Економічна думка в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст

У дореформений період розвиток економічної думки в Україні був зосереджений на проблемах критики та скасування кріпацтва і представлений ліберально-дворянським та революційно-демократичним напрямами. Представником, зокрема, першого напряму є В. Н. Каразін, учений та громадський діяч, один із засновників Харківського університету. Він виступає за аграрну реформу, виділення селянам земельних ділянок у вічне користування, їх звільнення, але в той же час за збереження поміщицького землеволодіння із заміною панщини грошовим оброком. В цілому проекти Каразіна були прогресивними і мали антикріпосницьку спрямованість.

Після реформи 1861 р. виділяються ліберально-буржуазна економічна думка, революційно-народницька та ліберально-народницька.

Ліберально-буржуазний рух в Україні був репрезентований громадами - організаціями інтелігенції в Києві, Харкові, Полтаві та інших містах.

Видатним представником ліберально-буржуазної думки був М.П. Драгоманов - український історик, публіцист, етнограф, літературний критик. Після закінчення Київського університету він деякий час працював у ньому доцентом, а в 1870-х рр. з посиленням політичної реакції в Росії був змушений виїхати за кордон. Економічним проблемам у творчості Драгоманова приділено значну увагу. На відміну від народників, він вбачає прогресивність капіталізму у прискоренні технічного розвитку, хоча в той же час критикує негативні сторони капіталізму. Високо оцінює фундаментальні праці з політичної економії західних економістів, підкреслює необхідність їх перекладу та популяризації. У поглядах на майбутнє Драгоманов частково відходить від ліберальної лінії, вважаючи за необхідне перехід до соціалізму, як більш досконалого ніж капіталізм, ладу. Але цей перехід він мислив як еволюційний.

Революційно-демократична думка в Україні представлена ідеями революційних народників, що виступають з критикою залишків кріпосництва, за повну ліквідацію поміщицького землеволодіння. Не дивлячись на деякі особливості українського народництва, воно було організаційно пов'язане з народницькими гуртками Центральної Росії, і в основі його ідеології були віра в самобутній характер економічного розвитку країни та ідеалізація селянства. Особливу позицію в революційно-демократичній думці представляли С.А. Подолинський, О. Терлецький, а також І. Франко.

Іван Франко приділив значну увагу дослідженню економіки Галичини, становищу селянства і робітничого класу. Він підкреслює велике значення політичної економії і навіть певний час викладає її в робітничих гуртках самоосвіти. Франко популяризує економічну теорію з метою пропаганди ідей соціалізму.

Ліберальне народництво проповідує мирні шляхи розвитку суспільства в країні, поступово зближуючись із буржуазними лібералами. Представники цього напрямку зосереджені на проблемах критики капіталізму та розвитку дрібнотоварного виробництва, поліпшення становища селянства.

Розвиток продуктивних сил, соціальні зрушення, пожвавлення суспільної думки в Україні після реформи 1861 р. позначилися і на розвитку політекономії. Класичну традицію в Україні розвивали такі вчені як Вернадський, Вольський, Бунге, Антонович.

На початку ХХ ст. ряд вчених в Україні популяризували вчення Маркса: Коссовський, Зібер.

Також на початку ХХ ст. відбувається певна переорієнтація економічної думки в Україні. Усе більший вплив на її розвиток справляють німецька історична та австрійська школи. Найбільш відомим прихильниками суб'єктивно-психологічного напряму були професори Орженцький та Білимович.

Видатним представником української і світової економічної думки був Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919). Туган-Барановський спочатку захоплюється марксизмом, але пізніше, ознайомившись із доробком австрійської школи маржиналізму та представників англійської школи неокласиків, він критикує Маркса за ігнорування психологічної та морально-етичної складових економічної діяльності людей, намагається переорієнтувати розвиток політекономії України на неокласичні позиції.

Загальновизнаним досягненням світового рівня є інвестиційна теорія циклів Туган-Барановського, основні ідеї якої склали підвалини сучасної інвестології та теорії циклів.

гр и • гр і—і • • •

Теоретичний доробок академіка Туган-Барановського спів мірний зі спадщиною найвидатніших представників світової економічної думки. Зокрема, вже в 1890 р. вчений виконав порівняльний аналіз класичної школи політекономії та австрійської школи маржиналізму і прийшов до висновку про можливість синтезу цих двох парадигм. Фактично він рухався тим же шляхом, що і Альфред Маршалл.

гр • • и • • и • гр

Також загальновизнаним у світовій економічній думці є доробок Туган- Барановського у сферах теорії розподілу і теорії кооперації.

Значними є досягнення українських економістів-математиків, серед них виділяється Євген Слуцький (1880-1948), що справив величезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних досліджень. Його праці присвячені аналізу взаємозв'язків між попитом, рухом цін та доходів за допомогою методів математичної статистики. Фактично Слуцький заклав основи праксеології та економетрики в частині теорії поведінки споживачів і аналізу часових рядів. Праці Є. Слуцького здобули високу оцінку з боку ряду відомих вчених, зокрема Л.Аллена, Дж. Хікса та інших.

Таким чином, в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. українська економічна думка розвивалася в загальносвітовому руслі економічної теорії, а наукова спадщина українських вчених стала надбанням світової економічної думки.

Дата добавления: 2014-01-04