Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст

Соціально-політичні уявлення епохи античності.

ТЕМА 2. ВИНИКНЕННЯ ТА СТА НОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ

2.1. Пр отосо міологія. Соціальні уявлення стародавності.

2.3. Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження,

В історії становлення і розвитку західноєвропейської соціологічної думки виділяють наступні етапи:

• перший етап - протосоціологія - охоплює час від епохи
античності до О.Конта. На цьому етапі відбувалося нагромадження знань
про суспільство, розмежування природних і суспільних законів,
сформувалася концепція громадянського суспільства, були закладений і
розвинутий емпіричний базис соціологічного знання;

• другий етап - академічна соціологія - починається із 30-40-х
рр. XIX ст. і триває до кінця XIX ст. Він пов'язаний із появою
позитивістської соціології та розвитком ряду шкіл соціології (географічна,
расово-антропологічна, органіцистська, соціал-дарвіністська,
марксистська тощо);

• третій етап охоплює кінець XIX - 20-ті рр. XX ст. У цей період
увагу соціологів привертають соціальні дії та взаємодії, розробляються
концепції соціології особистості, відбувається становлення соціології як

фрагменти соціальної реальності та володіти ними, внаслідок чого ця реальність набуває для суб'єкта ознак і характеристик "чужого" світу, а сам він втрачає (або обмежує) свою соціальну могутність(міць).

Влада - форма особливих (вольових, панівних) соціальних відносин; здатність і можливість особи чи соціальної групи, інституту, організації і т.д. провадити свою волю через певні засоби та канали впливу на діяльність і поведінку людей, їх спільностей.

Генеральна сукупність - це сукупність, на яку соціолог бажає розповсюдити висновки дослідження, тобто це множини об'єктів, які мають яку-небудь спільну, чітко визначену характеристику, що вказує на їх належність до даної системи і вивчається у межах соціологічного дослідження і територіально-часових меж.

Громадська думка - сукупність думок людей відносно питань, які мають суспільний інтерес.

Громадянське суспільство - асоціація вільних громадян, що взаємодіють між собою виключно на ґрунті власних інтересів, правових норм та спільно погоджених чи вироблених регуляторів.

Група експертна (управлінська) - офіційно організований колектив фахівців-управлінців, створений для дослідження чітко сформульованої проблеми і вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень відповідними органами влади різних рівнів.

Група мала - соціальна група, члени якої безпосередньо взаємодіють між собою.

Група неформальна - спільнота людей, що виникає спонтанно на ґрунті взаємних симпатій, схожості ціннісних орієнтацій та інтересів.

Група референтна - мала соціальна група, яка реферує (пропускає крізь себе) цінності суспільства і за нормами якої живе і діє (або хоче жити і діяти) індивід.

Група формальна - об'єднання людей для здійснення соціально заданої діяльності за умов їхньої безпосередньої комунікації та взаємодії.

Диференціація соціальна - процес і стан розшарування (подрібнення) певної соціальної цілісності (соціуму, системи, спільноти) на складові частки чи елементи (індивіди, групи).

Дія соціальна - форма або спосіб вирішення соціальних проблем і суперечностей, основою яких є протистояння інтересів основних соціальних сил даного суспільства.

Досвід соціальний - сукупність практично набутих соціальними суб'єктами (індивідами, групами, класами, народами, націями) у процесі їх взаємодії знань, умінь, навичок, звичок, звичаїв, норм, традицій, які слугують опертям для практичного життя цих суб'єктів засобами раціоналізації та оптимізації їх взаємодії і взаємовідносин.

КОРОТКИЙ СЛОВНИК СОЦІОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Адаптація - пристосування людини або групи людей до нового соціального середовища, а частково і пристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії.

Адаптація соціальна - вид взаємодії окремої особи чи соціальної спільності із середовищем, у процесі якої погоджуються вимоги та очікування її учасників.

Активність соціальна (від лат. ас(іуи$ - діяльний) -характеристика способу життєдіяльності соціального суб'єкта (індивіда, групи), що фіксує свідому спрямованість його діяльності і поведінки на зміну соціального середовища, умов, інститутів відповідно до назрілих потреб, Інтересів, цілей, ідеалів або на консервацію існуючого стану речей, гальмування змін, розвитку; вияв соціальних ініціатив, участь у вирішенні актуальних соціальних завдань, постійна взаємодія з іншими соціальними суб'єктами.

Анкета (від франц. еприеіе - розслідування) - впорядкований за змістом і формою перелік питань та висловлювань, втілених у вигляді опитувального листа чи опиту вал ьника.

Аномія - стан суспільної системи, для якого характерна відсутність загальноприйнятих цінностей і норм як універсальних регуляторів соціальної поведінки людей.

Безробіття - соціальне явище, суть якого полягає в незатрєбуваності й невикористаності суспільством активної працездатної частини населення.

Вибірка - процес формування вибіркової сукупності. Цей процес, незалежно від того, чи використовується схема одноступеневого, чи багатоступеневого відбору, характеризується такими ознаками: 1) кількість етапів вибору; 2) тип обраних об'єктів репрезентації на проміжних степенях відбору; 3) спосіб районування обраних на проміжних ступенях відбору об'єктів репрезентації; 4) спосіб відбору об'єктів репрезентації і одиниць спостереження на кожному етапі; 5) обсяг вибіркової сукупності (кількість одиниць спостереження).

Вибіркова сукупність - частина генеральної сукупності, об'єкти якої виступають як основні об'єкти спостереження.

Виховання - процес соціокультурного становлення та розвитку індивіда, в ході якого, залежно від спрямованості впливу, здійснюється засвоєння ним соціального досвіду, знань, зразків і норм поведінки, цінностей культури.

Відчуження соціальне - 1) елемент і результат універсальної соціальної взаємодії індивідів у суспільстві, що виступає як протилежність соціального освоєння, присвоєння і привласнення; 2) процес втрати соціальним об'єктом можливостей освоювати (присвоювати, привласнювати) необхідні для його життєдіяльності

навчальної дисципліни. її включають до навчальних планів університетів, створюють перші кафедри і факультети, професійні асоціації соціологів.

• четвертий етап (кін. 20-х - 70-ті рр. XX ст.) означений
формуванням основних соціологічних теорій, галузевою
диференціацією, подальшим удосконаленням методів дослідження;

• п'ятий етап починається із 80-х рр. XX ст. і триває по теперішній
час. Його зміст пов'язаний із новітньою соціологією та вирішенням
проблем сучасності. Для нього характерна інтернаціоналізація соціології,
формування і поширення різноманітних концепцій та теорій.

Дата добавления: 2014-01-04