До них, як

Для

Як скористатися

Часто не знають,

Службового користування.

Для розваги, а для

Острах, про який йшлося вище.

Про це не знала.

Тепер ситуація змінюється, але в деяких журналістів,

особливо місцевих видань, залишається установка:

така інформація не для нас, її треба «здобувати по секрету». До

суб'єктивних чинників належить і острах, психологічна, а часом і

професійна неготовність працювати із результатами КСД. Таку професійну

неготовність із печальною неухильністю демонструють всі ведучі всіх теле-

ііізійних каналів, коли їм в ефірі доводиться розмовляти із соціологами.

Прикладом такого непрофесійного використання соціологічної інформації є

публікація у львівському «Колегіумі» «Чим далі в ліс, тим своя сорочка

ближче до тіла» (1995. - №2). По-перше, тут немає й згадки про масштаб і

репрезентативність дослідження, а така згадка - обов'язкова умова фахової

публікації. По-друге, зазначивши, що за відомостями соціологів кількість

прихильників радикальних ринкових стосунків зменшилась від 57 у 1994 р.

до 45%, а прихильників надання іноземному капіталові свободи дій у нашій

економіці - вдвічі, до 19%, автор обмежується цитуванням розпливчастого

висновку соціологів: «Результати свідчать про певне розчарування мешканців

України ходом перетворень». А тут потрібні були відомості про причини

такого розчарування (вони навіть важливіші за саму констатацію розчарування).

Якщо ж таких показників у соціологів немає, то це свідчить про

поверховість соціологічного дослідження. Однак для того, щоб помітити

гаку поверховість, як і для того, щоб зрозуміти мову соціолога, потрібні

відповідні знання. Значній частині журналістів таких знань бракує. Звідси й

Запитання для самоконтролю

1. Під якими типовими рубриками ЗМІ публікують соціологічну

інформацію?

. Які головні особливості використання соціологічної інформації

у ЗМІ?

3. У чому головні відмінності соціологічного і журналістського

досліджень?

4. Які головні причини недостатнього та некваліфікоШШО

використання соціологічної інформації у ЗМІ?

КСД - справді HO І

Біда лишо

в тім, що журналісти

соціологічною інформацією

своєї роботи

Вплив соціологічних методів збору інформації на журналістську методику

4.2. Вплив соціологічних методів збору інформації

на журналістську методику

Процес готування журналістського твору багато

в чому схожий на КСД. Як і для соціолога, для

журналіста обов'язковим є етап постановки проблеми

та її теоретичного вивчення - ознайомлення з

літературою, думками спеціалістів, вивчення громадської

думки (редакційної пошти). Як і соціолог,

журналіст формулює для себе цілі та завдання свого

виступу. Тільки в журналіста цей процес частіше

проходить підсвідомо. Чимало схожого є і в організації

роботи редакції та соціологічної групи. Та

найбільша і найсуттєвіша — подібність методів збору

інформації. І в журналіста, і в соціолога вони називаються

однаково: аналіз документів, опитування,

спостереження, експеримент. Однак ідентичності

тут якраз і немає, оскільки соціолог використовує

суто наукову методику, а журналіст майже ніколи

не обмежується нею. У журналістиці арсенал методів,

технологій набагато ширший, ніж у соціології.

Журналіст прагне (має прагнути) точно,

об'єктивно відображати дійсність чи її аспекти. Для

цього йому потрібна точна, об'єктивна інформація.

А одержати її можна лише за допомогою точних і

об'єктивних наукових методів. Ось чому журналістські

пошуки об'єктивної інформації - це, по суті,

усвідомлене чи підсвідоме намагання наблизитися

до соціологічної методики збору інформації. Очевидно,

що свідоме застосування в журналістиці основних

елементів соціологічної методики збору

інформації підвищує рівень журналістських виступів,

робить їх аргументованішими, об'єктивнішими.

Усе ж зовнішня

подібність методів

збору інформації

очевидна. Тільки

журналіст не ставиться

Дата добавления: 2014-01-04