Структура, функції сучасної сім’ї

Характеристика сім’ї як соціальної системи передбачає перш за все дослідження таких основних параметрів: 1) умови життя сім’ї; 2) структура сім’ї; 3) функції сім’ї.

1. Умови життя сім’ї – це загальна сукупність факторів макро-, мезо- та мікросередовища, тобто загальних соціальних умов, середовища розселення й найближчого соціального оточення. Загальні соціальні умови поділяються на:

• соціально-економічні (рівень реальних доходів населення, обсяг і структура товарообігу, рівень житлового будівництва, число робочих місць, рівень розвитку системи охорони здоров’я, сфери дитячих дошкільних закладів, транспортної системи тощо);

• соціально-політичні (політика уряду, органів державної влади, політичних партій, профспілок, громадських організацій щодо сім’ї через систему пільг та заохочень з метою її стабілізації й підвищення виховного потенціалу сім’ї);

• соціально-культурні (система діючих у суспільстві правових та моральних норм, ідеалів, цінностей, взірців діяльності й поведінки; кількість і доступність закладів культури; обсяг і зміст телепрограм та публікацій, зокрема на тему сім’ї тощо);

• соціально-демографічні (чисельність і темпи приросту населення або депопуляції, статевий та віковий склад населення та його розподіл за регіонами, міграційні процеси, етнічний склад населення тощо);

• соціально-екологічні (природно-географічні особливості середовища проживання, ступінь урбанізації регіону, ступінь забруднення довкілля, санітарно-гігієнічні умови проживання);

• соціально-психологічні (загальний стан свідомості людей, освіченості та виховання, життєві позиції й ціннісні орієнтири, що визначають поведінку людей, зокрема їх ставлення до шлюбу і сім’ї; психологічна готовність до освоєння соціальних ролей дружини, чоловіка, батька, матері).

Ці загальні соціальні умови впливають на життєдіяльність сім’ї опосередковано, тобто через фактори мезо- та мікросередовища (взаємодію сім’ї з різними соціальними спільнотами і соціальними інститутами, професійну діяльність членів сім’ї, контакти з рідними, сусідами, друзями тощо).

2. Структура сім’ї – це вся сукупність відносин між членами сім’ї, яка включає відносини спорідненості, морально-духовні відносини та відносини влади й авторитету.

Структура сім’ї визначається найчастіше як проста (подружжя, мати з дитиною), нуклеарна (батьки і неповнолітні діти) чи розширена (нуклеарна сім’я та інші родичі, що проживають разом, – бабусі, дідусі, онуки, тітки, дядьки, двоюрідні брати й сестри тощо).

За формою шлюбу структура сім’ї може бути моногамною чи полігамною. Моногамна сім’я базується на шлюбі одного чоловіка та однієї жінки. Кількість дітей у цьому разі не має значення. Полігамія, тобто багатошлюбність, має певні різновиди: полігінія (шлюб між одним чоловіком та кількома жінками), поліандрія (шлюб між однією жінкою і кількома чоловіками) й груповий шлюб (шлюб між кількома чоловіками і кількома жінками). Всі форми шлюбу зумовлені різними історичними, релігійними й, навіть географічними обставинами. Наприклад, полігінія породжується необхідністю відновлення народонаселення після загибелі великої кількості чоловіків у війнах, що згодом може закріплюватись як моральна і соціальна норма у релігійних системах, зокрема в ісламі. Поліандрія зустрічається у гірській місцевості Індії та Тибету, де мало землі для обробітку, й уважається цілком доцільним одружувати всіх братів з однією жінкою, щоб не ділити між ними і без того невеликий клаптик землі як спадок. Груповий шлюб може мати вигляд так званої «шведської сім’ї» (коли дві-три подружніх пари проживають разом) або є шлюбною нормою в деяких релігійних общинах (коли віруючі вважають себе не лише братами та сестрами, а й чоловіками та дружинами один одному). Груповий шлюб у первісному вигляді, коли статеві відносини майже не регулюються, зберігається ще на Тробріанських та Маркізьких островах, де визначаються лише умовно-вікові групи в середині общини, між членами яких дозволені інтимні стосунки.

За типом влади та авторитету сімейні структури бувають патріархальні (де переважає влада чоловіка і батька), матріархальні (де переважає авторитет жінки і матері й родовід ведеться за материнською лінією, що випливає з особливостей перш за все групового шлюбу) та егалітарні (де вплив і влада розподілені між чоловіком та жінкою майже порівну).

За партнерством у шлюбі визначають ендогамну чи екзогамну структуру. Ендогамна сім’я – це та, де чоловік і дружина належать до однієї соціальної групи, верстви чи родового клану. Єдиним правилом ендогамії є заборона кровозмішування, тобто інцесту, що виключає шлюби або статеві зв’язки між близькими кровними родичами (батьками й дітьми, братами й сестрами тощо). Екзогамна сім’я базується на шлюбі партнерів, які належать до різних соціальних верств, релігійних конфесій, рас тощо.

За кількістю дітей можна визначати бездітні, однодітні, малодітні (2–3 дитини), багатодітні (більше від 3-х дітей) сім’ї.

За місцем проживання молодят соціологи виділяють патрилокальні (якщо молоді живуть з батьками чоловіка), матрилокальні (коли молоді живуть з батьками жінки) та неолокальні (коли молодята живуть окремо від своїх батьків) сім’ї. В Україні переважна кількість молодих сімей проживає з батьками. У західних країнах нормою є неолокальне проживання молодих.

Сім'я є мікромоделлю суспільства. На мікрорівні вона виступає як соціальна група, на макрорівні - як соціальний інститут. Інститут сім'ї не с сталим, він постійно змінюється відповідно до змін і розвитку потреб суспільства. Характер і структура сім'ї залежать від конкретних соціально-історичних умов. Змінюються форми сім'ї, деякі її функції, з'являються нові типи сімей, але все рівно сім'я залишається однією з головних клітин су­спільства, будучи вільним союзом, що заснований на коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства і вихованні дітей.

Як соціальний інститут сім'я повинна виконувати наступні загальні функції у суспільстві:

1. Забезпечення соціальної та культурної безпе­рервності розвитку суспільства. Певні традиції, звичаї суспільства, перш за все, зберігаються у сім'ї, будь-які здобутки у праці, побуті, життєві навички і т.д. пере­даються від батьків дітям, і таким чином всі досягнення передаються від покоління до покоління, зберігаючи безперервність розвитку. А діти до знань і умінь, отриманих від батьків, додадуть ще свій досвід, щоб передати його своїм дітям - наступним поколінням.

2. Відтворення населення як біологічне, так і соціальне. Дітонародження - це одна з головних біологічних функцій сім'ї – функція продовження роду. До неї додається функція соціального відтворення населення, бо саме у сім'ї відбувається первинна соціалізація індивідів, саме тут із них формуються особистості.

3. Виховання нового покоління. Ця функція є скла­довою частиною первинної соціалізації індивідів і відіграє визначну роль у становленні особистості. Саме від виховання залежить формування індивідуальності людини. Від того, яка індивідуальність сформується у конкретного індивіда (а вона більшою частиною формується у сім'ї), залежить і наступна її соціалізація, вміння вибирати між добром і злом, самовдосконалюватися і сприяти соціалізації і вдоскона­ленню інших членів суспільства. Від виховання багато в чому залежить соціальна мобільність, соціальна активність особистості, її моральність громадянська позиція тощо.

4. Економічна, матеріально-виробнича, господарсько-побутова функція, функція накопичення мате­ріальних благ та передачі соціального статусу. Деякі з перелічених вище функцій у сучасній сім'ї поступово зникають або, принаймні, відходять на другий план. Це пов'язано з тим, що в сучасних розвинених країнах дещо змінюється роль сім'ї. Головним її призначенням залишається турбота про нащадків, причому з дитиною пов'язують більш психологічні, ніж матеріальні цінності. Зростання благополуччя, високий рівень життя дають змогу одній матері прогодувати своїх дітей без батька, що сприяє збільшенню розлучень. Розвиток демократії веде до того, що соціальний статус не обов'язково отримується від батьків у спадок, його можна досягти і без цього. Як бачимо, існує деякий парадокс, коли з підвищенням рівня життя сім'я деякою мірою втрачає свою цілісність.

5. Комунікативна функція забезпечує організацію і використання вільного часу. Переважна кількість людей проводить вільний час у колі своєї сім'ї. Отже, щаслива, злагоджена сім'я, в якій існують добрі, основані на взаємній любові і повазі відносини, є основним чинником раціо­нального і найефективнішого проведення вільного часу людини, його дозвілля.

6. Функція емоційної стабілізації (рекреативна), її ще називають психологічною терапією. У наш напружений час зі збільшенням психологічного тиску на людину і появою різних стресових ситуацій особливо важливо мати змогу знімати стресі навантаження. Сім'я повинна бути таким чинником. Саме у колі сім'ї людина може розслабитись, відпочити душею і тілом, відновити свої сили до наступного робочого дня, зберегти здоров'я. Сім'я - як рідна гавань для моряка-мандрівника, куди він повертається кожного разу, завершивши плавання. Згадки про цей куточок затишку, у якому є згода і любов, допомагає людині у тривалих мандрах далеко від дому і своєї сім'ї.

7. Піклування один про одного. Навіть важко уявити яке б, крім існуючих, навантаження довелось узяти на себе державі у випадку, коли б не було сім'ї. Хвору людину треба доглядати - про це піклуються, головним чином, члени сім'ї. Це ж стосується догляду за старими немічними батьками або дітьми-інвалідами та й взагалі за всіма дітьми. Більшою частиною все це робиться у сім'ї її членами, без втручання держави. Вона лише допомагає в окремих випадках. Навіть високо розвинені країни сьогодні не змогли б винести цей тягар піклування про людину без сім'ї.

8. Регулятивна функція, яка сприяє і забезпечує моральну регламентацію поведінки особистостей. Це функція первинного соціального контролю. Вона формує і підтримує правові і моральні санкції за належну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї, що позитивно відбивається і на їх поведінці у суспільстві вза­галі.

Усі соціальні функції сім'ї задовольняють як суспільні, так і особистісні потреби людей. Різнобарвність функцій сім'ї свідчить про її поліфункціональність. Соціологія може розглядати сім'ю під різними кутами зору, виді­ляючи ті чи інші її аспекти. Економічний аспект - внесок сім'ї як інституту у сферу економіки, політичний - у сферу політичної діяльності, а духовний - у духовну сферу.

Дата добавления: 2014-01-04