Особливості розвитку української культури в умовах австрійсько-польсько-російської експансії. Скасування гетьманщини

План

СРС - Українська культура під гнітом татаро-монгольської навали. Давньоруська культурна спадщина у східноєвропейському ареалі культурних традицій (Л. 6, С. 420-436).

Конспект лекції вивчити.

1. Особливості розвитку української культури в умовах австрійсько-польсько-російської експансії. Скасування гетьманщини.

2. Формування української національної свідомості.

3. Народно-побутова культура, фольклор та їх роль у збереженні національно-культурних традицій.

4. Формування української інтелігенції та громадсько-просвітницька діяльність українських товариств.

5. Становлення нової української літератури, драматургії, поезії та музики — СРС.

Література

1. Грушевицкая Т.Г., Гузик М.А., Садохин А.П. Словарь по мировой художественной культуре. – М.: Аcademia, 2001. – 403 с.

2. Ізваріна О.М. Українська та зарубіжна культура: навч.посіб. – Донецьк: ДІТБ, 1999. – С. 116-124.

3. Історія української та зарубіжної культури: збірник матеріалів і документів / За ред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. – К.: Вища шк., 2000. – С. 157-230.

4. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К.: АртЕк, 1998. – C. 290-488.

5. Українська та зарубіжна культура: підруч. / За ред. В.О. Лозового. – Харків: Одіссей, 2006. – С. 333-346.

6. Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. / За ред. М.М. Заковича. – К.: Знання, 2000. – С. 502-536.

7. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 89-97.

8.Українська і зарубіжна культура / За заг. ред. К.В. Заблоцької. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. – 372 с. – С. 291-335.

Додаткова література

1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 1. – К.: Оберіг, 1991. – 456 с.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. – К.: Оберіг, 1991. – 448 с.

3. Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії. – Львів, 1924.

4. Гоголь Н. Взгляд на составление Малороссии // Собрание сочинений в 4-х тт. – Том 4. – М., 1968.

5. Грабович Гр. Шевченко як міфотворець. Семантика символів у творчості поета. – К.: Радянський письменник, 1991. – 212с.

6. Грицак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. – К.: Кембридж, 1991. – 80 с.

7. Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – К.: Дніпро, 1991. – 702с.

8. Котляревський І. Енеїда. — К.: Рад. шк., 1989. – 286с.

9. Куліш П. Хутірська філософія і віддалена від світу поезія // Хроніка 2000. Наш край. – 1992-1994. – Вип. 2-6(8).

10. Розумний М.М. Українська ідея на тлі цивілізації. – К.: Либідь, 2000. – 288 с.

11. Сміт Е. Національна ідентичність. – К.: Основи, 1994. – 224с.

12. Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. – К.: Таксон, 1997. – 237с.

Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на права України. Суть цього наступу полягала в намаганні ліквідувати українську автономію та інкорпорувати ці землі до складу імперії.

Після ліквідації гетьманства 1764 р. вся повнота влади в Україні зосередилася в руках Другої Малоросійської колегії на чолі з графом П. Румянцевим. Було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію. Суть цієї політики виражена короткою фразою імператриці: «Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все, щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу». 1775 р. було знищено Запорозьку Січ, 1781 р. – ліквідовано полкову систему на Гетьманщині, утворено намісництво за російським зразком, 1783 р. юридично оформлено кріпацтво, зокрема на селян Лівобережжя і Слобожанщини поширювалися загальноросійські закони. Намагаючись задобрити та підпорядкувати собі українську еліту, Катерина II 1785 р. видала «Жалувану грамоту дворянству», відповідно до якої українська знать звільнялася від військової служби та урівнювалася у правах з російським дворянством. Внаслідок цих акцій було остаточно ліквідовано українську автономію.

Наприкінці XVIII століття територія України була розділена між Австрійською (увійшло 20 % площі) і Російською (80 %) імперіями. До цього часу завершилася ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя суспільства. У Росії у XIX столітті особливу роль починає відігравати поліція, 3-є відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається виключно у народному середовищі. Тобто на рубежі XVIII—XIX століть у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. За тих умов роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво. Однак до кінця XVIII століття козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства — національна інтелігенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій у народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження.

Дата добавления: 2014-01-04