Рекомендований список джерел інформації з теми. Питання для самоперевірки і повторення

Питання для самоперевірки і повторення

1.Що таке соціологічне дослідження?

2.Яке значення мають соціологічні дослідження в житті сучасного суспільства?

3.Яке місце посідає програма і робочий план соціологічного дослідження у його підготовці, організації та проведенні?

4.У чому полягає специфіка опитування як методу збирання первинної соціологічної інформації?

5.За яких умов застосовують у соціології експертне опитування?

6.Поясніть, що таке соціометричне опитування?

7.Які, на Вашу думку, питання можна вирішити за допомогою аналізу документа?

8.В яких випадках доцільне застосування контент-аналізу?

9.Для чого і як здійснюється опис інформації обчислення та оформлення узагальнюючої інформації.

1. Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентом. М.,1989. -Волович В.И. Надежность информации в социологическом исследовании. К.,1974

2. Воронов Ю.П. Методы сбора информации в социологическом исследовании. М.,1974.

3. Городяненко В. Г. Социологический практикум: Учебно-методическое пособие. К., 1999.

4. Гречихин В. Лекции по методике и технике социологических исследований. М., 1988. ~Давыдюк Г.П. Прикладная социология. Минск, 1979.

5. Есть мнение. Итоги социологического опроса /Под ред. Ю.А.Левады. М.,1990.

6. Иберла К. Факторный анализ. М., 1980.

7. Интерпретация и анализ данных в социологических исследованиях. М., 1987.

8. Как провести социологисеское исследование. 2-е изд. М., 1990.

9. Цозлова Л.Н. О методах анализа социокультурных явлений // социологические исследования. 1993, №11.

10. Кракович Д., Сердюк А. Интервьюирование в социологическом иссследовании. К., 1992.

11. Лободинсъка О.М., Магизинщикова 1.П., Мельникова Н.В. Соціологічний практикум: наач. посібник. К., 1998.

12. Масленников Е.В. Метод интеграции концепций экспертов в социологических исследованиях. М., 1992.

13. Методология прикладного социологического исследования. М., 1976.

14. Методы сбора информации в социологическом исследовании: В 2-х книгах. М., 1990.

15. Опитування громадської думки. Відп. ред. Паніна Н.В. К., 1995.

16. Общественное мнение: стратегия массовых опросов ("круглый стол") Социологические исследования. 1993. № б.

17. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. К., 1996.

18. Піча В.М., Вовканич С.Й., Маковецький В.М. Як підготувати, провести і узагальнити результати соціологічних досліджень. Львів, 1996.

19. Практикум по прикладной социологии. М., 1987.

20. Рабочая книга социолога. М., 1983.

21. Социологический практикум по методике и технике конкретно-социологических исследований. X., 1986.

22. Темиров Я. С. Анкетирование без анкет // Социологические исследования. 1993. № 6.

23. Чурилов Н.Н. Проектирование выборочного социологического исследования. К., 1986.

24. Ядов В.А. Социологическое исследование: Методология, программа, методы. Самара, 1995.

Тема 4 Суспільство як соціальна система, його
соціальна структура. Теорія соціальної стратифікації

В залежності від історичного періоду, концепцій та шкіл у соціології поняття „суспільство” мало велику кількість різних тлумачень.

Автором оригінального вчення про суспільство як соціальну систему функціонуючих структур був американський соціолог Толкотт Парсонс (1902 - 1977 рр.).

Суспільство, за Т. Парсонсом, - це складно структуроване утворення, найважливішими елементами якого є соціальна система, система культури та система особистості.

Система культури входить до системи особистості шляхом її соціалізації і таким чином утворюється стійка та стабільна соціальна система. Система особистості взаємодіє із соціальною системою на основі взаємодоповнення експектацій, що означає мотивацію індивідуальної поведінки "очікуванням іншого".

Основою самоорганізації суспільства, як вважає теоретик, виступають міжособистісні відносини та взаємозв'язки, а також взаємодія індивіда та "іншого".

На думку німецько - американського вченого Еріха Фромма (1900 -1980 рр.), суспільство є системою, яка самоорганізовується та саморозвивається. Фактором, що визначає саморозвиток суспільства, він вважав " соціальний характер ", який є результатом адаптації людини до соціальне-економічної структури суспільства, психологічним чинником суспільного розвитку і який може зміцнювати або руйнувати існуюче суспільство.

Функція соціального характеру полягає в тому, щоб формувати і спрямовувати енергію людей, забезпечуючи функціонування та відтворення суспільства. Для нормального функціонування суспільство повинно сформувати соціальний характер, якому внутрішньо притаманними мають бути: прагнення до праці, дисциплінованість, пунктуальність.

Сучасна соціологія визначає суспільство як сукупність усіх способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких має вираження їх всебічна залежність.

Ознаки суспільства - це ті стійкі риси, характеристики, які відрізняють суспільство як цілісне соціальне утворення від інших утворень.

Такими ознаками є:

• територія, на якій відбувається консолідація соціальних зв'язків, розвиваються відносини і взаємодія індивідів. Територія локалізує організацію соціального життя;

• універсальність, тобто всеосяжний, різнобічний характер суспільства. Вона включає в себе все розмаїття соціальних зв'язків, відносин, соціальні інститути і спільноти. Універсальність суспільства дає можливість створити необхідні умови для задоволення потреб людини, самореалізації та досягнення особистої мети;

• автономність, тобто здатність до постійного відтворення, соціальних зв'язків, внутрішньої саморегуляції за допомогою тих інститутів і організацій, норм і цінностей, які утворюються всередині самого суспільства;

• інтегративність, тобто можливість підкоряти собі індивідів, нові покоління, залучати їх до соціального життя, відтворювати його структуру.

Аналізуючи суспільство, необхідно виділити ті елементи, які структурують, формують суспільство як цілісність. До них відносять:

• статусно-рольові позиції. У соціумі відбувається стандартизація різноманітних видів взаємодій, що призводить до появи статусно-рольових моделей поведінки. Це базовий, первинний рівень суспільства;

• соціальні інститути. Статусно-рольові позиції організовані, пов'язані між собою. Організованість та упорядкованість забезпечується за допомогою соціальних інститутів. Соціальні інститути виникають у процесі суспільного розподілу праці і суспільних відносин в межах соціальної організації суспільства. Кожен з них має свою мету, функції, статусно-рольові позиції та систему санкцій;

• соціально-ціннісні та культурні елементи.

Аналізуючи ці елементи, можна дати відповідь на питання, чому суспільство не руйнується, не розпадається, а відтворюється як цілісна система. Людина формується у конкретному культурному середовищі і, засвоюючи колективні уявлення про доцільність, необхідність інституціонального розмаїття, вона сприймає його як природний стан суспільства. Культура визначає ціннісні моделі поведінки людей у вигляді норм моралі, традицій, ціннісних орієнтацій тощо. Але можливості культури обмежені, лише вона не може забезпечити єдність суспільства. Тому політична влада через державне регулювання закріплює зв'язки між інститутами, спільнотами там, де впливу культури вже недостатньо, де норми моралі потребують підкріплення у вигляді права, закону, примусу.

Дата добавления: 2014-01-04