Опитування. Різновиди інтерв'ю. Недоліки та переваги інтерв'ю порівняно з іншими методами

Опитування - термін, що позначає процес отримання відомостей про досліджуваний об'єкт шляхом ведення діалогу (комунікації) між дослідником (чи його представником - людиною, спеціальним технічним пристроєм) та респондентом за допомогою формалізованих запитань та відповідей на них.

Дослідник одержує первинну соціологічну інформацію шляхом усного чи письмового звертання до досліджуваної сукупності людей (окремої особи) з питаннями, аналіз відповідей на які розкриває про­блему дослідження. При цьому спілкування дослідника з носієм пошукової інформації (респондентом) опосередковується спеціальним, заздалегідь опрацьованим методичним інструментарієм (питальником чи фіксованим інтерв'ю).

У соціологічних дослідженнях використовуються різні види опитувань. Основою їх класифікації вважаються характер взаємодії (особистий або знеособлений, очний або заочний, індивідуальний або груповий) між дослідником чи його представником та респондентом, ступінь стандартизації, формалізованості процедури опитування. У загальних рисах опитування поділяють на інтерв'ю та анкетування. За першого варіанту інтерв'юер фіксує відповіді на запитання сам, за другого - респондент.

Як об'єкт, для вивчення якого застосовується опитування, традиційно виступає соціальна спільність, група, колектив, опис яких доцільно робити одночасно з визначенням як загальних умов їх існування, так і конкретної ситуації їх дослідження. Предметом опитування є події, факти життя людей та навколишнього середовища, які респондентами суб'єктивно оцінюються через їхні думки, мотиви, почуття, ціннісні орієнтації й тому подібні феномени.

Інтерв'ю - вид опитування, під час якого інтерв'юер в особистому контакті з респондентом ставить усні запитання з метою збору соціологічної інформації. Контакт здійснюється за допомогою

ставлять нові проблеми, задають напрям теоретичним пошукам. Вони є підґрунтям нових гіпотез. Критичні експерименти застосовують щодо перевірки гіпотез. Вони переводять знання із вірогідного у достовірне. Методичні експерименти досліджують роль чинників, не відображених у предметній теорії, але здатних впливати на результати орієнтуючих і критичних експериментів, їх застосовують для оцінки якості та вдосконалення основних методик.

Кожен експеримент проходить кілька етапів:

1 - теоретико-пізнавальний, де аналізуються наукові роботи за
визначеною темою; з'ясовуються невирішені проблеми; уточнюється
тему дослідження; формулюється мета і завдання дослідження;
вивчаються існуючі в теорії і на практиці шляхи, які сприяють вирішенню
проблеми; визначаються теоретичні положення, які підлягають перевірці;
формулюються гіпотези; визначаються об'єкт, предмет і
експериментальні завдання дослідження.

2 - підготовчий (методичний), на якому розробляють програму
експерименту: визначають необхідний час для його проведення;
обирають необхідну кількість експериментальних об'єктів; відбирають
конкретні методики для вивчення стану експериментального об'єкта
(анкетне опитування, інтерв'ю, експертна оцінка та ін.); готують план
щодо створення відповідних ситуацій; перевіряють доступність і
ефективність методик на невеликому масиві; визначають ознаки, за
якими можна судити про зміни в експериментальному об'єкті під впливом
відповідних соціальних чинників.

3 - проведення експерименту, яке складається з двох частин:
створення експериментальної ситуації і власне експерименту. Створення
експериментальної ситуації охоплює вивчення початкового стану
системи, в якій проводиться експеримент {соціально-демографічна
ситуація, статево-вікова, професійно-кваліфікаційна, рівень задоволення
працею, професією, морально-психологічним кліматом, керівником, сто­
сунками у колективі тощо); формування критеріїв ефективності
запропонованої системи засобів; проведення інструктажу учасників
експерименту щодо порядку та умов його. Далі реалізують систему
заходів щодо вирішення відповідного експериментального завдання
(формування мотивації до праці, інтересу до професії, підвищення рівня
задоволення чинниками виробничої ситуації та ін.); фіксують дані
експерименту на основі проміжних зрізів, які характеризують зміну
об'єктів під впливом експериментальної системи заходів; виявляють
ускладнення та можливі типові недоліки під час проведення
експерименту; оцінюють затрати часу та зусиль.

4 - на етапі підведення підсумків експерименту настає пора для
висновків про кінцеву мету експерименту та підтвердження висунутої
гіпотези. Саме тоді відбувається опис результатів здійснення
експериментальної системи заходів (кінцевий стан формування

Дата добавления: 2014-01-04