Стан освіти в 70-80 роки

Новий Статут середньої загальноосвітньої школи, прийнятий у 1970 році визначив шляхи вирішення проблеми набуття повної середньої освіти в поєднанні з професійною підготовкою молоді до праці; окреслив можливості випускників восьмирічних шкіл щодо продовження освіти, а саме: випускники восьмирічних шкіл могли надалі отримувати освіту в загальноосвітніх повних середніх(десятирічних) школах (9-10 класи), середніх спеціальних навчальних закладах – технікумах (3-4 роки навчання), школах робітничої і селянської молоді (9-11 класи). Всі названі заклади без винятку давали повну середню освіту і атестат зрілості.

Постановою "Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді та подальший розвиток загальноосвітньої школи" (20.06.1972) були визначено конкретні завдання, а саме: завершити до 1975 року здійснення середнього всеобучу, перехід на нові навчальні плани і програми. Органи освіти повинні були вжити заходів щодо більш повного охоплення молоді середньою освітою; школи орієнтувалися на створення спеціалізованих кабінетів і навчання за кабінетною системою, ефективне використання технічних засобів навчання (ТЗН), кіно, радіо і телебачення. Запроваджувалася атестація вчителів, вводилися звання "старший учитель", "учитель-методист".

Постановою "Про дальше покращення навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовки їх до праці" (22.12.1977) зверталася увага на важливість єдності навчання і виховання, тісного взаємозв'язку розумового, трудового і морального виховання, поєднання навчання з участю у виробничій діяльності, вдосконалення змісту і методів навчання, всього навчального-виховного процесу. Допомога учням в оволодінні учнями глибокими знаннями основ наук і трудовими навичками визначалася як обов’язок школи.

Однак необхідно зауважити, що в навчальних закладах все ж надто рідко застосовувалися технічні засоби навчання, вкрай не вистачало наочних матеріалів.

У 70-ті роки почали найбільше проявлятися командно-адміністративні методи керівництва школою. Наслідки парадності та урочистості “керування” успішністю не призвели до позитивного результату. У 70-х роках практично було завершено перехід до загальної освіти. У цей період почали розвиватися нові форми організації трудової підготовки, зокрема утворювалися міжшкільні навчально-виробничі комбінати трудового навчання та профорієнтації для учнів 9-10 класів

80-ті роки стали новим етапом реорганізації освіти. У 1984 році розпочалася реформа загальноосвітньої та професійної школи, метою якої було подолання недоліків в системі освіти, у змісті та методах навчання та виховання. Курс був узятий на підвищення якості освіти та виховання; забезпечення більш високого рівня викладання кожного предмета, міцне оволодіння основами наук; покращення ідейно-політичного, трудового і морального виховання, естетичного і фізичного розвитку; вдосконалення навчальні плани і програми, підручники і посібники, методи навчання, усунути перевантаження учнів, надмірну ускладненість навчального матеріалу; поліпшення постановки трудового виховання, навчання і професійної орієнтації в загальноосвітній школі; посилення політехнічної, практичної спрямованості викладання; посилення відповідальності учнів за якість навчання, дотримання навчальної та трудової дисципліни, підвищення їх громадської активності на основі розвитку самоврядування в учнівських колективах; підйом громадського престижу й авторитету вчителя, його теоретичної, практичної підготовки, повне забезпечення потреб країни в педагогічних кадрах, підвищення заробітної плати вчителям і майстрам виробничого навчання, поліпшення їх житлово-побутових умов; зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів; вдосконалення структури загальноосвітньої та професійної школи та управління народною освітою; здійснення переходу дітей на навчання з шестирічного віку; запровадження одинадцятирічного терміну навчання; формування нової структури загальноосвітньої школи (початкова школа (1-4 класи); неповна середня школа (1-9 класи); середня школа (1-11 класи)); підвищення рівня викладання всіх предметів, запровадження вивчення основ електронно-обчислювальної техніки, комп'ютеризацію навчального процесу; зменшення наповнюваності 1-9 класів до 30 учнів, 10-11 класів – до 25 учнів; збільшення навчального часу на трудове навчання, суспільно-корисну працю, покращення роботи з професійної орієнтації молоді. Курс, узятий документом “Про реформу загальноосвітньої та професійної школи” на формування особистості, фактично був відірваний від життя. Всі ті зміни, що мали місце в освіті не привели до докорінного поліпшення стану справ в освіті, оскільки країна досить швидкими темпами рухалась у напрямку економічної кризи.

Духовний вакуум, який утворювався загрожував народу як нації. Політика тоталітарної держави була спрямована на знищення всього національного й насамперед мови, виховання, освіти. Спустошувалась особистість. Практично всі заклади освіти були русифікованими (особливо середньо-спеціальні, середньо-технічні, вищі й особливо в Південній і Східній Україні). Штучно створювалися численні перешкоди у справі національного навчання й виховання дітей і молоді, що призвело до глибокої кризи в розвитку педагогіки та школи. Давались готові ідеологічні штампи. Залишковий принцип фінансування освіти все більше позначався на матеріально-технічній базі навчальних закладів різного рівня.

Дата добавления: 2014-01-04