Молдова

У 1991 р. президентом незалежної держави Республіка Молдова було обрано Мірча Снєгура. Проте частина націонал-радикалів вимагала приєднання Молдови до Румунії. Така перспектива лякала російське й українське населення, що компактно проживав на лівобережжі Дністра (ця територія належала Україні, але в 1940 р. за наказом Кремля була передана до складу Молдови). Тут було зосереджено основний енергетичний ї промисловий потенціал Молдови. Населення Придністров'я побоюється примусової румунізації, якщо здійсняться плани націонал-радикалів.

На емоціях. придністровців зіграли деякі проросійські політики. Вони штучно нагнітали антимолдовські настрої у Придністров'ї, особливо після прийняття закону про мову, який вимагав від посадових осіб знання державної молдовської мови. У розпорядженні лідерів Придністров'я виявилися значні кошти, на які вони почали формувати загони озброєних гвардійців і протиставляти їх молдовській поліції.

Коли кишинівський уряд спробував відновити в Придністров'ї законну владу, гвардійці вчинили опір. Була проголошена Придністровська Молдовська Республіка. Її лідери вимагали від Кишинева визнання своєї республіки, а також гарантій, що в разі приєднання Молдови до Румунії Придністров'я зможе самостійно вирішити свою долю. Спроби Молдови силою ліквідувати.
незаконну республіку призвели до тяжких запеклих боїв, що тривали навесні влітку 1992 р. У ході боїв загинуло понад 600 осіб.

У цій ситуації Росія, знаючи про проросійські настрої у Придністров'ї, використала 14-ту армію, щоб розвести ворогуючі сторони. Російські війська припинили кровопролиття, але залишилися на придністровській території. У 1995 р. М. Снєгур домігся підписання угоди з Росією про виведення російських військ з території молдовської держави, а в 1997 р. за посередництвом Росії й України було підписано угоду стосовно Придністров'я. Молдова зберегла територіальну єдність.

Спільно з придністровцями проти входження до складу Румунії виступила одна з етнічних груп Молдови — гагаузи. Етнічна територія, на якій проживав цей невеликий народ, була поділена державним кордоном між Молдовою та Україною. За часів існування Союзу такий поділ не заважав існуванню гагаузів. Але опинившись у різних незалежних державах, вони і тили побоюватися за свою національну цілісність і тому розпочали рух за автономію на території Молдови.

Припинення етнічного протистояння не зупинило політичної боротьби всередині керівництва Молдови. Під час нових президентських виборів М. Снєгур потерпів поразку і новим президентом став Петру Лучинські. У лютому 1999 р. в країні вибухнула політична криза, яка посилила вплив лівих сил, особливо комуністів. На чергових президентських виборах пере­могу здобув їх лідер Володимир Воронін. Прихід до влади виявився для ко­муністів відносно легким, проте питання, які потрібно було їм розв'язувати, були занадто складними. Крім економічних негараздів, найболючішою для країни залишається проблема Придністров'я, у вирішенні якої міжнародним посередником виступає ОБСЄ, країнами-гарантами — Україна та Росія. Переговорний процес, що триває вже декілька років, упирається у питання державного устрою Молдови. Лідери Молдавської Придністровської республіки виступають за федеративний устрій держави, лідери Молдови це заперечують, наполягаючи на унітарному устрої.

У 2003 р. у процес врегулювання Придністровської проблеми втрутились США та ЄС, заборонивши в'їзд на свою територію 17 представникам При­дністров'я. Посилився тиск на Росію, аби прискорила виведення з території Молдови частин 14-ї армії.

Доля країн, що постали на теренах колишнього СРСР, у 1991-2004 рр. складалася по-різному. Так, країни Балтії зуміли провести вдалі економічні й політичні реформи і в 2004 р. стали членами ЄС. Грузія, Вірменія, Азербайджан, Росія, Таджикистан та Молдова пережили громадянські війни і збройні конфлікти. Решта країн СНД, хоча й уникли збройного протистояння, не утрималися від гострої боротьби між прихильниками демократії та авторитарних методів, правління. Стійким стало прагнення деяких державних керівників утвердити одноосібну владу. Це вдалося здійснити в Туркменістані, Білорусі, Казахстані, Киргизії, Узбекистані. В Азербайджані навіть владу було передано від батька до сина.

Дата добавления: 2014-01-04