Злочини проти порядку підлеглості і військової честі

Життя і діяльність Збройних Сил України побудовані на принципі повної єдиноначальності командирів і начальників. Суть єдиноначальності полягає в зосередженні у командира всіх функцій управління ввіреним підрозділом.

Безпосереднім об’єктом цієї групи злочинів є порядок підлеглості і військової честі.

Непокора (ст. 402 КК).

Непокора — це відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.

Із об’єктивної сторони цей злочин вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника або іншого умисного невиконання наказу.

Наказ — обов’язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі. Наказ може бути відданий усно, письмово або іншим способом, переданий підлеглому безпосередньо або через інших осіб, у тому числі по телефону, телеграфу, радіозв’язку тощо. З деяких питань служби встановлена тільки письмова форма віддання наказів (наприклад, з питань витрати грошових коштів).

Начальник — це особа, якій постійно або тимчасово підлеглі інші військовослужбовці.

Поняттям невиконання наказу начальника охоплюються: а) невиконання дій, зазначених у наказі; б) вчинення дій, заборонених наказом; в) неналежне виконання наказу.

Відмова виконати наказ начальника вважається відкритою, коли підлеглий, отримавши наказ, у категоричній формі заявляє чи іншим чином демонструє, що він наказ виконувати не буде. Відмова від виконання наказу може бути публічною або заявленою начальнику віч-на-віч, виражена начальнику безпосередньо або особі, яка передала наказ від його імені.

Інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим наказ начебто приймається до виконання, але насправді умисно не виконується.

Непокора вважається закінченою з моменту відмови виконати наказ або з того часу, коли військовослужбовець, який мав можливість виконати наказ, не зробив цього, незалежно від наслідків, що настали.

Суб’єктивна сторона непокори полягає в прямому умислі.

Суб’єкт цього злочину — спеціальний, тобто військовослужбовець, який за службовим положенням або військовим званням постійно або тимчасово підлеглий начальнику, який віддав наказ.

Кваліфікуючими ознаками непокори є вчинення її групою осіб, тобто двома або більше військовослужбовцями, які діють як співвиконавці, або спричинення тяжких наслідків (ч. 2), а також вчинення в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3).

Невиконання наказу (ст. 403 КК).

Цей злочин має місце, якщо невиконання наказу вчинене за відсутності непокори (ст. 402 КК), якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Об’єктивна сторона злочину: невиконання наказу начальника. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є настання тяжких наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину: необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості або злочинної самовпевненості, що є результатом легковажного розрахунку, неправильного розуміння наказу, забудькуватості тощо.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є його вчинення в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 2).

Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків (ст. 404 КК).

Додатковий факультативний об’єкт цього злочину: життя, здоров’я, тілесна недоторканність зазначених осіб.

Об’єктивна сторона злочину полягає в опорі начальникові, а також іншій особі, яка виконує покладені на неї обов’язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих обов’язків.

Опір — це перешкоджання начальникові або іншій особі виконувати покладені на неї обов’язки з військової служби. При опорі винний намагається не допустити виконання начальником або іншою особою службових обов’язків, не дати йому можливості діяти в даній конкретній ситуації відповідно до закону, вимог військових статутів або наказу начальника.

Під примушуванням розуміються дії, спрямовані на те, щоб примусити начальника чи іншу особу порушити обов’язок з військової служби, тобто вчинити незаконні дії в інтересах того, хто примушує, або діяти всупереч інтересам служби.

Інші особи — це особи, які виконують покладені на них обов’язки з військової служби — військовослужбовці, що входять до складу нарядів гарнізонної, внутрішньої та інших спеціальних служб або виконують статутні вимоги чи конкретні обов’язки на підставі наказу начальника.

Злочин вважається закінченим з моменту опору або примушування, незалежно від досягнення винним своїх цілей.

Суб’єктивна сторона цього злочину — тільки прямий умисел.

Кваліфікуючі ознаки злочину: вчинення його групою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки (ч. 2); в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3); пов’язане з умисним вбивством начальника або іншої особи, яка виконує обов’язки з військової служби (ч. 4).

Під зброє ю слід розуміти предмети, спеціально призначені для ураження живої цілі, — це штатна армійська зброя (пістолет, автомат, багнет-ніж тощо), а також інша вогнепальна або холодна зброя як заводська, так і саморобна.

Застосування зброї означає фактичне її використання для фізичного або психічного насильства над потерпілим.

Погроза або насильство щодо начальника (ст. 405 КК).

Додатковим безпосереднім об’єктом цього злочину є особиста безпека і здоров’я начальника.

Об’єктивна сторона злочину: за ч. 1 ст. 405 КК полягає у погрозі вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові, знищенням чи пошкодженням його майна; за ч. 2 ст. 405 КК — заподіянні тілесних ушкоджень, побоїв або вчиненні інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби.

Для поняття погрози не обов’язково, щоб винний дійсно мав умисел вчинити насильство над начальником. У більшості випадків підлеглий намагається лише залякати начальника, щоб вплинути на його службову діяльність. Погроза повинна бути реальною. Погроза може бути висловлена усно, в письмовому вигляді, жестом, безпосередньо начальнику або через третю особу, під час несення служби і поза нею. Погроза завжди висловлюється у зв’язку з виконанням начальником своїх службових обов’язків.

Суб’єктивна сторона цього злочину полягає в прямому умислі, що поєднаний з метою вплинути на службову діяльність начальника. Мотиви можуть бути різні й на кваліфікацію злочину не впливають.

Суб’єкт злочину — спеціальний, військовослужбовець, який за службовим положенням або за військовим званням підлеглий особі, якій погрожує.

Кваліфікуючі ознаки злочину: вчинення його групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3).

Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК).

Додатковим об’єктом цього злочину є тілесна недоторканність, честь і гідність військовослужбовця, його здоров’я.

Із об’єктивної сторони цей злочин характеризується порушенням військовослужбовцем статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства.

Під іншим насильством слід розуміти застосування фізичного насильства або погрози його застосування з метою примусити військовослужбовця надати послуги особистого характеру, виконувати за винного окремі обов’язки військової служби тощо, а також вчинення винним дій, що принижують і ображають честь та гідність військовослужбовця. Зазначені дії повинні бути пов’язані з порушенням військової служби і військового порядку.

Злочин вважається закінченим з моменту завдання побоїв чи вчинення іншого насильства.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Щодо наслідків, то можлива необережна форма вини.

Суб’єкт цього злочину — військовослужбовець, який не перебуває у відносинах підлеглості з потерпілим.

Кваліфікуючі ознаки цього злочину: вчинення його щодо кількох осіб або заподіяння легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також таке, що має характер знущання або глумління над військовослужбовцем (ч. 2); вчинення групою осіб або із застосуванням зброї, або таке, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 3).

Дата добавления: 2014-01-04