У юридичному аспекті соціальна робота розглядається як право соціального обслуговування і має свій предмет , метод і систему

Соціальне обслуговування як вид соціальної роботи це діяльність соціальних служб із надання безплатно чи на пільгових умовах соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою подолання або пом’якшення обставин, які порушують життєдіяльність особи.

Визначення соціальної роботи.

Лекція № 3. Теоретичні основи соціальної роботи.

Питання:

1. Визначення соціальної роботи.

2. Соціальна робота як, практична діяльність.

3. Функції соціальної роботи.

4. Форми, методи і об’єкти соціальної роботи.

Соціальна робота належить до числа професій, які виникли і розвиваються на основі замовлення суспільства щодо створення системи соціальної допомоги населенню.

Соціальна робота розглядається у 2 – х аспектах: юридичному та загально – теоретичному.

У юридичному аспекті надання побутових і пов’язаних з ними послуг інвалідам та іншим категоріям непрацездатних громадян отримало назву соціальних послуг, а діяльність щодо їх надання соціального обслуговування.

Закон України «Про соціальні послуги» соціальне обслуговування визначає як систему соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам і чи групам населення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

Компонентами соціального обслуговування є:

1) конкретні складні життєві обставини;

2) соціальні служби;

3) певні види соціальних послуг;

4) визначене законом коло осіб, яким надаються соціальні послуги;

5) джерела фінансування та способи надання з них соціальних послуг.

Соціальні послуги, як один із напрямків соціальної роботи, є результат діяльності соціальних служб, спрямованих на задоволення потреб особи, щодо пристосування до наявного середовища, її реабілітація та можливості жити повноцінним життям.

До основних рис соціальних послуг належать такі:

1) метою їх надання є подолання складних життєвих обставин;

2) вони надаються на некомерційній основі;

3) як правило мають нематеріально – речовий характер діяльності соціальних служб, непов’язаної зі зміною й перетворенням форм матерії та сил природи; 4) невіддільність процесів виробництва і споживання соціальних послуг;

5) неможливість нагромадження, зберігання й транспортування більшості з них.

Право соціального обслуговування це сукупність правових норм, які регламентують порядок отримання вразливими верствами населення на некомерційній основі соціальних послуг, з боку спеціально створених для цього або наділених відповідними повноваженнями соціальних служб.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини, які виникають з приводу призначення пенсій у зв’язку з постійною втратою працездатності (пенсійне право) та грошових допомог у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності чи роботи і несення додаткових витрат (додаткове право), надання соціальних послуг і натуральної допомоги (право соціального обслуговування) і надання соціальних послуг.

Система права соціального обслуговування – це науково – обгрунтований розподіл правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері соціальних послуг на окремі однорідні групи та розташування їх у відповідній послідовності.

Методи правового регулювання права соціального обслуговування це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких норми права юридичними засобами впливають на свідомість і поведінку суб’єктів суспільних відносин у сфері соціального обслуговування.

У загально – теоретичному аспекті соціальна робота, як вид професійної допомоги створює не тільки умови для соціального забезпечення громадян, але і для розвитку їхніх можливостей, вміння будувати своє життя, подолання життєвих криз.

Соціальна робота зародилася як прикладна наука. Змістом цієї науки було теоретичне усвідомлення, узагальнення, систематизація наукових знань про соціальні процеси і явища, прогресивні підходи щодо соціальної підтримки особистості у складній життєвій ситуації на підставі емпіричних даних, фактів практичної діяльності і досвіду роботи організацій і установ сфери соціального захисту населення, соціальних служб, освіти, спеціалізованих закладів.

Наукову базу соціальної роботи становлять педагогіка, соціальна педагогіка, соціологія, психологія, етіка і естетіка, філософія, право.

Предметом дослідження соціальної роботи є соціальні процеси і явища, що зумовлюють життєдіяльність особистості, соціальні чинники і фактори щодо удосконалення соціальних умов життя різних цільових груп і категорій населення.

Соціальна робота, здійснюється за чотирма основними напрямами:

- індивідуальної роботи,

- групової роботи,

- общинної роботи,

- адміністрування і планування.

Відповідно до цього всі підходи щодо визначення конкретних форм, методів соціальної роботи, технологій соціальної роботи поділяються на три групи:

- індивідуальний, особистий підхід до теоретичної схеми соціальної роботи;

- соцієнтальний підхід, де як базова схема розглядається вся сукупність суспільних зв’язків і відносин;

- соціально – діяльнісний підхід, коли соціальна робота розглядається в традиційній для сучасного пізнання суб’єктно – об’єктній схемі.

Метою соціальної роботи є переведення клієнта із пасивного споживача соціальних послуг в активну особистість, небайдужу до власної долі і життя своєї сім’ї.

Як вид професійної діяльності соціальна робота сформувалася на базі системи соціального захисту населення, освіти, охорони здоров’я, соціальних служб для молоді, спеціалізованих закладів і установ.

Дата добавления: 2014-01-04