Рух неприєднання

Нова система європейської безпеки

Після розпаду соціалістичної системи виник регіон Центрально-Східної Європи, до якого входять колишні європейські сателіти Радянського Союзу. Поява регіону ЦСЄ викликала додаткові зміни у системі міжнародних відносин.

Більшість країн континенту з недовірою ставиться до Росії, яка стала спадкоємицею СРСР. Вони побоюються відродження російського гегемонізму і тому шукають гарантій національної безпеки на Заході. Всі вони увійшли до Ради Європи. У 1994 р. десять країн ЦСЄ стали членами ЄС. Країни регіону всіляко прагнуть увійти до НАТО. У 1999 р. це зробили Польща, Чехія та Угорщина.

Прагнення інтегруватися до ЄС та НАТО змушує країни ЦСЄ демонструвати готовність виконувати всі вимоги, які ці організації ставлять до своїх членів. Вони оголосили про відсутність територіальних претензій одна до одної та до своїх сусідів, вдосконалюють систему захисту прав людини, велику увагу приділяють національним меншинам.

Керівництво НАТО у 1994 р.висунуло програму «Парт перство заради миру», розраховану на країни ЦСЄ, Балтії та Росію. Участь у Програмі дає, зокрема, можливість використовувати Альянс для підготовки і навчання своїх військ, брати участь у миротворчих, рятувальних операціях, здійснювати консультації з питань, які важливі для збереження миру в Європі. Учасниками Програми стали близько ЗО країн, зокрема й Україна.

У березні 1995 р.відбулася Паризька конференція країн - членів ЄС разом з країнами - кандидатами на членство в Євро-союзі. Учасники конференції ухвалили Пакт про стабільність у Європі, де вони проголосили своєю метою «будівництво більш єдиної та солідарної Європи», підтвердили свою відданість принципам європейського співробітництва та зобов'язалися об'єднати зусилля для забезпечення європейської стабільності.

Важливою політичною силою в міжнародних відносинах протягом 70 - 90-х років залишався Рух неприєднання.

Діяльність Руху здійснювалася по напрямах, визначених на його V конференції у столиці Шрі-Ланки Коломбо (1976). Учасники Руху боролися за збереження миру, суверенітету і територіальної цілісності один одного, а також продовжували боротьбу проти залишків колоніалізму, проти расизму та апартеїду.

Руйнування біполярної системи міжнародних відносин поставило перед Рухом питання про його подальшу долю. Виникла думка, що оскільки протистояння між СРСР та США зникло, то відпала і потреба в демонстрації нейтралітету. На X конференції міністрів закордонних справ країн, що не приєдналися, яка відбулася у 1989 р. в Аккрі (Гана), було досягнуто згоди, що Рух неприєднання мусить існувати і надалі, брати активну участь у створенні нового світового порядку, боротися за мир, міжнародну безпеку, рівноправні взаємовідносини між країнами. Своїм першочерговим зав­данням Рух вважає запобігання та врегулювання регіональ­них конфліктів, налагодження справедливих економічних відносин між розвинутою Північчю і відсталим Півднем, надання допомоги країнам, що розвиваються, у виплаті зовнішніх боргів.

Важливе значення мала IX конференція країн, що не приєдналися, яка пройшла у жовтні 1995 р.у колумбійському місті Картахені. Головна увага на ній приділялася питанням відносин розвинутих і тих, що розвиваються, країн (Північ - Південь), а також відносинам між країнами «третього світу» (Південь - Південь). У зв'язку із завершенням глобального протистояння наддержав Рух неприєднання запропонував перетворити Південну півкулю на суцільну без'ядерну зону.

Дата добавления: 2014-01-04