Культура Московської держави

Таким чином, культура південно-західних руських земель розвивалася на ґрунті традицій Київської Русі. Однак у край складних умовах польського поневолення та покатоличення вона змушена була захищати свій дух, моральні та естетичні цінності від повного нищення і зневажання. Одночасно вона збагачувалася надбанням народної культури та досягненнями європейської культури, що призвело до виникнення самобутньої української культури.

У означений період у Північно-Східній Русі, що до початку феодальної роздробленості входила до складу Київської держави (Русі), відбулися три важливі й взаємопов’язані процеси: 1). Приєднання низки земель до Московського князівства, перетворення Москви у державно-політичний центр Північно-Східної Русі, утворення Московської централізованої держави, майбутньої Росії; 2). Звільнення від татаро-монгольського поневолення, боротьба проти якого була започаткована битвою на Куликовому полі у 1380 р. і остаточно завершилася у 1480 р.; 3). Формування російського народу на основі північно-східної гілки стародавнього руського народу (кривічі, в’ятичі, новгородські словени), а також угро-фінських та інших племен. Спочатку московські правителі приймають титул «Великого князя всія Русі», а згодом – царя. За словами К.Маркса, здивована Європа, яка на початку царювання Івана ІV майже не помічала існування Московії, що була зажата між татарами і литовцями, була шокована раптовою появою колосальної імперії на її східних кордонах. Сам турецький султан Баязет, перед яким тремтіла Європа, вперше почув зухвалі слова московіта.

Зазначені процеси обумовили характер культурного розвитку країни. Історична перемога на Куликовому полі викликала піднесення національної самосвідомості, що відбилося в усіх галузях духовної культури і, передусім, у літературі. За цих умов створюється цикл літописних повістей і «сказань», серед них – «Сказання про Мамаєве побоїще» та поема «Задонщина». Цікаво, що автор останнього твору (Софоній Рязанець) застосував поетичні прийоми і образи «Слова о полку Ігоревим». Однак, якщо у «Слові» – біль і тривога за долю батьківщини, то в «Задонщині» – радість і гордість за свій народ, звеличення князя Д.Донського, який об’єднав народ і привів його до перемоги.

У низці публіцистичних і історичних творів утверджувалася ідеї величі московської держави і «божественного походження» влади московських правителів. Зокрема, у «Сказанні про князів Володимирських» стверджувалося, що родовід руських князів іде через Рюрика від самого римського імператора Августа і що безпосередніми нащадками київських князів є лише московські князі. Водночас останні є й спадкоємцями візантійських імператорів, адже від одного з них Володимир Мономах, засновник московської князівської династії, прийняв знаки царської гідності. Більш того – у «Повісті про Вавілонське царство» обстоювалася думка про те, що московські царі успадкували владу й правителів стародавнього Вавилону, нащадками яких нібито були візантійські імператори. У низці літературно-публіцистичних творів тих часів розвивається ідея лідерства Москви в усьому православному світі. Так, у історичному творі «Хронограф» (редакція 1512 р.) Москва іменується «Третім Римом»: Рим перший, мовляв, пав через свої «безчестя», Рим другий, тобто Візантія, пав від мусульманського засилля, а третій Рим – Москва стоїть непохитно, й четвертому Риму не бути. Вказані імперські амбіції на довгі роки визначили характер державної російської ідеології. Певною мірою вони притаманні ідеології колишнього Радянського Союзу й сучасної Росії.

З інших літературних творів зазначеного періоду слід відмітити також «Троїцький літопис», «Ходіння за три моря Афанасія Нікітіна», «Домострой», «Четі-Мінеї» (щомісячні читання) митрополита Макарія та ін. Духовні запити московського суспільства обумовили винайдення книгодрукування. Надрукувавши книгу «Апостол», його засновником в Росії став Іван Федоров. Як уже згадувалося, останні роки свого життя він провів у Львові, започаткував книгодрукування в Україні. До речі, цей факт свідчить про збереження у ті часи духовної єдності українського і російського народів, попри те, що Україна знаходилася у складі Речі Посполитої.

Яскравим матеріальним втіленням великих політичних амбіцій нової держави стала храмові й оборонні споруди Москви і, насамперед, кам’яного Кремля, реконструкція якого розпочалася в ХІV ст. Московський Кремль – це спільне творіння кращих російських та італійських майстрів, які прибули на запрошення московського уряду. Успенський собор побудував італійський архітекторАристотель Фіораванте, Архангельський – його співвітчизник Алевіз Новий, Благовіщенський – псковські майстри. Характерна особливість архітектури кремлівського ансамблю – це поєднання традицій руського зодчества і надбань високої ренесансної культури. Найбільш яскраво зазначена особливість проявилася в головному соборі Кремля – Успенському, при проектуванні якого флорентійський майстер Аристотель Фіораванті взяв за основу однойменний старовинний собор у Володимирі. Водночас італійські майстри застосували класичну ордерну систему, такі її елементи, як коринфські пілястри, карниз тощо. Зростання авторитету великокнязівської влади мала символізувати Грановита палата, керівниками будівництва якої були італійські архітектори Марко Руффо і П’єтро Солярі. Одночасно були побудовані й кремлівські стіни з 21 вежею. Деякі з веж мали ворота. Центральними вважалися Фролівські ворота, які пізніше стали називатися Спаськими.

Архітектурний ансамбль Кремля органічно доповнив собор Василя Блаженного, що був побудований на Красній площі за наказом Івана Грозного на честь взяття Казані. Геніальні російські майстри Барма і Посник втілили у камені й кольоровій кераміці собору радість перемоги, державну славу, національний характер і дивовижну східну екзотику. Пізніше цей собор надихнув знаного радянського поета А.Вознесенського на написання поеми «Майстри», де є, зокрема, такі рядки:

Не памяти юродивой

Вы возводили храм,

А богу плодородия,

Его земным дарам.

У сучасному мистецтвознавстві прийнято характеризувати російську культуру означеного періоду як «руський Ренесанс», маючи на увазі відродження після монголо-татарського поневолення художніх традицій Київської Русі. Проте мистецтво зазначеного періоду має свої особливості. Головна з них – віддзеркалення небувалого патріотичного піднесення й формування національної самосвідомості саме російського (не руського) народу в боротьбі за державну єдність. У жорстких рамках богословських канонів і традицій церковного живопису російські митці створили роботи, що мали величезне суспільне значення і високі естетичні якості. Мова йде про творіння таких видатних митців, як Феофан Грек, Андрій Рубльов, Діонісій.

Феофан Грек, як видно з його прізвища, родом з Візантії, однак Русь для нього стала другою батьківщиною. У своїх творах він поєднав традиції візантійського (грецького) малярства з досягненнями руських живописних шкіл, зокрема Новгорода і Москви, де йому довелося займатися творчістю. Кращі твори художника: фрески церкви Спаса-на-Ільїні у Новгороді, церкви Різдва Божої матері та Архангельського собору, що в Московському Кремлі (розпис у останньому соборі зроблений разом з відомим російським майстром Сімеоном Чорним). Твори художника сповнені великої духовної напруги, філософської споглядальності, драматизму. Їх також характеризує смілива, різка й експресивна манера художнього письма.

Андрій Рубльов. На відміну від бентежних, бунтівних, сповнених душевного драматизму образів Ф.Грека, А.Рубльов прагнув передати найтонші душевні переживання, чистоту помислів, моральну досконалість людини. Будучи свідком багатьох трагічних подій і жорстокості свого часу (що, до речі, яскраво показав у своєму фільмі «Андрій Рубльов» всесвітньо знаний російський кінорежисер Андрій Тарновський), А. Рубльов створив художній світ, сповнений злагодою, спокоєм, гармонією і любов’ю.

А. Рубльову належать розписи Благовіщенського собору в Москві, Успенського собору у Володимирі, ікони Троїцького собору Троїце-Сергієва монастиря. Однією з вершин світового мистецтва є ікона «Трійця», на якій зображено те, як до біблейського патріарха Авраама з’явився сам Бог у вигляді трьох чарівних ангелів. У їхніх образах – мрія, взаємна відданість, братерська симпатія, відчуття важливості їх союзу. В чаші, навколо якої розмістилися ангели, – голова жертовного тільця – прообразу євангельського агнця, символу жертовності Христа в ім’я любові і порятунку людського роду. Отже, творчості А. Рубльова притаманний високий гуманізм, що характеризує епоху Відродження.

Діонісій. Якщо творчість раніше названих художників припадала на часи боротьби руських земель за своє визволення від татаро-монгольського гноблення, то Діонісій працював у час, коли Москва восторжествувала над Ордою і своїми головними суперниками у боротьбі за об’єднання північно-руських земель. Повною мірою відповідні настрої передають фрески храму Різдва Богородиці у Бєлозерському Ферапонтовому монастирі. Різдво Богородиці, яка шанувалася як покровителька Москви, було одним з головним свят в державі. Діонісій прагнув уславити не тільки цю подію, але й силу Московської держави. Урочистість, святковість, нарядність – характерні ознаки творчості Діонісія, що повністю відповідало вимогам і художнім смакам московського суспільства доби перетворення роздробленої Русі у централізовану Московську державу, майбутню Російську імперію.

Таким чином, російська художня культура ХІV - ХVІ ст., що має свої витоки у Київській Русі, збагатилася багатьма надбаннями епохи Відродження, за своїм ідейним змістом відбивала великі геополітичні устремління нової Московської держави, прагнення російського народу до національної єдності й політичної консолідації.

Контрольні запитання:

1. Дайте характеристику культурної та соціально-політичної ситуації в українських землях у XІV- першій половині XVIІ ст.

2. Яку роль відігравали православні братства в Україні?

3. Яку роль у розвитку української культури відіграло запорозьке козацтво?

4. Які навчальні заклади відіграли провідну роль у розвитку освіти в Україні в означений період? Які дисципліни вивчалися у Києво-Могилянській колегії?

5. Назвіть видатних учених, літераторів, архітекторів, художників, культурних діячів, меценатів України означеного періоду.

6. Хто з українців здобув великих наукових успіхів за кордоном?

7. Що Ви знаєте про виникнення книгодрукарської справи в Україні?

8..Які літературні жанри виникли в Україні в литовсько-польську добу? Назвіть найбільш відомі літературні твори та книги цього періоду.

9. Які художні типи архітектурних споруд і архітектурні стилі були широко поширені стилі в Україні в означений період?

10. Якщо Вам доведеться відвідати Львів, які архітектурні пам’ятники означеного періоду Вам хотілося б побачити?

11. Що відзначав Павло Алепський, відвідавши Україну?

12. Який вплив на формування руської культури мала перемога над татаро-монголами та звільнення Русі від татаро-монгольського іга?

13. Кого з архітекторів, які створили ансамбль Московського Кремля Ви знаєте?

14. Що Ви знаєте про Андрія Рубльова, інших художників, що жили в його час?

15. Яке місто нарекли «Третім Римом» і чому?

Дата добавления: 2014-01-04