Види об'єднань підприємств за кордоном і в Україні

Як свідчить світовий і вітчизняний досвід господарювання за умов ринкової економіки, підприємства та інші первинні суб'єкти господарювання можуть створювати різні за принципами й цілями добровільні об'єднання.

Основними видами об’єднань підприємств у розвинутих країнах є концерни, консорціуми, картелі, синдикати, пули, трести, холдинги та ін.

Концерн (галузевий або міжгалузевий) нерідко розуміється як синонім сучасної корпорації. Учасниками концерну можуть бути окремі корпорації (компанії), які об'єднують свої зусилля для досягнення певних спільних інтересів і створюють нові організаційні структури управління концерном. Повноваження останніх поширюються лише на деякі аспекти діяльності корпорацій, що входять до концерну.

Концерни являють собою найскладнішу форму підприємництва, що об'єднує підприємства промисловості, транспорту, торгівлі і банківської сфери. Учасники концерну формально зберігають самостійність, але контролюються фінансовою групою, яка очолює концерн. Головна особливість фінансово-кредитного забезпечення концернів - перевага в їхніх фінансових структурах коштів із банково-кредитних інститутів над акціонерним капіталом. Тому фінансовий контроль у концернах здійснюється не стільки власниками акцій корпорацій, що входять до концерну, скільки фінансовими інститутами.

Найпоширенішим засобом утворення багатогалузевих концернів є диверсифікація - міжгалузеве проникнення капіталу, здійснюючи яке корпорації використовують техніко-економічні зв'язки виробничого, комерційного, науково-технічного або маркетингового характеру між різними галузями. Диверсифікація може розвиватися у галузях і виробництвах, не пов'язаних технологічно одна з одною.

Однією із форм складних підприємницьких утворень є консорціум, який створюється на ґрунті тимчасових угод між декількома банками чи виробничими корпораціями для спільного розміщення позики або здійснення єдиного проекту. Особливо широко вони використовуються в банківській справі, будівництві, гірничорудній промисловості.

Досить поширеною формою підприємницької діяльності є картель. Це таке об'єднання підприємців, коли укладається угода про регулювання обсягу виробництва, умови збуту продукції, наймання робочої сили, розподіл ринків збуту, джерел сировини тощо, однак підприємства зберігають комерційну і виробничу самостійність. Картелі утворюються переважно в межах однієї галузі.

Об'єднання підприємців, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини і реалізацію виготовленої продукції здійснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган, називається синдикатом. Його учасники зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. Синдикати здебільшого існують в ряді підгалузей металургійної, хімічної, харчової промисловості. Та як форма бізнесу вони не дуже поширені.

У сфері послуг авіатранспорту та інформаційних структурах мають місце пули. Суть подібних угод полягає в об'єднанні доходів партнерів від експлуатації певної частини ринку і розподілу цього фонду в кінці «пульного періоду», у заздалегідь визначеній пропорції.

Специфічною формою підприємницької діяльності є трести, які займаються управлінням власністю. Власник, який довірив управління своїм майном тресту, стає власником його акцій, що гарантує отримання частини доходу, пропорційно до власності, вкладеної в трест, і частки виручки в разі його ліквідації. Трести, організовані для інвестування в нерухомість, за умови виконання ними ряду вимог, звільняються від оподаткування.

Вагоме місце в господарській діяльності промислове розвинутих країн займає суспільне (державне) підприємництво. Мається на увазі виробничо-економічна діяльність на базі державної власності. В умовах ринку це одна із важливих форм безпосереднього впливу держави на господарське життя суспільства.

Підприємства можуть також на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності. Створення такого об'єднання може бути заборонене лише за умови порушення антимонопольного законодавства України.

Об'єднанням підприємств (ст. 118 ГК) є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання (ст. 119 ГК). Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками. Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.Відповідно до ст. 120 ГК, господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).Згідно з ст. 121 ГК, підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення ГК та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.

Основними документами, що визначають принципи функціонування об'єднання, є договір і (або) статут, які затверджуються його засновниками. Підприємства, що ввійшли до складу таких організаційних структур, зберігають право юридичної особи. Об'єднання також можуть бути юридичною особою і, відповідно, мати самостійний і зведений баланси, розрахункові та інші рахунки в установах банків, а також печатку з своєю назвою.

Ще одним з видів об’єднань, відповідно до ст. 125 ГК, є промислово-фінансова група. Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи). Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції. До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання. Порядок утворення та інші питання діяльності промислово-фінансових груп визначаються відповідним Законом України „Про промислово-фінансові групи” (437/95-ВР) та іншими нормативно-правовими актами.

Відносно новим для Україні є законодавче визначення асоційованих підприємств та холдингових компаній (ст. 126 ГК).

Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування відповідно до вимог ГК та інших законів. Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

Відповідно до ст. 127 ГК, законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо), не передбачені у статті 120 ГК.

4. Сучасні форми господарювання в Україні, їх зміст та особливості

Переведення економіки України на ринкові засади супроводжуються формуванням і відповідних нових форм господарювання, до яких передусім належать господарські товариства, кооперативи, орендні підприємства і об'єднання підприємств.

Особливою формою організації підприємницької діяльності є господарські товариства. Такими визнаються підприємства, організації і установи, створені на засадах договору юридичних осіб і громадян шляхом об'єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Функціонування господарських товариств регулюється Законом України «Про господарські товариства», який введений в дію з 1 жовтня 1991 р.

До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства. Кожен вид господарських товариств має суттєві особливості, про що свідчить назва.

Акціонерне товариство - товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язання тільки майном підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю - товариство, яке має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю - товариство, статутний фонд якого поділений на частини, розміри яких визначені засновницькими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками у статутний капітал, а за нестачі цих коштів - додатково власним майном відповідно до внеску кожного у межах, визначених статутними документами.

Повне товариство - договірне товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання товариства всім своїм майном.

Командитне товариство - договірне товариство, яке, разом з одним чи декількома учасниками, що несуть відповідальність за зобов'язання товариства всім своїм майном, включає також одного чи декількох учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства.

Головним атрибутом акціонерного товариства є акція. Акція - цінний папір без установленого строку обігу, який свідчить про дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві і здебільшого право на участь в управлінні ним, а також дає право його учасникові на отримання частки прибутку у вигляді дивіденду і на участь в розподілі майна в разі ліквідації товариства. В Україні використання акцій як особливого виду цінних паперів регулюється Законом “Про цінні папери та фондовий ринок”.

Необхідно розрізняти таки види акцій: іменні та на пред'явника, привілейовані та звичайні. Здебільшого окремі громадяни стають власниками іменних акцій. У цьому випадку до книги реєстрації акцій повинні бути занесені відомості про кожну іменну акцію (в тому числі про власника і час придбання акції), а також про кількість таких акцій у кожного акціонера. При реєстрації акцій на пред'явника до книги заносяться лише відомості про їхню загальну кількість.

На відміну від звичайних привілейовані акції дають власникові переважне право на отримання дивіденду, а також на пріоритетну участь у поділі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Однак власники привілейованих акцій здебільшого не беруть участі в управлінні акціонерним товариством, за винятком випадків, коли це передбачено статутом.

Акціонерне товариство випускає акції на суму його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства. Власники акцій мають право на отримання частини доходу від діяльності акціонерного товариства. Частина доходу, яка виплачується власникові акцій, називається дивідендом. Дивіденди виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і відсотка за банківський кредит.

Кооператив являє собою добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської або іншої діяльності, який ґрунтується на особистій участі (у виробничих кооперативах-на особистій трудовій участі), використанні власного або орендного майна.

На сьогоднішній день в економіці України функціонує два основних типи кооперативів: виробничий і споживчий. Членом кооперативу може бути кожен громадянин, який досяг 16-ті років, виявив бажання і здатність брати участь у діяльності кооперативу. Статутом кооперативу, нарівні з індивідуальним, може бути передбачене і колективне членство. Взаємовідносини між кооперативом і його колективним членом регулюються договором.

У влаштуванні, управлінні та умовах діяльності кооперативу є елементи, які відрізняють його від інших видів підприємницької діяльності:

F членство в кооперативі передбачає особисту трудову участь в його діяльності;

F членство в кооперативі може бути припинено шляхом виключення із складу членів кооперативу за рішенням загальних зборів.

Розвиток підприємництва у державному секторі можна простежити через розвиток орендних відносин. Орендні відносини в Україні регулюються Законом "Про оренду майна державних підприємств і організацій".

Оренда - засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їхніх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), а також окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, організацій.

Розповсюдженою формою підприємницької діяльності в Україні в сучасних умовах є приватні підприємства. Приватним підприємством, відповідно до ст. 113 ГК, визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Різновидом форм підприємництва у сільському господарстві є фермерське господарство. Згідно зі ст. 114 ГК, фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Підприємство з іноземними інвестиціями (ст. 116 ГК) – це підприємство, створене відповідно до вимог ГК, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями.

Іноземне підприємство (ст. 117 ГК) - унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.

Висновки

1. Підприємництво - це самостійна, ініціативна постійна діяльність у сфері виробництва, надання послуг і торгівлі, що здійснюється на власний страх і ризик з метою отримання прибутку. Умовами розвитку підприємництва є свобода у виборі напрямків і методів господарювання; самостійність у прийнятті рішень; відповідальність за прийняті рішення, їхні наслідки і пов'язаний з цим ризик; орієнтація на досягнення комерційного успіху, отримання прибутку.

2. Законодавством України, зокрема, Господарським кодексом, визначається сутність підприємництва і підприємства, принципи, на яких повинна здійснюватися підприємницька діяльність, класифікація підприємств, умови державної підтримки малого підприємництва. Розглянуто загальні напрямки підтримання умов для здорової конкуренції, застосування механізму банкрутства, ліцензування певних видів підприємницької діяльності та інших напрямків державного регулювання та стимулювання розвитку підприємницької діяльності.

3. Основними організаційними формами підприємництва у країнах з ринковою економікою є одноосібне володіння, товариство та корпорація. Кожна з цих форм має свої переваги та недоліки. Найбільш розповсюдженою формою є корпорації (акціонерні товариства), частка яких в обсязі виробництва продукції та надання послуг є переважною.

4. Підприємства можуть створювати об’єднання з метою координації спільної діяльності, встановлення контролю над ринком, отримання конкурентних переваг, об’єднання капіталів та ін. До найбільш відомих об’єднань підприємств ставляться картелі, концерни, консорціуми, синдикати, трести, холдинги, пули, промислово-фінансові групи. Зарубіжний досвід підприємництва є корисним при формуванні підприємницьких структур в Україні в процесі ринкової трансформації економіки.

5. Основними організаційними формами підприємницької діяльності в Україні є господарські товариства (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства), кооперативи, орендні підприємства, фермерські господарства, підприємства з іноземними інвестиціями, іноземні підприємства та ін. 6. Чинним законодавством України передбачено такі види об’єднань підприємств, як господарські об'єднання, державні (комунальні) господарські об'єднання, асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, промислово-фінансові групи, асоційовані підприємства, холдингові компанії. 7. Розвиток підприємницьких відносин та організаційних форм підприємницької діяльності в Україні ґрунтується на чинної нормативно-правовій базі, яка включає Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, закони про певні види підприємницької діяльності («Про фермерське господарство», «Про господарські товариства» та ін.)

Питання для самоконтролю

1. Які умови необхідні для розвитку підприємництва? Назвіть основні чинники успіху підприємницької діяльності. Які з них найбільш актуальні в сучасних умовах господарювання в Україні?

2. Які основні види підприємств діють в економіці України? За якими ознаками класифікуються підприємства?

3. Які основні форми підприємництва використовуються у розвинутих країнах? Які можуть бути основні види корпорацій за типом відповідальності?

4. Які об’єднання підприємств можуть створюватися у західних країнах?

5. Які форми об'єднань підприємств передбачені чинним законодавством України?

6. Що являє собою державне підприємництво? В яких випадках можуть створюватися казенні підприємства? В чому полягають особливості їх створення та діяльності?

7. Які види господарських товариств передбачені чинним законодавством Україні?

8. Якими можуть бути акціонерні товариства за можливістю придбання їх акцій? Дайте порівняльну характеристику різних видів акцій. Як визначається курс акцій?

9. Що являє собою кооператив? Чим він відрізняється від господарських товариств? Які види кооперативів передбачені чинним законодавством України?

10. Яке підприємство називають орендним? Які його основні риси? Що являють собою підприємство з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства?

Дата добавления: 2014-01-04