Схеми та обладнання внутрішнього холодного водопостачання

Внутрішній водопровід (рис. 21) – це трубопроводи та інженерне обладнання, призначені для забезпечення подачі води від зовнішніх мереж водопроводу до всіх внутрішніх водороз­бірних приладів, технологічного обладнання і пожежних кранів. Системи водопостачання будинків повинні забезпечувати споживачів водою заданої якості, в потрібній кількості та під необхідним напором. Як правило, внутрішній водопровід влаштовують лише в тих будинках та спорудах, які підключені до централізованої або місцевої каналізації.

У закладів ресторанного і готельного господарства для забез­пе­чення господарських, виробничих та протипожежних потреб передбачається, як правило, єдина водопровідна мере­жа.

Водогінні мережі бувають декількох видів.

1. За схемою прокладання трубопроводів:

− тупикові (кінцеві);

− кільцеві (замкнуті).

2. За принципом розведення трубопроводів:

− з верхнім розведенням;

− нижнім розведенням.

Водопровідної мережі з нижнім розведенням прокладають під підлогою першого поверху (у підвалі або спеціальних каналах). При верхньому розведенні магістралі прокладають по горищу або під стелею верхнього поверху. Система з верхнім розведенням поступається системі з нижнім розведенням, тому що може замерзати (у випадку прокладення по горищу), а у випадку аварії трубопроводу може трапитись затоплення приміщень.

Внутрішня водопровідна мережа складається повністю або частково з таких елементів:

v уведення – перпендикулярний до будівлі відрізок труби (з сітчастим фільтром) від зовнішньої магістралі до водомірного вузла;

v водомірний вузол;

v водонапірно-запасні баки – встановлюють у найвищій точці системи, завдяки чому створюється не тільки деякий запас води, але й необхідний тиск у внутрішній мережі. Це забезпечує безперебійну подачу води в найвищі і найбільш віддалені ділянки водопроводу, незалежно від тиску води в зовнішній магістралі

v водопровідна мережа будівлі з арматурою;

v насоси для подачі води у випадку недостатнього тиску у зовнішній мережі.

сновною частиною водомірного вузла є водомір, що служить для обліку витрати води.

В залежності від принципу дії водоміри класифікують на механічні (тахометричні), електромагнітні, ультразвукові і вихрові.

У механічних (тахометричних) водолічильниках використовується механічний принцип підсумовування числа обертів рухомого елементу (крильчатка, турбіна), яке залежить від швидкості протікаючої води. Відповідно водоміри цього типу поділяються на крильчасті і турбінні (рис 22). Вони отримали найбільшошго використання. Підбирають лічильники так, щоб максимальний розрахунковий хід води у системі водопроводу був меншим, ніж найбільша допустима витрата водоміру.

а б в

Рис. 22. Механічні водоміри:

а – крильчастий; б – турбінний; в – загальний вигляд; 1 – корпус; 2 – рахунковий механізм; 3 – циферблат; 4 – кришка; 5 – передавальний механізм; 6 – крильчатка; 7 – сітка; 8 – струменевипрямлювач

Принцип дії електромеханічних водомірів заснований на законі магнітної індукції Фарадея. Вода, що проходить через електромагнітну катушку, грає роль середечника і індикує струм у котушці, пропорційний швидкості руху рідин.

В ультразвукових водомірах використовується різна швидкість проходження звукових хвиль в рухомому потоці рідини(у напрямі потоку і в протилежному напрямі).

Робота вихрових водомірів заснована на використанні ефекту “доріжки Карно”: за наявності перешкоди в потоці утворюються вихори, причому довжина хвилі в “доріжці Карно” залежить тільки від від швидкості потоку і не залежить від його інших параметрів.

Водоміри поділяють також на побутові (квартирні) і промислові (для використання в промисловості і комунальному господарстві). Залежить дане розмежування від умовного діаметру лічильника. Водоміри з умовним діаметром від 15 до 25 мм застосовують для обліку води в квартирах, невеликих закладів ресторанного і готельного господарства, а водоміри з діаметром від 25 до 400 мм призначено для обліку води в системах промислового і комунального водопостачання.

Мережі внутрішнього водопроводу прокладають відкрито з прикріпленням труб до стін, колон, перекриттів з нахилом 0,002…0,005 м у бік вводу. Труби можуть прокладатися приховано у спеціальних каналах, шахтах або у товщині стіни, якщо це обумовлюється підвищеними вимогами до інтер’єру приміщення. У таких випадках в місцях з’єднань перед­бачаються ніші з оглядовими люками.

Водопровідні труби системи холодного водопос­тачання, які прокладаються приховано і у приміщеннях з підвищеною вологістю, вкривають ізоляцією для запобігання конденсації вологи. Якщо труби прокладаються у зоні впливу холодного повітря, передбачається теплоізоляція, яка виключає можливість замерзання.

Внутрішня водопровідна мережа монтується зі сталь­них оцинкованих водогазопровідних труб або пластикових труб. Використання неоцинкованих труб для господарсько-питного водопроводу з діаметрами до 70 мм забороняється через те, вода набуває темного кольору, неприємного смаку і викликає утворення плям на емальованих санітарно-технічних приладах. Останнім часом все більш поширеним стає застосування вінілпластових та поліетиленових труб, які мають високі технічні, експлуатаційні та санітарно-гігієнічні показники.

Холодне водопостачання може здійснюватись із використанням різних схем внутрішнього водопроводу. Найбільш простою і часто вживаною є схема з нижнім розведенням, що представлена на рис. 23. Вода із зовнішньої мережі під дією тиску, що вній присутній, надходить у внутрішній водопроводчерез уведення, яке проходить під землею. Через водомір вода надходить в нижню розвідну магістраль, далі в стояки і через підводки до водозабірних точок.

Для забезпечення водою високих будівель в верхні водозабірні точки, в яких не гарантується подача води і водопроводу, на водопровідному уведенні зазвичай встановлюється підкачуючі відцентрові насоси (рис. 24). Єлектродвигун насосу вмикається автоматично при падінні тиску на уведенні нижче необхідного длч подачі у верхні точки водозабору. Зворотній клапан забезпечує рух води лише в одному напрямку.

Рис. 23. Схема внутрішнього водопроводу без водонапірного резервуара і насоса, що підкачує (з нижнім розведенням): 1 – стояки; 2 – запірні вентилі; 3 – розвідна (магістральна) лінія; 4 – трійник із пробкою для спускання води із системи; 5 – водомір

Рис. 24. Схема водопровідного введення в будинок з насосом, що підкачує: 1 – уведення; 2 – запірні клапани; 3 – водомір; 4 – насос; 5 – зворотній клапан

Гідравлічний розрахунок мережі гарячого і холодного водопроводу виконується за максимальною секундною витратою холодної і гарячої води. Максимальна (секундна) витрата води залежить від кількості санітарних приладів, встановлених у будівлі, кількості води (табл. 1).

Діаметри трубопроводів розподільної мережі внут­рішнього водопроводу часто не розраховують, а підбирають: підбір ґрунтується на тому, що у більшості водопровідних приладів (варильні котли ємністю до 250 дм³, умивальники, кухонні крани, раковини, змивні бачки, пісуари, душові сітки та інше) встановлюється водорозбірний кран з діаметром підводу ½, який прийнято вважати за стандартну водорозбірну точку (15 мм). Електричні котли ємністю більше ніж 250 дм³, мийки, ванни і т.д. мають підводи ¾, кожен з яких приймається за дві стандартні водорозбірні точки. Підвід діаметром 1 рахується як чотири водорозбірні точки.

Таблиця 1

Дата добавления: 2014-01-04