППР є динамічною системою з неперервним оновленням даних.

Рис. 21. Інформаційні потоки між менеджером
та комп’ютерною системою DSS

Дата добавления: 2014-01-04