Не було жодного прогресу (досить нагадати той

Тощо

Роботи з документами

Забувають про

Часом

Покладаючись на

Використовуючи

Що вона -

Жодного документа,

Якщо людина

Ft

Печать. - С. 66.

Див.: Радянська Україна. - 1986. - 27 верес.

'* ІЗсз сумніву, першочерговою причиною успіху публікацій Б. Плехаиопп були

Актуальність їхньої тематики і значущість наведених у них фактів. "Документі!*

ІІІЬИІСТЬ" тут є формою подачі матеріалу.

ніколи не оцінювала,

не аналізувала

то можна Із

впевненістю сказати,

не журналіст (принаймні

журналістикою

не займається)

l l g j ^ Q ^ Вплив соціологічних MeT<WB36opyjH^pM^uiyHa журналістську методику^

або аналізуючи

документи і

інтуїцію чи в пошуках

«потрібних

» фактів, журналісти

елементарні принципи

(а вони

ті ж, що і в

соціології): обґрунтованість

і надійність,

репрезентативність

Документ, однак, стає дієвим аргументом

лише при вмілому його застосуванні, дотриманні

принципів роботи з документами. Класичний при-1

клад недотримання цього принципу - порівняння в

радянській пресі статистичних даних економічного

розвитку з відповідними даними 1913 року (наукоподібність

забезпечувала дата: 1913 - останній передвоєнний

рік). Отримували вражаюче зростання,

якому бурхливо раділи. Однак, пропускаючи десятки

років, пропускали і ті десятиріччя, протягом яких

факт, що за останні радянські десятиріччя врожайність

сільськогосподарських культур в Україні не

зросла, а деяких навіть знизилася, і це, на жаль, не

стало предметомуваги журналістів). Втім у подібних

випадках журналісти найчастіше допускають

помилки щиро: спрацьовує згадана вище «документальність» документа.

Щоб запобігти цьому, журналіст має переконатись, як мінімум, у двох моментах:

1) достовірності; 2) репрезентативності документа.

У побуті, маючи справу з текстом, надрукованим на бланку, та ще

й із печаткою, люди сприймають його (той текст) як незаперечну істину -

як документ. Журналіст цього дозволити собі не може, бо часом зміст

цих «завірених папірців» не відповідає дійсності, тобто не є документом

у науковому розумінні. Однак для нього така фальшивка - теж документ;

документ, який засвідчує фальсифікацію. Та щоб фальшивка

стала таким документом, її треба перевірити, встановити недостовір-

ність. Без цього кореспондент стає знаряддям у руках махінаторів і вводить

в оману свою аудиторію.

Редакційна пошта - теж документи, і вони теж підлягають перевірці

на дійсність, тобто з'ясуванню реальних цілей і мотивів написання

кожного листа та його відповідності реальним фактам (про перевірку документа

див. 2.1). Якщо знехтувати цією вимогою, можна потрапити в

ситуацію, у якій опинилася тернопільська газета «Свобода», опублікувавши

листа, якого згаданий автор не писав2, чи львівський «Високий

Замок»3, який опублікував без перевірки (сподівалися на сумлінність

2003.- 1 ВидрінД. Епоха президента Кучми (і трішки згодом) // Дзеркало тижня. •

Дата добавления: 2014-01-04