Томас Мальтус і закон народонаселення

Вчення Томаса Мальтуса та Жана Батиста Сея

Томас Мальтус (1766-1834). В 1798 р. він анонімно опублікував «Досвід про закон народонаселення і його вплив на майбутнє поліпшення суспільства». Основні положення його роботи в наступному:

1. Суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість продуктів споживання відповідає чисельності населення.

2. При відхиленні від цієї рівноваги в суспільстві виникають сили, що повертають його до рівноваги.

3. Існує закон народонаселення, відповідно до якого й населення, і виробництво предметів споживання за відсутності перешкод необмежено зростають, але швидкість зростання населення більше, ніж швидкість зростання предметів споживання. Населення зростає в геометричній прогресії та, як вважав Мальтус, подвоюється через кожні 25 років, а виробництво - в арифметичній прогресії. «За два сторіччя народонаселення відносилося б до засобів існування як 256 до 9; за три сторіччя, як 4096 до 13, а по закінченні двох тисяч років відношення це було б безмежно й незлічиме».

Головну причина бідності Мальтус бачив не в управлінні, а в прагненні до розмноження.

Були й інші погляди на цю проблему. Так, наприклад, Вільям Годвін у нарисах «Про політичну справедливість» стверджував, що основна причина бідності великих груп населення полягає в несправедливому розподілі національного доходу. Багатства вистачило б на всіх, якби воно розподілялося рівномірно по всіх верствах населення. Потрібно погані закони замінити гарними й усі заживуть прекрасно.

На думку Мальтуса якби все національне багатство розділити рівномірно, бідність дійсно зникне..., але тільки на момент. Далі піде ще більше зростання населення й знову - убогість.

Мальтус рішуче виступав проти зрівняння доходів (тому що це позбавляє людей стимулів): «Суспільний добробут повинен випливати з добробуту окремих осіб і для досягнення його кожний повинен піклуватися насамперед про самого себе». Мальтус першим вжив вираження «боротьба за існування», що згодом використав Дарвін.

Мальтус також виступав проти підтримки бідних з боку держави: «Закони про бідних заохочують розмноження населення, анітрошки не збільшуючи засобів існування. Надаючи допомогу бідним, вони сприяють їхньому розмноженню. В остаточному підсумку, число людей, що звертаються по допомогу... повинне постійно зростати».

Шляхи вирішення проблеми бідності Мальтус бачив, насамперед, в обмеженні народжуваності. «Необхідно, щоб розмноження постійно затримувалося». У примітивних суспільствах ця затримка здійснюється природно - через голод, хвороби, війни. У цивілізованому суспільстві цього можна домогтися через «превентивні обмеження». Мальтус хвалив пізні шлюби, безшлюбність, вдівство. У шлюб варто вступати лише тоді, коли є впевненість, що дана пара твердо коштує на ногах і зможе прокормити дітей.

Ще один засіб боротьби з бідністю - зростання виробництва й середнього класу. «Не надмірна розкіш невеликого числа людей, але помірна розкіш між всіма класами суспільства становить багатство й благоденство народу». Прагнення людини до більш високого соціального статусу обмежить народжуваність.

Помилковим був висновок Мальтуса про те, що зростання засобів існування негайно викликає реакцію у вигляді збільшення народжуваності й чисельності населення. У сучасних багатих країнах природний приріст населення в 2-3 рази нижче, ніж у бідних країнах Азії, Африки й Латинської Америки.

У сучасній західній економічній літературі Мальтуса називають ученим, що на сторіччя раніше за Кейнса відкрив закон ефективного попиту, спираючись на визнання обмеженості ресурсів у суспільстві і їхньої падаючої віддачі, ученим, що передбачав можливість криз надвиробництва. Мальтус писав: «Капіталізувати доход у той час, коли немає достатнього попиту на продукти, також безглуздо, як безглуздо заохочувати шлюби й розмноження населення, коли не існує попиту на робочі руки й фонду для прокорму нового населення».

«Якби Мальтус, а не Рікардо, був засновником політичної економії XIX ст., - писав Кейнс, - наскільки мудріше й багатше був би зараз світ».

Дата добавления: 2014-01-04