Перша світова війна та українське питання. Трагедія українського народу в Першій світовій війні

Реалізація аграрних реформ була перервана Першою світовою війною, що спалахнула у 1914 р. Поштовхом для розв’язання війни був постріл у Сараєві. 11 липня 1914 р. сербський патріот Г.Принцип вбив австрій­ського ерцгерцога Франца-Фердинанда. Австрійський уряд звинува­тив у цьому злочині Сербію та вручив сербському урядові ультима­тум. Він не був прийнятий Сербією та став приводом для оголошення Австро-Угорщиною 28 липня війни Сербії. Монархію Габсбургів під­тримала кайзерівська Німеччина. На захист Сербії виступила Росій­ська імперія. 1 серпня 1914 р. почалася Перша світова війна.

На цей час склалися два великі блоки провідних країн. З одного боку, Троїстий союз, в якому об’єдналися Австро-Угорщина, Німеччина та Італія, а після виходу з нього уже під час війни Італії до нього ввійшли Туреччина та Болгарія. Так із Троїстого утворився Четвер­ний союз. Йому протистояла Троїста згода, або Антанта: Англія, Франція та Росія. Під час війни до Антанти приєдналися Японія, Іта­лія, Румунія та США.

Чільне місце у планах ворогуючих блоків відводилось українським землям. Царська Росія намагалася посилити свій вплив на Балканах, для чого необхідно було досягти ослаблення Австро-Угорщини шляхом відторгнення від неї Галичини та Буковини. Австро-Угорщина не тільки наполягала на збереженні свого панування на цих територіях, але й обґрунтовувала необхідність включення до свого складу Волині та Поділля. Німеччина розраховувала значно ослабити Росію, відторгнути від неї українські землі та включити їх до свого складу. На приєднання українських земель Бессарабії та частини Буковини розраховувала Румунія.

Уже з самого початку Першої світової війни, яка з боку обох ворогуючих таборів вважається імперіалістичною, загарбницькою, державний кордон між Росією і Австро-Угорщиною перетворився на лінію фронту (Південно-Західний фронт розтягнувся від Івангорода до Кам’янця-Подільського загаль­ною довжиною 450 км), а українські землі стали ареною кровопролитних боїв. В арміях обох сторін було чимало українців. У лавах російської армії перебувало 3,5 млн. українців, у австро-угорській – 250 тис.

Воєнні дії Першої світової розпочалися бойовими операціями в Галичині. Галицька битва тривала з 6 серпня до 13 вересня 1914 р. З обох ворогуючих сторін у ній взяли участь понад 1,5 млн осіб – 700 тис. російських військових і понад 830 тис. військових австро-угорської армії. Воєнно-оперативна обстановка на самому початку воєнних дій для 4-ї і 5-ї російських армій не була сприятливою, і вони змушені були відступати на північ до міст Красник й Томашов. Однак оперативний простір вдало використали лівофлангові 3-тя та 8-ма армії, які розпочали наступ з району Дубна і Проскурова в напрямку Львова та Галича. На притоках Дністра – річках Золота Липа (13 – 15 серпня) і Гнила Липа (16 – 18 серпня) вони подолали опір авст­рійських військ і змусили їх відступати. Успішний наступ російських армій 3 вересня увінчався взяттям Львова, а 4 вересня – Галича.

У результаті наступальних операцій на початку вересня біля Го­родка австрійські війська були розосереджені та відступили спочатку до р. Сян, а на початку вересня – до р. Дунаєць. Російські війська оточили та блокували добре укріплену фортецю Перемишль та у вересні вийшли на рубіж р. Віслока, що за 80 км від Кракова.

Внаслідок Галицької битви російські війська зайняли всю східну частину Західної Галичини та майже всю Буковину з м. Чернівці. У результаті цієї операції австрійська армія втратила 400 тис. осіб, у тому числі 100 тис. полоненими, 400 гармат. Плани німецького ко­мандування утримати Східний фронт силами лише Австро-Угорщини зазнали поразки.

Під час проведення бойових операцій на західноукраїнських зем­лях загострилася оперативна обстановка на півдні. На боці австро-німецького блоку у війну вступила Туреччина. До акваторії Чор­ного моря через Дарданелли ввійшли німецькі крейсери “Гебен” і “Бреслау” та разом із турецьким флотом, потіснивши англо-французькі ескадри, у жовтні 1914 р. зненацька обстріляли Севастополь, Одесу, Феодосію та Новоросійськ. Для Росії утворився ще один фронт – Кавказький.

Початковий період світової війни закінчився переможно для Росії. Укінці 1914 р. як на Західному, так і на Східному фронтах було припинено активні бойові дії, розпочався етап позиційної війни, що засвідчив крах німецького плану блискавичного нападу. Важливу роль у провалі цього плану відіграла російська армія, яка своїми активними діями відтягла на Східний фронт значні німецько-австрійські сили. Антанта примусила країни Четверного союзу вою­вати на два фронти, але перемоги також не домоглася.

У 1915 р. країни Четверного союзу змінюють стратегічну спрямованість головного удару. Його центр зміщується на Східний фронт, переслідуючи мету розгрому Росії. Це дало б змогу союзникам істот­но поновити матеріальні ресурси, після чого зосередитися на розгро­мі Англії та Франції.

Розробляли свою стратегію і тактику й країни Антанти. У стратегічному відношенні ставилося завдання наступу на Берлін і вступу на територію Угорщини через активні воєнні операції в Карпатах. Проте такі ґрунтовні плани були відірваними від об’єктивної дійсності. Головним їх недоліком було те, що вони недостатньо враховували матеріальне забезпечення воєнних операцій, без чого найкраща армія приречена на поразку. У російських військ не вистачало озброєння, боєприпасів, одягу, взуття, продовольства тощо.

Протягом лютого – березня 1915 р. російські армії вели бої в Карпатах. Результатом їх здобутків були капітуляція ворожого гарнізо­ну Перемишля, захоплення 120 тис. полонених і 900 гармат.

Реалізуючи свою стратегію на розгром Росії, австро-німецьке командування перекидає із Західного фронту великі військові сили, техніку та боєприпаси. Готуючись до головного удару в Галичині, німецьке командування створює з передислокованих частин 11-ту армію під командуванням генерала Макензена. У взаємодії з 4-ю австрійською армією вона зосереджується на прориві російського фронту між містами Голиця та Громник. Добре технічно забезпечені, маючи перевагу в артилерії, після масової артилерійської підготовки німецько-австрійські армії у квітні перейшли в наступ.

Російські армії, потерпаючи від нестачі озброєння та боєприпасів, не могли протистояти наступу. 3-тя російська армія під командуванням Радко-Дмитрієва до кінця квітня відступила за р. Сян. Почався відступ й інших армій Південно-Західного фронту. 8, 9 і 11-та армії впродовж травня 1915 р. залишили Перемишль і відступили за Дністер. У липні російські війська здали Львів та більшу частину Галичини.

Щоб не допустити оточення своїх військ між Віслою та Бугом, російське командування розпочало загальний відступ. До осені 1915 р. російські війська залишили Польщу, Литву, частину Латвії та Біло­русії. Під австро-німецьку окупацію потрапили українські землі – Східна Галичина, Північна Буковина та п’ять повітів Волині.

На жовтень 1915 р. Східний фронт став проходити по лінії Чернівці – Тернопіль – Дубно – Пінськ – Барановичі – Двінськ – Рига. Австро-німецьке командування не змогло досягти своєї стра­тегічної мети – вивести Росію з війни, хоча вона й зазнала великих втрат. Не реалізувала своїх стратегічних планів і Росія. Війна знову набула позиційного характеру.

1916 р. позначився найвищою активністю та широтою воєнних дій на Східному фронті. Навесні 1916 р. лінія Південно-Західного фронту простягалася на 480 км від Пінських боліт до румунського кордону. Фронт тримали чотири російські армії (7, 8, 9, 11) загальною чисельністю понад 639 тис. солдатів і офіцерів. На їх озброєнні було 1770 легких і 168 важких гармат. Відповідно австро-німецькі армії налічували 475 тис. бійців, 1300 легких і 545 важких гармат.

Головнокомандуючим Південно-Західним фронтом було призна­чено генерала А.Брусилова. Досконало вивчивши обстановку, він ретельно розробив бойову операцію прориву по всьому фронту. Її реалізація розпочалася масованою артпідготовкою 4 червня і трива­ла по всій лінії фронту від 8 до 48 год. Після цього всі чотири армії перейшли в наступ і незабаром прорвали фронт австрійських військ, які почали відступати. 7 червня, розгромивши 4-ту австрійську армію, 8-ма російська армія зайняла Луцьк. Наступ тривав три дні, протя­гом яких у полон потрапили близько 100 тис. осіб. На лівому фланзі зусиллями 9-ї армії було взято Чернівці.

За місяць наступальної операції, у середині серпня, російські війська підійшли до карпатських перевалів, звільнивши від австрій­ських військ території Буковини та Південної Галичини. На початок вересня Південно-Західний фронт протягнувся по лінії р. Стохід – Киселин – Золочів – Бережани – Галич – Станіслав – Ворохта. На цій лінії наступ припинився через загальну нестачу боєприпасів, одягу та продовольства в арміях.

Однак і за таких умов наступальні операції 1916 р. мали велике значення. Була значно підірвана боєздатність австро-угорської армії, яка втратила вбитими та полоненими понад 500 тис. осіб. Німецькі війська змушені були припинити наступ на Західному фронті та перекинути на російський фронт 11 дивізій. У серпні 1916 р. у війну проти Четверного союзу вступила Румунія. На кінець 1916 р. на фронтах Першої світової війни знову почалася позиційна війна.

Війна принесла українським землям руйнацію господарства. В Україні у 1914 – 1916 рр. закрилося понад 1400 підприємств. У Галичині було зруйновано понад 40 % господарських та житлових будинків, понад 1,5 тис. промислових споруд. Зростала хвиля антивоєнного і антисамодержавного руху. Війна перетворила українські землі на об’єкт експансії, арену воєнних дій, а їхніх жителів – на учасників братовбивчого протистояння. Крім того, війна призвела до економічної кризи, розколу національного руху, придушення опозиційних сил, звела нанівець легальні можливості політичної та культурної діяльності. Такий розвиток подій, як на Сході, так і на Заході, підводив українців до висновку, що тільки корінний переустрій існуючого ладу як в Росії, так і в Австро-Угорщині спроможний розв’язати національне питання та відродження української державності.

Дата добавления: 2014-01-04