Практика 07.11.2012. Оборот капіталу являє собою періодично повторюваний процес відновлення грошової форми капіталу з моменту його авансування до моменту повного повернення

Оброт капіталу

(формула Карла-Маркса)

Оборот капіталу являє собою періодично повторюваний процес відновлення грошової форми капіталу з моменту його авансування до моменту повного повернення підприємцю. Капітал:

- Основний (здійснює свій оборот за декілька виробничих циклів і переносить свою вартість на готову продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань)

- Оборотний (здійснює свій оборот протягом одного виробничого циклу, повністю переносить свою вартість на готову продукцію)

За законодавством... – це засоби праці, що фукнціонують у виробничому процесу понад 1 рік: основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі фонди – задовольняють соціальні потреби працівників підприємства.

Основні фонди класифікують:

- Будівлі

- Споруди – інденерно-технічні об’єкти, нафтові газові свердловини, водонапірні башти, шахти, насосні станції тощо.

- Передавальні пристрої

- Машини та обладнання

- Транспортні засоби

- Інструмент – це механізовані та ручні інструменти та пристосування.

- Виробничий інвентар

- Господарський інвентар

Оборотні фонди:

- Сировина

- Матеріали

- Джерела енергії

Повністю споживаються протягом одного виробничого циклу.

Фонди обігу:

- Готова продукція

- Кошти на рахунки підприємства у банках

- Готівки в касах

- Високоліквіджні фінансові інвестиції

Оборотні фонди і фонди обігу утворюють оборотні кошти підприємства.

Швидкість обігу виробничих фондів визначається кількістю їх обертів на рік. Чим швидше обертаються основні та оборотні фонді, тим вищим буде прибуток підприємця.

Виробнича (технологічна) структура основних фондів (ОФ):

- Активна частина основних фондів сукупність ОФ що безпосередньо приймають участь у виробничому процесі

- Пасивна частина основних фондів забезпечує нормальні умови для здійснення процесу виробництва

Облік основних фондів с,здійснюється у двох формах:

- в натуральній – площа, габарити, продуктивність, фондовіддача, тощо

- вартісні (грошові), що служить для визначення розміру амортизації та калькуляції собівартості

Оцінку основних фондів здійснюють залежно від моменту оцінки та від стану об*єкту оцінки.

Залежно від моменту оцінки розрізняють:

1) Первісна вартість – фактична вартість ОФ на момент їх придбання, і склад. з ціни ОФ, непрямих податків (акциз, ПДВ, мито), реєстраційних зборів, державного мита, а також витрат на страхування, встановлення, налаштування тощо.

2) Відновна вартість – вартість відтворення ОФ в сучасних умовах. Відновна вартість включає ті самі витрати, що і первісна, але за сучасними цінами, а також результат переоцінки ОФ.

3) Справедлива вартість (П(с)БОУ) – первісна, або відновна вартість ОФ отриманих в обмін.

Залежно від стану о*єкту оцінки розрізняють:

1) Повна вартість – первісна або відновна.

2) Залишкова вартість – різниця між повною вартістю та амортизацією.

3) Залишкова вартість на момент списання ОФ спричинена зношенням називається ліквідаційна.

Зношення - це часткова втрата ОФ своєї вартості. Буває фізичне і моральне зношення.

Фізичне зношування – це втрата ОФ своїх споживчих властивостей. Наприклад спрацювання деталей, вузлів в процесі тривалого зберігання чи бездіяльності і т д.

Моральне зношення – це передчасне обезцінення ОФ викликане здешевленням відтворення ОФ (моральне зношення першого роду), або появою нових більш економічних, продуктивних, ефективних засобів виробництва (моральне зношування другого роду).

Амортизація – перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції. Фактично амортизація означає списання засобів виробництва протягом певного періоду. Амортизаційні відрахування створюють амортизаційних фонд, що використовується для поточних або капітальних ремонтів модернізації, або оновлення ОФ. В Україна всі основні фонди поділені на 22 групи, матеріальні – 16, нематеріальні – 6.

Методи амортизації:

1) Прямолінійний. Амортизаційні відрахування – відношення вартості ОФ до строку служби.

2) Метод зменшення залишкової вартості. Амортизаційні відрахування – добуток залишкової вартості та норми амортизації.

3) Прискорення зменшення залишкової вартості. Амортизаційні відрахування – добуток залишкової вартості та норми амортизації. А норма амортизації розраховується відповідно до строку служби об*єкта та подвоюється.

4) Кумулятивний. Амортизаційні відрахування – добуток вартості ОФ та кумулятивного коефіцієнту. Кумулятивний коефіцієнт – розраховується шляхом відношення років до кінця строку експлуатації та років загальної експлуатації.

5) Виробничий. Місячна амортизація – добуток місячного добутку продажів та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації – відношення вартості ОФ до загального планового обсягу виробництва з використанням даного основного засобу.

Дата добавления: 2014-01-04