Мовою документа

З листа ЦК КПЮ радянському керівництву

(квітень 1948 р.)

...Повинні насамперед підкреслити, що нас страшенно здивували тон і зміст листа. Ми вважаємо, що причини для такого змісту листа, звинувачень і позицій з окремих питань — у недостатньому розумінні нашої ситуації....Як би хтось з нас не любив країну соціалізму — СРСР, він не може в будь-якому випадку менше любити свою країну, яка теж будує соціалізм.

...З Вашого листа від 27 березня випливає, що в нас проводиться антирадянська критика, критика ВКП(б). Стверджується, що з такою критикою виступають керівники КПЮ, що ця критика ведеться за спинами мас, членів партії. Названі імена Джиласа, Вукмановича, Кидрича, Ранковича. Таким чином, наведені імена кількох найвідоміших і популярних керівників нової Югославії, перевірених у ба­гатьох складних ситуаціях....Нам дуже важко зрозуміти, як можна висувати такі серйозні звинувачення і не наводити їх джерела. Ще більш дивними виглядають порівняння наших керівників з попередні­ми висловлюваннями Троцького. У листі цитуються деякі заяви, які начебто мали місце, як, наприклад, «ВКП(б) вироджується», «СРСР намагається економічно підкорити Югославію», «в СРСР панує вели­кодержавний шовінізм».

Ми вважаємо, що на основі нєперевірених даних неправильно ро­бити висновки і висувати звинувачення проти людей, які мають дуже великі заслуги в справі популяризації СРСР у Югославії і неоціненні заслуги у. Визвольній війні....Такі люди не можуть діяти з метою «підриву радянської системи», оскільки це означало б зрадити свої переконання, своє минуле. Називати таких людей дворушниками страшно і принизливо.

...У багатьох радянських людей склалася помилкова думка, начебто симпатії широких народних мас Югославії до СРСР виникли самі по собі, на основі якихось традицій, які беруть початок ще з часів царської Росії. Це не так. Любов до СРСР не виникла сама по собі, її наполегли­во несли в маси... теперішні керівники нової Югославії, включаючи в першу чергу і тих, кого в листі так важко звинувачують.

...На підставі чого в листі стверджується, що в нашій партії не­має демократії? Можливо, на основі інформації Лаврентьєва (авт. посол СРСР в Югославії)? Звідки в нього така інформація? Ми вва­жаємо, що посол не вправі ні від кого вимагати повідомлень про роботу нашої партії —- це не його справа. Таку інформацію може отримати ЦК ВКП(б) від ЦК КПЮ....Ми не можемо повірити в те, що ЦК ВКП(б) міг би взяти під сумнів заслуги і результати, до­сягнуті нашою партією сьогодні. Ми пам'ятаємо, що таке зізнання неодноразово виражали не тільки багато керівників СРСР, але і сам товариш Й. Сталін. Одночасно ми стоїмо на позиції, що в суспільному перетворенні Югославії є багато специфічних рис, які можна з ко­ристю застосувати в революційному розвитку інших країн, і це вже застосовується. Це не значить, що ми кидаємо тінь на роль ВКП(б), на суспільну систему в СРСР. Навпаки, ми вивчаємо і переймаємо як приклад радянську систему, але мова йде лише про те, що в нашій країні ми будуємо соціалізм у дещо інших формах. На даному етапі, у специфічних умовах, що існують у нашій країні, з урахуванням міжнародного становища, яке склалося після Визвольної війни, ми намагаємося використовувати ті форми роботи по будівництву со­ціалізму, які найбільш підходять. Ми робимо це не для того, щоб довести, що наш шлях кращий за той, яким іде Радянський Союз, не вигадуємо чогось нового, а робимо те, що підказує життя.

...СРСР і Югославія життєво зацікавлені у встановленні тісних зв'язків. Але для цього необхідна абсолютна взаємна довіра, без якої не можуть існувати міцні стосунки між нашими двома країнами. Ра­дянські люди, у першу чергу керівники, повинні вірити в те, що нова Югославія з її нинішнім керівництвом непохитно йде до соціалізму! Необхідно вірити, що СРСР має в особі Югославії під її нинішнім керівництвом вірного друга і союзника, готового у випадку важких випробувань ділити добро і зло з народами, СРСР.

Зі спогадів М. Джиласа, члена ЦК Союзу комуністів Югославії (СКЮ)

Сталін переслідував дві мети. Перша — підкорити Югославію і через неї всю Східну Європу. Був й інший варіант. Якщо не вийде з Югосла­вією, то підкорити Східну Європу без неї. Другий у нього вийшов...

Про це ніде не писалося, але я пам'ятаю з довірливих бесід, що в країнах Східної Європи — Польщі, Румунії, Угорщині — існувала тенденція до самостійного розвитку...

У 1946 р. я був на з'їзді чехословацької партії у Празі. Там Готвальд говорив, що рівні культури Чехословаччини і Радянського Союзу різ­ні. Він підкреслював, що Чехословаччина — промислово розвинута країна і соціалізм у ній буде розвиватися інакше, у більш цивілізо­ваних формах, без тих потрясінь, що були в Радянському Союзі, де індустріалізація долала дуже важкі етапи. Готвальд виступав проти колективізації в Чехословаччині. По суті його погляди не дуже від­різнялися від інших.

Готвальду не вистачило характеру для боротьби зі Сталіним. А Тіто був сильною людиною... Не вдалося відстояти свою позицію і Гомульці. На одному із засідань Комінформбюро Гомулька говорив про польський шлях у соціалізм.

Дімітров також думав про самостійний розвиток.

Дата добавления: 2014-01-04