Розгляд справ про усиновлення

План

Окреме провадження

IV. Філогенез серця

Принцип скорочення

Імпульси періодично виникають у синусному вузлі (імпульси збудження – 60-80 імп. за хв.), розповсюджуються до робочого міокарду передсердь, який швидко охоплюється збудженням і скорочується. На шлуночки це збудження не розповсюджується, так як міокард передсердь відмежований від міокарда шлуночків незбудливою сполучною тканиною. До шлуночків імпульси поступають від синусно-передсердного вузла по волокнах провідної системи через атріовентрикулярний вузол (40-50 імп. за хв.). Від атріовентрикулярного вузла збудження досить швидко розповсюджується по пучку Гіса (30-40 імп. → до 20 імп. у волокнах Пуркіньє) до його ніжок і передається робочому міокарду шлуночків (патологія, при якій порушується проведення імпульсів → блокада). Завдяки такій будові і спеціалізації міокарду здійснюється безперервна ритмічна діяльність серця, яка проявляється в поступовому скороченні і розслабленні його відділів. Скорочення відділів серця – систола, розслаблення – діастола. Одне повне скорочення і розслаблення складають серцевий цикл – один поштовх, одна пульсова хвиля. Частота циклів у стані спокою – 60-80 за хв, кінь – 25-42, собака – 80-120, під час максимального фізичного навантаження – до 180-200.

♦ Унікальність міокарда в тому, що лише він з частотою 60-120 циклів за хвилину протягом всього життя людини здатен відновлювати свій енергетичний рівень до попереднього в час того короткого проміжку, який приходиться на його розслаблення. Посмуговані м’язи, які діють у цьому ж режимі, піддаються незворотному пошкодженню за декілька годин.

Проте, якщо розглянути схему серцевого циклу, то видно, що пауза передсердь і шлуночків (період повного розслаблення) займає значну частину кожного циклу. Міокард більше відпочиває, ніж працює. За тривалості циклу 0,8с, загальна пауза, тобто одночасна діастола передсердь і шлуночків складає 0,37 с (майже 50%).

Під час роботи серця виникають механічні явища – серцевий поштовх і звукові явища – серцеві тони.

3. Зовнішня оболонка – епікард – зволожена серозна оболонка, яка полегшує скорочення серця.

1. Пульсуючі судини – кільчасті черв’яки.

2. Трубкоподібні серця – членистоногі: підвішені на крилоподібних м’язах, скорочення яких розтягують серце і викликають активне засмоктування крові в його порожнину.

3. Камерне серце – молюски і хребетні, може бути дво-, три- і чотирикамерне серце.

1. Загальна характеристика окремого провадження у цивільному судочинстві.

2. Розгляд справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним.

3. Розгляд справ про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим.

4. Розгляд справ про усиновлення

5. Розгляд справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі

6. Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

7. Розгляд справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб.

Ключові слова: окреме провадження, цивільна дієздатність, безвісно відсутній, оголошений померлим, усиновлення, цінні папери.

Мета лекції: ознайомитися з особливостями розгляду справ окремого провадження, простежити хід розгляду на прикладі деяких категорій справ.

1. Загальна характеристика окремого провадження в цивільному судочинстві.

Окреме провадження — це самостійний вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони права та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК України). Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна зі справ окремого провадження має свої, лише їй властиві, особливості. Однак усі ці справи мають спільні риси, що відрізняють їх від справ позовного провадження. Ч. 2 ст. 234 ЦПК передбачає які справи суд розглядає в порядку окремого провадження: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У справах окремо­го провадження суд розглядає і вирішує не спір про право ци­вільне, характерний для позовного провадження, а вимогу до суду про встановлення певних обставин — юридичних фактів, зміну правового статусу громадянина або неправильність дій органів, які посвідчують такі обставини, з наявністю чи від­сутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припи­нення суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав.

Розгляд справ окремого провадження спрямовується на встановлення певних обставин, юридичних фактів, наявність чи відсутність яких може бути спірною.

Справи окремого провадження виникають також унаслідок перешкод для реалізації суб'єктивних прав у зв'язку зі здійсненням органами державного управління діяльності, спрямованої на задоволення запитів і потреб громадян.

2. Розгляд справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним.

Цивільна дієздатність як юридична категорія, що характе­ризує правовий статус фізичної особи, її здатність своїми дія­ми набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. 30 ЦК), може бути змінена, тобто фі­зична особа може бути обмежена судом у дієздатності або визнана недієздатною (статті 36, 39 ЦК).

Цивільним процесуальним законодавством (статті 236-241 ЦПК) передбачений процесуальний порядок розгля­ду справ про обмеження фізичної особи у дієздатності, про визнання фізичної особи недієздатною, про скасування обме­ження фізичної особи у дієздатності, про поновлення фізичної особи у дієздатності.

Право на відкриття у суді справи про обмеження фізичної особи у дієздатності або про визнання фізичної особи недіє­здатною надано членам її сім'ї, органам опіки та піклування, психіатричним або наркологічним лікувальним закладам (ст. 237 ЦПК). Однак сам громадянин пред'явити ви­могу про таку зміну свого правового статусу не може.

Повнолітні члени сім'ї фізичної особи, які звернулися до суду з вимогою про обмеження її в дієздатності чи визнанні недієздатною, а також ті, які залучаються до процесу, беруть участь у ньому як заявники. Органи опіки та піклування, психіатричні або наркологічні лікувальні заклади, які пору­шили справу в суді, беруть участь у ній як суб'єкти захисту прав інших осіб на підставі ч. 1 ст. 45 ЦПК України.

Фізичні особи, щодо яких ставиться вимога про обмеження їх у дієздатності чи визнання недієздатними, беруть участь у справі як заінтересовані особи.

Суб'єкти прав відкриття у суді справи про обмеження фі­зичної особи у дієздатності або про визнання її недієздатною подають заяву до суду за місцем проживання такої особи, а як­що вона перебуває на лікуванні у психіатричному закладі - за місцем знаходження останнього.

Заява має відповідати вимогам статей 119 і 238 ЦПК Ук­раїни. Вона викладається у письмовій формі, містить усі рек­візити, передбачені ст. 119 ЦПК України. Стаття 238 ЦПК України визначає лише її особливості. Згідно з нею у заяві мають бути викладені обставини, якими обґрунтовуються ви­моги про обмеження фізичної особи у дієздатності чи визнан­ня її недієздатною з посиланням на засоби доказування.

У заяві зазначаються: а) про обмеження цивільної дієздат­ності фізичної; б) про обмеження прав неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм за­робітком, стипендією чи іншим доходом або позбавлення її цього права; в) про визнання фізичної особи недієздатною.

Після прийняття справи починається її провадження до судового розгляду. Для цього суддя повинен сприяти у ви­требуванні необхідних доказів чи витребувати їх за власною ініціативою й залученні до участі у справі всіх заінтересова­них осіб — громадян та організацій. У справах про визнання фізичної особи недієздатною для визначення її психічного стану обов'язково призначається судово-психіатрична екс­пертиза.

Справи про обмеження фізичних осіб в дієздатності чи ви­знання їх недієздатності розглядаються колегією у складі од­ного судді і двох народних засідателів та з викликом заяв­ників і за обов'язковою участю органів опіки та піклування.

Заяву про скасування обмеження дієздатності фізичної осо­би та поновлення дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, має право подати особа, якої стосується таке обмеження.

Рішення суду про скасування обмеження дієздатності гро­мадянина чи про поновлення його у дієздатності після набран­ня ним законної сили надсилається органові опіки та піклу­вання і є підставою для зняття встановлених над громадяни­ном опіки чи піклування.

3. Розгляд справ про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим.

Статті 246-250 ЦПК України врегульовують процесуаль­ний порядок розгляду таких справ: про визнання фізичної особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи по­мерлою; про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою. Відкривається справа у суді заявником, яким може бути особа, яка має цивільно-правову заінтересованість у зміні пра­вового статусу фізичної особи. Заявниками можуть бути гро­мадяни, яким це необхідно для здійснення суб'єктивних ци­вільних прав або охоронюваних законом інтересів, а також ор­ганізації (наприклад, банк, який видав позику громадянину, у разі його тривалої відсутності, щоб вирішити питання про списання чи одержання від спадкоємців суми виданої позики; фінансові органи — про його майно). Провадження у справі може бути відкрито за ініціативою органів держави, підприємств, установ, організацій і окремих громадян, якщо зазначена зміна юридичного статусу громадянина необхідна для захисту прав та інтересів інших осіб, який вона має право здійснювати (ст. 45 ЦПК України).

На відкриття справи подається письмова заява до суду за місцем проживання заявника із зазначенням реквізитів, пе­релічених у ст. 119 ЦПК України. Розгляд справи відбувається за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких суд вважає за потрібне допи­тати. За наслідками розгляду справи ухвалюється рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про ого­лошення померлою.

У резолютивній частині рішення зазначаються не тільки відомості про особу, яка визнається безвісно відсутньою чи оголошується померлою, а й початок безвісної відсутності або день смерті фізичної особи, що визначається відповідно до правил статей 43 і 46 ЦК України.

Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою після набрання ним законної сили надсилається органові реєстрації актів цивільного стану, що є в районі діяльності су­ду, для реєстрації смерті громадянина, а також до нотаріаль­ної контори або органу місцевого самоврядування, для вжит­тя заходів щодо охорони спадкового майна.

Правове регулювання умов усиновлення дітей або повно­літньої особи передбачено главою 18 СК України. Розгляд судами справ про усиновлення дітей або повно­літньої особи визначений статтями 251-255 ЦПК України. Справи про усиновлення, удочеріння (далі — усиновлення) дітей, які проживають на території України, громадянами України та іноземними громадянами підсудні районним (міським) судам за місцем проживання усиновлюваної дити­ни або повнолітньої особи. Для відкриття справи подається письмова заява. До заяви за наявністю додаються документи: копія свідоцтва про шлюб; у разі усиновлення дитини одним із подружжя — письмова згода на це другого з подружжя, завірена нотаріаль­но, медичний висновок про стан здоров'я заявника; довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія дек­ларації про доходи; документи, що підтверджують право власності на користування жилим приміщенням; інші доку­менти, визначені законом.

Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити зазначені відомості, дані про відсутність матері, батька або піклувальника, а також згоду особи на усиновлення (ч. 6 ст. 252 ЦПК України).

Після прийняття заяви суддя провадить підготовку справи до розгляду, у процесі якої вирішує питання про участь у ній органів опіки та піклування, а у справах, відкритих за заява­ми іноземних громадян, — уповноваженого органу виконав­чої влади. Відповідним органом опіки та піклування до суду подається висновок про доцільність усиновлення та відпо­відність його інтересам дитини. До висновку додаються: акт обстеження умов життя заявника за місцем його проживання; свідоцтво про народження дитини; медичний висновок про стан здоров'я дитини; про її фізичний і розумовий розвиток; згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охоро­ни здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення, інші документи установлені законом і визна­чені судом.

Справа про усиновлення дитини розглядається за обов'яз­ковою участю заявника, органу опіки та піклування або упов­новаженого органу виконавчої влади, а також дитини, яка за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення з ви­кликом заінтересованих та інших осіб, яких суд вважає за не­обхідне допитати.

Для забезпечення таємниці усиновлення справа розгля­дається у закритому судовому засіданні (ст. 226 СК України, ч. 3 ст. 254 ЦПК України).

5. Розгляд справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі.

Цінними папераминазиваються документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права і визначають взаємовідносини між осо­бою, яка його випустила (видала), і власником та передбача­ють виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску, а та­кож можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам (ч. 1 ст. 194 ЦК України). Цінним папе­ром можуть бути посвідчені права, які належать: пред'явни­кові цінного папера (цінний папір на пред'явника); особі, яка названа у цінному папері (іменний цінний папір); особі, на­званій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповнова­жену особу (ордерний цінний папір) — ч. 1 ст. 197 ЦК Ук­раїни. Втрачений цінний папір на пред'явника або вексель може бути у судовому порядку визнаний недійсним і відновлено право особи, яка втратила їх. Для цього подається заява до су­ду за місцем знаходження емітента цінного папера або за місцем платежу за векселем. Заява має відповідати загальним правилам ст. 119 ЦПК України і особливостям, передбаченим ст. 261 ЦПК України. У ній має бути зазначено: ім'я і місце проживання заявника, найменування та місце знаходження юридичної особи — заявника; обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель; повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред'явника і його реквізити, а для векселя — вид, номер бланка, сума векселя, дата і місце складання, строк та місце платежу, найменуван­ня векселедавця та інших відомих заявнику зобов'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.

Суд, прийнявши заяву до свого провадження, у порядку досудового розгляду своєю ухвалою постановляє зробити пуб­лікацію про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя до суду та забороняє здійснювати будь-які операції за втраченим цінним папером на пред'явни­ка або за векселем. Публікація друкується коштом заявника у місцевій пресі за місцем знаходження емітента цінного папе­ра або за місцем платежу векселя, а також в одному з офі­ційних друкованих видань. За змістом така публікація повин­на містити повідомлення про те, держатель якого втраченого цінного папера на пред'явника або векселя викликається до суду, докази про їх втрату, а також пропозицію держателя втраченого папера на пред'явника або векселя повідомити су­ду у тримісячний строк про свої права на цінний папір або век­сель.

Держатель втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, зобов'язаний у встановлений строк подати до суду разом з їх оригіналом заяву про те, що він є їх держателем. При надходженні такої заяви суд постановляє ухвалу про за­лишення заяви про відновлення прав на втрачений цінний папір на пред'явника або вексель без розгляду та встановлює особі, яка заявила про визнання недійсним цього папера чи векселя, строк не більше двох місяців для пред'явлення у за­гальному порядку позову до держателя цінного папера про йо­го витребування. Якщо такий позов не буде пред'явлено, суд приймає ухвалу про зняття заборони здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред'явника або за векселем.

Розгляд справи закінчується ухваленням рішення. Рішен­ня суду про визнання втраченого цінного папера на пред'яв­ника або векселя недійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред'явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та відновлення зобов'язаними за векселем особами — передавальних написів.

6. Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. (ч.1 ст. 256 ЦПК)У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. У заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

7. Розгляд справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб.

На відкриття провадження у справах про розкриття банка­ми інформації, яка містить банківську таємницю щодо юри­дичних та фізичних осіб, подається заява у встановлених за­коном випадках до суду, на території обслуговування якого знаходиться банк, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.

Заява має відповідати вимогам ст. 288 ЦПК України та містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю; їх місце проживання або місцезнаходження; ім'я представника заявника, якщо заява подається ним; найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої не­обхідно розкрити банківську таємницю; обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформа­цію, що містить банківську таємницю, із зазначенням поло­жень, законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інфор­мації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Заява розглядається у п'ятиденний строк з дня її надхо­дження у закритому судовому засіданні, про час і місце якого повідомляються заявник, особа, щодо якої вимагається роз­криття банківської таємниці, а також банк.

У справі, яка розглядається з метою охорони державних інте­ресів та національної безпеки, повідомляється лише заявник.

Участь у судовому засіданні заявника, особи, щодо якої ви­магається розкриття банківської таємниці, їх представників та представника банку визнана ч. 2 ст. 289 ЦПК України фа­культативною, тому їх неявка без поважних причин не пере­шкоджає розгляду справи. Але суд може визнати участь у су­довому засіданні зазначених осіб необхідною (обов'язковою), відкласти розгляд справи, надіслати повторне повідомлення про виклик у судове засідання, застосувати за неявку відпо­відні санкції відповідальності.

Суд, встановивши у процесі розгляду заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, що заява ґрунтується на спорі про право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає заяву без розгляду іроз'яснює заінтересованим особам їх право подати позов на загальних підставах.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про задоволення заяви про розкриття банком інформації або про відмову у задоволенні заяви.

Питання для самоконтролю

1. Які справи розглядаються в порядку окремого провадження?

2. Визначте особливості окремого провадження та його відмінності від позовного.

3. За участю кого можуть розглядатися справи в окремому провадженні?

4. Як розглядаються справи про усиновлення дітей, які проживають на території України?

5. Які можуть бути встановлені юридичні факти в порядку окремого провадження?

6. За наявності яких умов можуть розглядатися справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення?

7. Хто може бути визнаний у порядку окремого провадження обмежено дієздатним?

Використані і рекомендовані нормативно-правові акти та література:

1. Конституція України зі змінами внесеними згідно з Законом України від 08.12.2004.

2.Законом України «Про внесення змін до Цивільного ко­дексу України» від 3 березня 2005 р. № 2450-IV

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.98) «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

4. Білоусов Ю.В., Стефанчук Р.О., та ін. Цивільний процес України: Навчальний посібник /За ред. Ю.В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2006.

5. Захарова О.С. Цивільне процесуальне право України.: Посібник. – К.: Прецедент, 2006.

6. Фурса С., Фурса Є. Щербак С.Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. –К.:КНТ, 2009 - 816с.

7. Фурса С.Я. Цивільний процес України. Академічний курс. К.:2009-848с.

8. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.,2005.

Схвалено на засіданні кафедри права Протокол № __ від __ _____ 201_р.

Розробник лекції А. В. Солонар

Завідувач кафедри М. М. Бурбика

Дата добавления: 2014-01-04