Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю

Причини девіацій. Підходи до вивчення причин девіантної поведінки.

Поняття девіантної поведінки.

Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю.

ТЕМА 9. СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ. ПРИЧИНИ І ВИДИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Соціальна взаємодія - це така форма спілкування осіб, соціальних спільностей, верств, угруповань, за якою систематично здійснюється їх вплив один на одного, реалізується соціальна дія кожного з партнерів, досягається пристосування дій одного до дій іншого,

спільність у розумінні ситуації, сенсу дій і певний ступінь солідарності або згоди між ними.

Соціальна взаємодія буває випадковою, тимчасовою, приходжою і

Соціальні зв'язки між людьми утворюються на основі реалізації ними соціальних функцій, що ставлять своєрідні доручення на реалізацію певного роду занять у суспільних відносинах (функція вчителя, інженера, батька, сина та ін.). Виконувані функції характеризують становище людей в соціальній структурі суспільства. Про соціальні функції судять не по тому, що людина має робити, а по тому, які наслідки для інших людей і для суспільства мають дії. Якщо ж людина виконує функції всупереч її здібностям, намаганням, тобто, робить все протилежне, то це уже є дисфункція.

Для реалізації конкретних соціальних функцій на людину покла­даються суспільством або державою певні обов'язки і надаються певні права. Поняття соціальної ролі стосується таких ситуацій взаємодії соціального, коли регулярно і тривалий період відтворюються певні сте­реотипи поведінки. Конкретні індивіди виступають у багатьох ролях; отже, роль є лише окремо взятий аспект цілісної поведінки. З поняттям ролі тісно зв'язані такі поняття, як інституціоналізовані рольові чекання (аспектації), рольовий конфлікт, рольова напруженість, рольовий набір, адаптація до ролі та ін. Роль визначається як нормативно регулююча на основі загальноприйнятих цінностей поведінка, невід'ємний компонент соціальної структури.

Досить певною поведінковою характеристикою особи є соціальна роль, що відображає динамічний аспект соціального статусу. Рольові вимоги закріплюються в рекомендаціях, порадах, правилах, положеннях закону і моралі.

Соціальний статус особи залежить не тільки від матеріальних, соціальних і духовних умов, створених у суспільстві але й від того, наскільки ці умови освоєні особою, від її свідомості, культури, активності та ін. Статусно-рольові особливості особи характеризують рівень її включеності в соціальне середовище. Цей особистісний параметр визначає міру входження людини в систему соціальних потреб, норм, прав, обов'язків і очікувань, що зв'язані з певним статусом та сферами життєдіяльності. Соціальний статус особистості визначає міру включеності особи в життєдіяльність суспільства і є мірою її участі в житті суспільства. Значення соціальних ролей полягає не тільки в тому, що вони виступають засобом пристосування до навколишньої дійсності, своєрідним інструментом входження в суспільні відносини, а й тому, що соціальні ролі є засобом самоутвердження особи, розкриття її творчого потенціалу. Багатоплановий комплекс соціальних ролей особи, що проявляється в певній рольовій поведінці, створює змістовну характеристику особи, тобто характеризує її з точки зору того, яке становище в соціальному середовищі особа займає.

Проте багатоманітність соціальних ролей часто породжує і внутрішні конфлікти особи, які називаються рольовими, і часто виступають як боротьба мотивів діяльності. Перемагає той мотив, що

Культура формується як важливий механізм взаємодії людей, що допомагає людям жити у своєму середовищі, зберігати єдність та цілісність суспільності.

Культура не набувається біологічним шляхом, а кожне покоління відтворює її і передає наступним поколінням. Цей процес є основою соціалізації: в результаті засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил відбувається формування особистості та регулювання її поведінки.

Важливою проблемою соціології є оцінка людьми іншої культури. Досить часто людина оцінює іншу культуру через призму своєї власної. Така позиція називається етноцентризмом. Етноцентризму протистоїть культурний релятивізм, який проголошує абсолютну самобутність будь-якої культури. Відповідно, будь-яку культуру можна зрозуміти тільки у її власному контексті і тільки тоді коли вона розглядається в усій цілісності.

Основними структурними елементами культури є:

1 - система цінностей і норм. Цінності відображають соціальне та
культурне значення матеріальних чи духовних явищ, предметів для
задоволення потреб людини. Соціальні норми - правила поведінки,
стандарти, які регулюють поведінку людей, суспільне життя у
відповідності з цінностями певної культури.

2 - соціокультурні зразки поведінки, закріплені в обрядах,
звичаях і традиціях. Обряди - це сукупність символічних стереотипних
колективних дій, що втілюють у собі певні соціальні ідеї, уявлення, норми
і цінності, що викликають певні колективні почуття. Звичаї - форма
соціальної регуляції діяльності та відносин людей, які відтворюються у
певному суспільстві, соціальній спільності або групі І є звичними для їх
членів. Звичаї - це неписані правила поведінки. Традиції - це елементи
соціальної і культурної спадщини, що передаються із покоління у
покоління та зберігаються у певній спільноті протягом довгого періоду
часу.

3 - мова - це форма збереження і передачі людського досвіду.
Спільна мова сприяє формуванню почуття групової єдності.

Функції культури:

- гуманістична - полягає у розвитку творчого потенціалу людини у
всіх формах її життєдіяльності;

- пізнавальна - культура є засобом пізнання і самопізнання
суспільства, соціальної групи та окремої людини;

- інформаційна - культура забезпечує трансляцію соціального
досвіду;

- комунікативна - той чи інший тип культури є зразком соціального
спілкування;

- ціннісно-орієнтаційна - культура створює певну систему
координат;

- культура виступає регулятором

- нормативно-регулююча соціальної поведінки людини.

Дата добавления: 2014-01-04