З маніфесту державного міністра Іштвана Бібо

Мовою документа

...У становищі, що склалося, я заявляю наступне:

Угорщина не має наміру проводити антирадянську політику, на­впаки, вона висловлює своє повне бажання жити в співдружності тих східноєвропейських народів, які прагнуть організувати життя у своїх країнах під знаком свободи і справедливості, у суспільстві, позбавле­ному експлуатації.

Перед лицем усього світу я відкидаю наклепницькі звинувачення у тому, що славна угорська революція заплямувала себе фашистськими чи антисемітськими виступами. У боротьбі взяв участь незалежно від класових чи релігійних відмінностей весь угорський народ. Зворуш­ливою і славною була гуманна, мудра поведінка повсталого народу, готового до проведення справедливого розмежування і повсталого лише проти влади іноземних гнобителів і своїх угорських каральних загонів. Уряд зумів би в найкоротший термін упоратися як із деякими вуличними розправами, які мали місце, так і з виступами ультракон-сервативних сил, які не здійснювали збройного насилля. Твердження про те, що з цією метою довелося ввести на територію країни величезну іноземну армію — несерйозне і цинічне. Як раз навпаки: присутність цієї армії стала найважливішим джерелом неспокою і безпорядків.

Я закликаю угорський народ не вважати верховною владою у країні окупаційну армію або нею створений маріонетковий уряд і виступити проти них, використовуючи всі можливі засоби пасивного опору, за виключенням тих, що зачіпали б забезпечення і комунальні служби Будапешта. Віддати наказ про збройний опір я не маю права, бо вклю­чився в роботу уряду лише за день до цього. І не маю інформації про воєнне становище в країні, а тому було б безвідповідально з мого боку розпоряджатися дорогою кров'ю угорської молоді. Угорський народ і до цього заплатив немалою кров'ю, щоб показати всьому світові свою відданість свободі й справедливості. Тепер настала черга великих дер­жав світу показати силу принципів Статуту ООН, силу волелюбності народів світу. Я прошу мудрого і сміливого рішення великих держав і ООН в інтересах моєї пригнобленої нації...

Угорщина! Бережи тебе Господь!

І. Надь знайшов притулок в Югославському посольстві. Згодом був вивезений до Румунії, потім виданий владі Угорщини і засуджений до страти. Після збройного придушення виступи не припинилися. Майже до кінця року в країні відбувалися страйки та демонстрації проти нового уряду на чолі з Я. Кадаром, на що новий уряд відпо­вів репресіями: 28 601 особа були заарештовані, 500 — страчено, 5913 — ув'язнено.

Під час подій у вуличних боях загинуло 2973 особи. Значні втрати понесли і радянські війська: 720 убитими, 1540 пораненими, 51 зник безвісти. Нове керівництво, яке було нав'язане угорцям силою, не користувалося ніяким авторитетом. Але Я. Кадару крок за кроком вда­лося завоювати авторитет і відновити громадянський мир. Правління М. Ракоши було піддано критиці, реабілітовано жертв репресій, лік­відовано негативні явища у проведенні кооперації та індустріалізації. Репресії проти учасників подій 1956 р. були швидко припинені.

Дата добавления: 2014-01-04