Становлення та розвиток спортивного руху українців США та Канади

Олімпіада «Ді-Пі» - як політичний прояв боротьби за незалежність України

Навесні 1948 року в складі Міжнародного Комітету Політичних Втікачів (ІНКОПФ) була створена спортивна секція. На одному з засідань член комісії магістр Я.Рак висунув пропозицію влаштувати в цей рік, рік проведення ХІV Олімпійських ігор в Лондоні спортивні ігри тих народів, що в зв’язку з воєнними обставинами опинилися на вигнанні у Німеччині. Провести їх, не як конкурентний захід для найбільшого спортивного форуму планети, яким є Олімпіада, а як доказ взаєморозуміння цієї ідеї у всіх тих, хто в післявоєнних умовах не міг стати в Лондоні поруч інших державних народів.

Ігри отримали назву «Олімпіада ДП» (Дісплейст Персонс- переміщені особи). Це була надзвичайна подія для самоутвердження українського спорту за кордоном. Ці змагання відбулись під патронатом Ради Фізичної Культури спільно з Спортивною Секцією ІНКОПФ. У ній взяли участь: українці, латвійці, естонці, литовці, поляки, словаки, чехи, угорці. Вони змагались у волейболі, футболі, боксі, легкій атлетиці і баскетболі. Залежно від виду спорту змагання проходили у містах - Міттенвальд, Авсбург, Нюрнберг, Вюрцбург, Ляндсгут, Регензбург і Мюнхен. Хоча українська делегація мала чималі фінансові труднощі, все ж ці проблеми були вирішені і наша команда взяла участь у іграх. Слід відмітити, що серед усіх учасників лише українські атлети не мали досвіду міжнародних змагань, тому «Олімпіада ДП» для них стала першою спробою помірятися силами з спортсменами Європи. І українська команда склала цей іспит досить успішно. Українці посіли І місце у волейболі та футболі, ІV – у баскетболі, легкоатлети здобули шість нагород (1 золоту - естафета 4х100 м (чол.); 3 срібні - біг 100 м (жін.), естафета 4х60 м (жін.), стрибки у висоту(жін.); 2 бронзові - біг 60 м (жін.), біг 100 м (жін.), боксери завоювали три золоті нагороди.

Українській делегації ці ігри дали неоціненний спортивний досвід і можливість контактувати з іншими поневоленими народами; ці змагання звернули увагу на український спорт зарубіжної преси, радіо, тощо, дали нам спортивні успіхи, а головне-дали іншим народам правдиву про нас інформацію і навчили їх поважати нас як на спортивних майданчиках так і за столом міжнародних нарад.

Разом з масовою, після ІІ-ї Світової війни, еміграцією українців з європейських таборів переселенців (Німеччина, Австрія, Італія, Англія) до різних країн світу, зокрема США, Канади, Австралії, емігрував і український спорт. Його привезли справжні українські спортсмени, які виявляли бажання продовжувати діяльність Українського Спортового Союзу (УСС), що функціонував з 1925 р. на українських землях і Ради Фізичної Культури, яка діяла під час тимчасової еміграції на теренах Західної Німеччини. Саме тому в США і Канаді, в країнах поселення найчисельнішої української діаспори, в 1947-1950 рр. створилася велика кількість українських спортивних клубів, товариств, осередків: Український Спортивний Клуб (УСК) в Нью-Йорку, УАСТ «Львів» в Клівленді, УСО «Тризуб» у Філадельфії, «Січ» в Елизабеті, «Леви» в Чикаго, «Черник» у Детройті і т.д. Усі вони змагаючись на спортивних майданчиках здобували не тільки місця, очки, бали, але й разом з тим виконували важливу національно-виховну роботу згуртовуючи новоприбулих та їх сім'ї, а також формуючи здорових тілом і духом національно свідомих українців.

Пожвавлене спортивне життя вимагало організування керівного чинника, який би керував діяльністю поодиноких українських спортивних клубів, товариств, осередків. Так з ініціативи клубів та організацій молоді Пласт і СУМ у 1953 році на Сході США в м. Нью-Йорк створюється «Союз Україно-Американських Спортових Товариств - Схід» (СУАСТ - Схід). За прикладом Сходу, українські спортивні клуби на Заході США створили у м. Чикаго свій керівний орган «Союз Україно-Американських Спортових Товариств - Захід» (СУАСТ - Захід), а в Канаді в м. Торонто створено «Союз Спортивних Товариств Канади» (ССТК). Постійне збільшення української громади в 50-х роках ХХ ст. у США та Канаді, зумовлює постійне зростання українських спортивних товариств і спортивних секцій молоді (Пласту і СУМу).Саме тому постала необхідність організувати єдиний центральний орган управління усіма українськими товариствами на теренах США й Канади.

Таким чином, в 1955 році було засновано міжкрайовий організаційний центр українського спорту на теренах США та Канади Українську Спортову Централю Америки і Канади (УСЦАК), яка об'єднує три підцентри - делегатури:

· Делігатура УСЦАК - Схід

· Делігатура УСЦАК – Захід

· Делігатура УСЦАК - Канада

Під патронатом УСЦАК кожного року проводяться першості серед українських товариств США і Канади з таких видів спорту: плавання, волейболу, футболу, шахів, баскетболу, тенісу, настільного тенісу, лижного спорту та легкої атлетики. У різні роки проводились першості з хокею бриджу і гольфу.

Слід відмітити, що УСЦАК і спортивні товариства розвивають аматорський спорт, хоча багато українських спортсменів виплеканих на любительському рівні виступали і показували найвищі результати на професійних змаганнях.

Особливу увагу в українській діаспорі США і Канади звертають на проблему виховання національно свідомої та фізично загартованої молоді. З 1972 року, щорічно, проводяться Українські Спортові Ігрища Молоді, участь в яких беруть сотні юнаків і дівчат віком від 12 до 18 років зі спортивно-молодіжних товариств і організацій української діаспори США і Канади. Згідно програми, змагання проходять з п'яти видів спорту: футболу, волейболу, тенісу, плавання і легкої атлетики.

З початку 70-х років проводиться щорічно у 4-х тижневий термін вишкіл для юнаків і дівчат віком 10-16 років досвідченими інструкторами з п'яти видів спорту: футболу, волейболу, тенісу, плавання і легкої атлетики. Під час вишколу юнаків і юначок навчають поведінці учасників змагань, суддівству, гігієні, особливу увагу звертають на вивчення історії українського спорту і географії України.

До 1991 р., коли Україна не мала змоги брати участь у Олімпійських іграх і міжнародних змаганнях як незалежна держава, із своїм національним прапором, в українській діаспорі США і Канади стали проводитись «Українські Олімпіади», в яких наші атлети на чужині не тільки виявляли себе національно, а й згуртовували на цих змаганнях усіх українських спортсменів і прихильників українського спорту.

Першим кроком в напрямку збереження національної ідентичності для українських спортсменів за кордоном, стало проведення Української Олімпіади в м. Філадельфія у вересні 1936 року. Вона мала неофіційну назву - «Перші Українські Всенародні Ігрища». Це були перші змагання, які пропагували головну олімпійську ідею й разом з тим маніфестували бажання України та інших поневолених народів виступати на світових міжнародних змаганнях як вільні державні нації, під своїм власним прапором.

Однією з найважливіших подій для самоствердження українського спорту за кордоном стала «Олімпіада ДіПі» (Дісплейст Персонс), яка відбулась у Німеччині в 1948 році, в час, коли у Лондоні проходили ХІV Олімпійські ігри.

У 1956 році, в діаспорі, у м. Екзиль (Канада), був створений Український Олімпійський Комітет (УОК), що проводив заходи з метою окремої і самостійної участі України в Олімпійських іграх.

4 - 6 липня 1980 року, коли в м. Етобікок (Онтаріо, Канада) відбулась перша «Вільна Олімпіада». Організаторами її з української сторони стали УОК і УСЦАК. У ній взяли участь близько 300 спортсменів, це: українці, вірмени, литовці, латвійці і естонці. Змагання проводилися з таких видів спорту: легка атлетика, футбол, волейбол, баскетбол, стрільба та ін.

Друга «Вільна Олімпіада» відбулась у м. Етобікок (Онтаріо, Канада) 5 - 7 липня 1984 року. До спортивної програми додались такі види спорту як: теніс, плавання і хокей.

Своє продовження «Вільні Олімпіади» отримала у проведенні «Української Олімпіади» 27 - 30 травня 1988 року в м. Філадельфія. Олімпіада відбулась в рамках відзначення Тисячоліття Християнства України під патронатом УОК і УСЦАК. До її організації долучились Український Освітньо - Культурний Центр міста Філадельфії і УСО «Тризуб» (Філадельфія) на спортивних майданчиках якого і сусіднього «Делевар Велі Коледжу» проходило це свято українського спорту. В програмі Олімпіади проводились змагання в таких видах спорту: волейбол, плавання, теніс, настільний теніс, гольф, шахи, легка атлетика і футбол. Участь в ній взяли понад 700 атлетів з багатьох українських спортивних товариств.

Особливе місце у розвитку спортивної преси й до сьогодні відіграє одне з найавторитетніших видань української діаспори - орган українського спортивно-виховного товариства «Чорноморська Січ» - спортовий журнал «Наш Спорт» (Ньюарк, США).

Спортивні товариства в середовищі української діаспори Австралії

Український спорт в Австралії мав великі успіхи, якщо взяти під увагу невелике число українців у цій країні. Спортивні досягнення українців досить помітні в порівнянні з успіхами інших етнічних спільнот Австралії чи українських груп в інших країнах поселення. Цілий ряд українців представляли в різних спортивних змаганнях австралійські штати, а також Австралію. Сьогодні, однак, помічається виразне зникнення українських спортивних товариств і зменшення числа українських спортсменів, також в неукраїнських спортивних товариствах. На жаль, українська громада в Австралії, і навіть організації молоді, не зуміли приділити відповідної уваги ділянці спорту. В Австралії вони побудували десятки будинків, але ні одного залу, в якому наша молодь могла б займатися спортом.

Майже від перших днів поселення в Австралії українці почали організовувати спортивні товариства й клуби. Усіх їх було 19: в штаті Новий Південний Уельс—УСТ (Українське Спортивне Товариство) «Лев» (1950-57), УСТ «Сокіл» (1961-69), УСТ «Київ» Кабраматта (1963-93), «Пласт» Сідней (1970-81), «СУМ» Сідней; у Канберрі—УСТ «Дніпро» (1952-68), УСТ «Леви» (1983-87); у Вікторії—УСК (Український Спортовий Клуб) «Україна» (1952-75), УСК «Тризуб» Саншайн, УСТ «Леви» Мельбурн (1979-87), УСТ «Лев» Джілонг (1978-87); у Південній Австралії—УСК «Лев» (від 1951), «СУМ»; у Брісбені—УСК «Україна» (1951-55), УСТ «Дніпро» (1953-75); у Західній Австралії—УСТ «Київ» Перт (від 1951), УСТ «Січ» Нортгем і УСТ «Дніпро» Нортгем; у Тасманії— УСТ «Дніпро» Гобарт (1962-87). Деякі товариства змінювали назви.

З тих товариств, які постали в 1950-их роках, зараз існують тільки два: УСТ “Київ” у Перті й УСК “Лев” в Аделаїді. Вони й можуть похвалитися найбільшими успіхами, як у своїх штатах, так і на регіональному рівні. Обидва товариства змагалися в декількох видах спорту і мали чоловічі і жіночі команди.

Спортивне життя українців в Австралії розвивалося і в українських спортивних товариствах, і поза ними. В українських товариствах грали в футбол, волейбол, настільний теніс, баскетбол, гольф, крикет, теніс, займалися гімнастикою. Хоча в Австралії були розвинуті і популярні хокей на траві, хокей на льоду, софтбол, футбол за австралійськими правилами, регбі, крикет, теніс, настільний теніс, волейбол, керлінг, легка атлетика, плавання, планеризм, рибальство. Саме в кількох із більш екзотичних видів спорту українці в Австралії осягнули чималих успіхів.

Перешкодами для задовільного розвитку українського спорту був брак грошей, відсутність власних спортивних приміщень, недостатнє зацікавлення широкого громадянства й преси.

Дата добавления: 2014-01-04