Основні галузі наук

01.Фізико-математичні 02. Хімічні

03. Біологічні 04. Геологічні

05. Технічні 06. Сільськогосподарські

07. Історичні 08. Економічні

09. Філософські 10.Філологічні

11. Географічні 12. Юридичні

13. Педагогічні 14. Медичні

15. Фармацевтичні 16. Ветеринарні

17. Мистецтвознавство 18. Архітектура

19. Психологічні 20. Військові

21. Національна безпека 22. Соціологічні

23. Політичні 24. Фізичне виховання та спорт

За призначенням і роллю в сучасному українському суспільстві кожна галузь наук поділяється на декілька груп. Наприклад, до економіч­них наук належать групи теоретичних економічних наук; механіз­мів регулювання економіки; фінансів, грошового обігу і кредиту; світового господарства і міжнародних економічних відносин; економіки підприємства та управління виробництвом; економіки галузей господарства; економіки природокористування та охорони довкілля; демографії, економіки праці й соціальної політики; розміщення вироб­ничих сил регіональної економіки. Саме таким чином ВАК України, за погодженням із Міністерством освіти і науки України, затвердив перелік спеціальностей з економічних наук.

9.2. Національна академія наук (НАН) України

Вищим науковим центром нашої країни є Національна академія наук України (НАНУ), що очолює і координує фундаментальні дослідження в різних галузях науки. Заснована НАНУ в 1919 р. у Києві, є державним науковим закладом, який об’єднує всі напрями національ­ної науки і підтримує міжнародні зв’язки з науковими центрами інших країн. Очолює НАНУ президент, який обирається загальними зборами вчених. Вони ж обирають і віце-президентів, вченого секретаря, президію і ревізійну комісію.

НАНУ складається з відділень відповідних галузей наук. Крім галузевих є територіальні відділення (наприклад, Донецьке, Західне, Південне та ін.) і територіальні філії.

Галузеві відділення НАНУ об’єднують науково-дослідні інститути, що очолюють розвиток науки цієї галузі знань і в яких зосереджені провідні наукові сили. Крім Національної академії наук України, в країні функціонують державні галузеві академії – Українська академія аграр­них наук, до складу якої входить Науково-дослідний інститут аграрної економіки; Українська академія медичних наук; Українська академія будівництва і архітектури та ін. У складі галузевих академій діють НДІ різного профілю, відповідно до галузі науки.

В Україні функціонують і недержавні спеціалізовані академії, які об’єднують вчених на громадських засадах за профілем їхньої наукової діяльності. До них належать, наприклад, Українська міжнародна академія оригінальних ідей, Академія інженерних наук, Україн­ська технологіч­на академія та ін. Деякі з цих академій мають статус міжнародних. Так, Українська міжнародна академія оригінальних ідей як громадська наукова організація об’єднує вчених, винахідників і раціоналізаторів України та інших країн, що своїми науковими ідеями й винаходами випередили час і зробили вагомий внесок у розвиток науки і техніки. Академія, як і багато інших, має у своєму складі НДІ, видає кілька наукових журналів.

9.3. Наукові ступені, вчені й академічні звання

Основним інтелектуальним потенціалом держави є наукові кадри, зосереджені головним чином в академіях, науково-дослідних інститутах (НДІ) і ВНЗ країни.

НДІ – установи, створені спеціально для організації і проведення наукових досліджень і розробок.

Вищі навчальні заклади (ВНЗ) готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів, наукові й педагогічні кадри для різноманітних галузей економіки; ведуть наукову працю теоретичного і прикладного характеру, що є основою підготовки кадрів з усіх кваліфікаційних рівнів; здійснюють підвищення кваліфікації викладачів вищої і середньої спецшколи і спеціалістів, зайнятих у різноманітних галузях промисловості, сільського господарства, культури та ін.

Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують, а вчені звання професора, доцента і старшого наукового співробітника присвоюють особам, що мають вищу освіту, глибокі фахові знання і значні досягнення у визначеній галузі науки, у педагогічній діяльності.

Доктор наук – науковий ступінь. Присуджується ВАК при Кабінеті Міністрів України особам, що мають учений ступінь кандидата наук, як правило, у відповідній галузі наук, що захистили привселюдно докторську дисертацію в раді ВНЗ або наукового закладу, яким надане право прийому і захисту докторських дисертацій. Дисертація на здобуття ученого ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто у виді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої наукової монографії. Вона містить висунуті автором для привселюдного захисту науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні наукові положення, характеризується єдністю змісту й свідчить про особистий внесок здобувача в науку. Доктор­ська дисертація являє собою значну наукову працю (обсягом основного тексту в межах 250-300 друкованих сторінок), в якій наведені результати виконаних автором досліджень. Вона має відповідати одній з таких вимог: а) містити нові науково обґрунтовані результати у визначеній галузі науки, що за сукупністю розв’язують важливу наукову проблему; б) відбивати факт здійснення нових науково обґрунтованих розробок у визначеній галузі науки, що забезпечують розв’язання значної прикладної проблеми.

Кандидат наук – перший учений ступінь, що присуджується з 1934 р. особам із вищою освітою, які склали кандидатські іспити і захистили кандидатські дисертації. Дисертація на здобуття ученого ступеня кандидата наук являє собою кваліфікаційнну наукову працю обсягом основного тексту в межах 100-150 друкованих сторінок (для суспільних і гуманітарних наук 140-180 сторінок), оформлених відповідно до Державного стандарту. Вона має містити проведені автором дослідження, що відповідають одній з таких вимог: а) містять нові науково обґрунтовані результати, що за сукупністю вирішують конкретне наукове завдання, яке має значення для визначеної галузі науки; б) містять нові науково обгрунтовані або експериментальні результати, що за сукупністю є істотними для розвитку конкретного напрямку розвитку галузі науки.

Професор (від лат. proffesor – викладач) – учене звання, посада викладача ВНЗ. Звання професора присвоюється Атестаційною Колегією Міністерства освіти і науки України. Учене звання професора присвоюють докторам наук, що працюють у ВНЗ 3-4-го рівня акредитації і прирівняних до них закладах післядипломної освіти, в наукових закладах НАН України і ряді галузевих академій, НДІ і прирівняних до них організаціях, міжгалузевих, галузевих науково-технічних комплексах і міжгалузевих об’єднаннях на посадах завідувачів кафедр, професора, ректора (проректора з навчальної і наукової роботи). Це звання присвоюється також особам, що обіймають посади завідувача (начальника) науково-дослідного відділу, головного (старшого) наукового співпрацівника або директора, заступника директора, вченого секретаря, які мають вчене звання доцента, і стаж педагогічної (наукової) роботи не менше 5 років, друковані наукові й науково-педагогічні праці (не менше 10 праць, у тому числі монографії), опубліковані після захисту докторської дисертації, і які підготували не менше 5 кандидатів наук і залучені до педагогічної діяльності.

Старший науковий співробітник – учене звання і штатна посада в НДІ і ВНЗ. Присвоюється рішенням колегії ВАК при Кабінеті Міністрів України.

Доцент (від лат. dosens – навчаючий) – учене звання і посада викладачів ВНЗ ряду країн. Присвоюється Атестаційною колегією Міністерства освіти і науки України.

Учене звання доцента присвоюють докторам і кандидатам наук, що обіймають посади доцента, професора, завідувача кафедри, ректора (проректора з навчальної і наукової роботи), у ВНЗ 3-4-го рівня акредитації і прирівнених до них закладах післядипломної освіти. Претенденти на звання доцента мають успішно відпрацювати на зазначених посадах не менше року, мати стаж педагогічної роботи у ВНЗ не менше трьох років і п’ять надрукованих науково-методичних і наукових праць, що використовуються у педагогічній практиці й опубліковані після захисту дисертації в головних (фахових) наукових виданнях України та інших держав.

Особливе значення має членство в академії, що дозволяє мати академічне звання.

Академік – дійсний член НАН України і деяких галузевих академій. У НАН України існує також звання почесний академік. Членство в академії свідчить про визнання великих досягнень у розвитку науки.

Член-кореспондент – академічне звання, що надається вченому, обраному загальними зборами якої-небудь академії до її складу без права ухвального голосу з деяких кадрових та організаційних питань (на відміну від дійсного члена академії). Практикується в країнах СНД і деяких інших країнах. Право на висування кандидатів у члени-кореспонденти за видатні успіхи в розвитку науки мають наукові заклади, громадські організації й окремі особи. Член-кореспондент обирається таємним голосуванням у відповідних відділеннях академій наук і затверджується загальними зборами академії.

9.4. Типова структура науково-дослідного

інституту (НДІ)

В Україні діє і велика кількість галузевих НДІ, підпорядкованих міністерствам і відомствам. Так, НДІ економіки підвідомчий Міністер­ству економіки України, НДІ фінансів – Міністерству фінансів України, НДІ статистики – Міністерству статистики України і т. ін. Науково-дослідні установи галузевого підпорядкування провадять наукові дослідження переважно прикладного характеру, яких потребує галузь, до якої вони належать. Зокрема, ці НДІ виконують особливо складні та трудомісткі науково-дослідні роботи, які вимагають об’єднання зусиль колективу вчених (наприклад, розробка методик щодо прогнозування розвитку галузі). За напрямом НДІ визначають його структуру: створюють відділи, лабораторії, сектори, які здебіль­шого очолюють провідні вчені цієї галузі знань.

Вищі навчальні заклади (університети, академії, інститути) мають спеціальні підрозділи, які виконують науково-дослідні роботи за рахунок державних бюджетних і госпрозрахункових коштів. Виконують дослідження професорсько-викладацькі працівники, аспіранти, студенти, а також вчені на конкурсній основі. Тематика досліджень у цих установах формується за профілем ВНЗ, його факультетів і кафедр на договірних засадах з підприємствами, організаціями або у формі дер­жавного замовлення.

Сучасні наукові установи складаються з відділень і відділів за науковими напрямками, до складу яких входять наукові лабораторії. Наприклад, Український науково-дослідний, проектно-конструкторський і технологічний інститут вибухозахисного електроустаткування (УкрНДІВЕ) складається з трьох наукових відділень (електричних машин, електричних апаратів, технологічного), до складу яких входять спеціалізовані відділи (наукові, конструкторські) і допоміжні (економічний, з праці й найму, енергомеханічний, господарський, бухгалтерський та ін.).

Типова структура НДІ наведена на рис. 9.1.

Типовий штатний розклад лабораторій: завідувач лабораторії, провідний науковий співпрацівник, старший науковий співпрацівник, науковий співпрацівник, молодший науковий співпрацівник, інженер, технік, технік-лаборант. Зазвичай штатний розклад складається з 9-13 співпрацівників.

9.5. Технологія наукових досліджень

Кожна тема має конкретну мету. Для досягнення поставленої мети вирішується ряд завдань, складається методика проведення дослідження.

На першому етапі виконується огляд даного конкретного питання, за яким уточнюються завдання дослідження.

Деякі з них вирішуються експериментальним шляхом, тому такі дослідження називаються експериментальними.

Обробка експериментальних даних ведеться зі застосуванням визначеного математичного апарата.

У деяких випадках ведеться теоретична проробка – завдання вирішується теоретичним шляхом. Такі дослідження називаються теоретичними.

Теоретичні й експериментальні дослідження проводяться іноді за участю групи математичного забезпечення наукових досліджень.

Як правило, результати теоретичних досліджень порівнюються з експериментальними даними, перевіряється їхня збіжність.

Результати проведених досліджень оформляються звітом, що складається в декількох примірниках. Після розгляду і затвердження звіту про проведену науково-дослідну роботу на науково-технічній раді інституту перший його примірник передається замовнику.

Попередньо звіт розглядається на семінарі відділу (лабораторії). Залежно від теми НДР результати можуть бути подані у виді рекомендацій або експериментальних і теоретичних даних щодо визначених параметрів машин і апаратів.

Результати проведених за технічними темами досліджень використовуються при створенні нових зразків машин і апаратів, що відповідають сучасному технічному рівню.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антипов І.В. Системи сучасних технологій: навчальний посібник / І.В. Антипов, С.Ф. Поважний, Н.О. Войкова. – Донецк: ДонДУУ, 2006. – 297 с.

2. Бондаренко В.И. Технология подземной разработки пластовых месторождений полезных ископаемых / В.И. Бондаренко, А.М. Кузьменко, Ю.Б. Грядущий и др. – Днепропетровск: Полиграфист, 2003. – 708 с.

3. Демченко М.Т. Системи технологій: навчальний посібник. 2-ге вид., переробл. і доповн. / М.Т. Демченко, С.Ф. Поважний. – Донецьк: ДонДУУ, 2008. – 355 с.

4. Демченко Н.Т. Системы технологий: учебное пособие / Н.Т. Демченко, С.Ф. Поважный, Г.Г. Цыбровский. – Донецк: ДонГАУ, 2003. – 345 с.

5. Джоган О.І. Розроблення способів підвищення ефективності дефекації в цукровому виробництві / О.І. Джоган. – К.: Б.в., 2005. – 20 с.

6. Защита окружающей среды на коксохимическом производстве / А.Н. Пыриков, С.В. Васнин, В.М. Боранбаев, В.Д. Козлов. – М.: Интернет инжиниринг, 2000. – 176 с.

7. Збірник тестів і контрольних запитань з курсу «Система технологій» / уклад.: Г.Г. Цибровський, М.Т. Демченко. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – 40 с.

8. Збірник тестів і контрольних запитань з курсу «Система технологій» / уклад. М.Т. Демченко, Г.Г. Цибровський. – Донецьк: ДонДАУ, 2003. – 43 с.

9. Кузін О.А. Металознавство та термічна обробка металів: підручник / О.А. Кузін. – Нац. ун-т “Львівська політехніка”.– Львів: Афіша, 2002. – 304 с.

10. Методичні рекомендації до самостійного вивчення дисципліни «Система технологій» (для студентів 1-го курсу) / уклад. М.Т. Демченко. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – 20 с.

11. Мурзин Ю.М. Электротехника: учеб. пособие для вузов / Ю.М. Мурзин. – СПб.: Питер, 2007. – 442 с.

12. Носанов Н.И. Электроснабжение и электрооборудование жилых и общественных зданий городов: учеб. пособие для студ. строит. спец. вузов / Н.И. Носанов. – Донецк: Донбасс, 2003. – Ч. 1. – 508 с.

13. Пилюшенко В.Л. Процессы непрерывной разливки стали / В.Л. Пилюшенко, А.Н. Смирнов, Минаев А.А. – Донецк: ДонНТУ, 2006. – 563 с.

14. Розробити вимоги до водовугільного палива щодо його використання на об’єктах малої та середньої теплоенергетики з урахуванням зменшення еколого-економічних збитків. Звіт про НДР науково-вироб­ничого об’єднання «Хаймек», НДР 01064011236. – Донецьк, 2006. – 40 с.

15. Сборник индивидуальных заданий и контрольных вопросов по курсу «Системы технологий» (для самостоятельной работы и самоконтроля студентов) / сост.: Н.Т. Демченко, Э.И. Славенко, В.В. Харченко. – Донецк: ДонГУУ, 2007. – 39 с.

16. Сибикин Ю.Д. Электроснабжение промышленных и гражданских зданий: учебник для вузов / Ю.Д. Сибикин. – М.: Академия, 2006. – 361 с.

17. Системы технологий: учебное пособие / под ред. П.Д. Дудко.
2-е изд., перераб. и доп. – Х.: ООО «Бурун книга», 2003.– 336 с.

18. Система технологій: Збірник завдань (для самостійної роботи і самоконтролю студентів напряму підготовки «Менеджмент» з використанням комп’ютерного тестування) / уклад.: М.Т. Демченко, С.В. Кононихін, А.П. Стехін, В.В. Харченко. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – 44 с.

19. Тамим А.Й. Йогурт и другие кисломолочные продукты: пер. с англ.; под ред. Л.А. Забодаловой. – СПб.: Профессия, 2003. – 661 с.

20. Тести для комплексного контролю знань студентів з курсу «Система технологій» / уклад.: М.Т. Демченко, С.В. Кононихін. – Донецьк: ДонДАУ, 2004. – 11с.

21. Тимчасове положення з кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) в ДонДУУ / за ред. проф. В.В. Буреги. – Донецьк: ДонДУУ, 2007. – 56 с.

22. Тополов В.С. Угольная отрасль Украины: энергоресурсы, ретроспектива, проблемы и стратегия развития / В.С. Тополов, Б.А. Грядущий, С.Я. Петренко. – Донецк: ООО «Ален», 2005. – 408с.

23. Макогон Ю.В. Современные технологии / Ю.В. Макогон, А.М. Паршиков, О.И. Дидченко и др. – Донецк: ДонНУ, 2006. – 304 с.

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................. 3

Заліковий модуль 1. СУТНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЇ. ТЕХНОЛОГІЇ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО ТА МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСІВ.............. 4

Змістовий модуль 1. Сутність технології. Сировина, паливо, вода та повітря в технологічних процесах.............................................................. 4

1.1. Поняття про технологію............................................................... 4

1.2. Галузі промисловості та їх класифікація.................................... 4

1.3. Поняття про виробничий і технологічний процеси................. 5

1.4. Економічна оцінка технологічного процесу............................. 6

1.5. Типи виробництв і їх основні технологічні ознаки.................. 7

1.6. Сировина, паливо, вода і повітря у технологічних процесах 7

Змістовий модуль 2. Система технологій в енергетиці......................... 17

2.1. Система технологій теплових електростанцій............................................ 17

2.2. Система технологій АЕС і проблеми радіаційного

захисту.................................................................................................... 19

2.3. Біохімічні джерела енергії........................................................... 20

2.4. Екологічно чисті нетрадиційні системи технологій

енергетики.............................................................................................. 20

2.5. Сонячні електростанції................................................................. 21

2.6. Геотермальні електростанції....................................................... 21

Змістовий модуль 3. Система технологій в видобувній промисловості.......................................................................................................... 22

3.1. Визначення видобувної промисловості.................................... 22

3.2. Різновиди природних ресурсів і способи експлуатації.......... 23

3.3. Видобувні підприємства та їхні відмінні риси......................... 24

3.4. Технологічний і життєвий цикли видобувних

підприємств............................................................................................ 25

3.5. Гірничогеологічні умови розробки корисних копалин......... 25

3.6. сучасні технології видобутку енергоносіїв

(вугілля, нафти, газу)........................................................................... 26

3.7. Видобуток нафти і газу................................................................ 30

Змістовий модуль 4. Система технологій в металургії........................ 36

4.1. Виробництво чавуну..................................................................... 36

4.2. Виробництво сталі......................................................................... 41

Заліковий модуль 2. ТЕХНОЛОГІЇ ВЕДУЧИХ ГАЛУЗЕЙ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА........................................................................................ 43

Змістовий модуль 5. Система технологій машинобудування.............. 43

5.1. Технологія ливарного виробництва.......................................... 43

5.2. Обробка металів тиском............................................................... 46

5.3. Обробка металів різанням........................................................... 47

5.4. маловідхідні фізико-хімічні методи обробки металів........... 48

Змістовий модуль 6. Система технологій в хімічній

промисловості............................................................................................... 52

6.1. Коксохімічне виробництво.......................................................... 53

6.2. Переробка нафти............................................................................ 55

Змістовий модуль 7. Системи технологій будівництва......................... 57

7.1. Властивості будівельних матеріалів.......................................... 57

7.2. Технологія будівництва. Класифікація будинків і споруд та їхніх елементів....................................................................................... 62

7.3. Загальні принципи організації будівництва............................. 66

Змістовий модуль 8. Система технологій в харчовій промисловості.......................................................................................................... 68

8.1. Технологія виробництва цукру і муки...................................... 68

8.2. Виробництво кефіру і рослинних масел................................... 69

8.3. Технологія виробництва рослинної олії................................... 73

Змістовий модуль 9. Наука і наукові дослідження................................ 79

9.1. Поняття науки................................................................................ 79

9.2. Національна академія наук (НАН) України.............................. 81

9.3. Наукові ступені, вчені й академічні звання............................... 82

9.4. Типова структура науково-дослідного

інституту (НДІ)...................................................................................... 84

9.5. Технологія наукових досліджень............................................... 87

ЛІТЕРАТУРА................................................................................................ 88

Навчально-методичне видання

Демченко Микола Тихонович,

Дата добавления: 2014-01-04