Наслідки Другої світової війни. Перший повоєнний уряд лейбористів

Велика Британія

Після Другої світової війни Англія остаточно втратила «пальму першості» в міжнародних відносинах. У цей час починається розпад найбільшої Британської колоніальної імперії. Після виснажливої війни Англія залишилася серед великих держав, але не могла змагатися зі США та СРСР.

Питання про наслідки Другої світової війни для Великої Британії учитель розкриває за матеріалом таблиці.

Наслідки Другої світової війни

Людські втрати	Загинуло 265 тис. військових (без урахування втрат 100 тис. осіб країн Співдружності та імперії) та 70 тис. осіб мирного населення
Матеріальні втрати	Становили чверть національного багатства (30 млрд. дол.); внутрішній борг збільшився у 3 рази, зовнішній — на 21 млрд. фунтів стерлінгів
Територіальні зміни	Початок отримання незалежності Британськими колоніями
Соціально-економічні наслідки	Падіння ВВП до рівня 1936—1937 рр. Фінансова і паливна кризи. Безробіття сягало 2 млн. осіб
Політичні зміни	Поразка консерваторів на перших повоєнних виборах, прихід до влади лейбористів

Після шести років війни англійці найменше думали про претензії на світове панування. Особливо очевидним це було на перших післявоєнних виборах 26 липня 1945 р. Англійці проголосували за лейбористів, які чітко сформулювали свою головну мету — перетворити Англію на процвітаючу державу. Лідер лейбористів К. Еттлі сформував уряд, який взявся здійснити низку реформ.

У результаті реформ, проведених лейбористами, було націоналізовано вугільну, газову та металургійну галузі промисловості, електроенергетику, зв'язок, транспорт, Англійський банк. Власникам підприємств сплачувалася компенсація у розмірі 2,5 млрд. фунтів стерлінгів. Згодом темпи націоналізації були знижені, лей­бористам стало зрозуміло, що держава неспроможна взяти на себе

занадто багато. Було проголошено курс на змішану економіку. Лейбористський кабінет став більше уваги приділяти питанням програмування економіки, регулювання зайнятості, експорту-імпорту та ін. За планом Маршалла Англія отримала близько 2,5 млрд. доларів, що сприяло структурній переорієнтації британської економіки і водночас збільшило її залежність від США. Лейбориста здійснили також програму соціальних реформ: скасування антипрофспілкових законів, розширення безкоштовної системи охорони здоров’я та розширення житлового будівництва. Лейбористи домоглися подальшого обмеження повноважень палати лордів британського парламенту.

Процес націоналізації і створення державної власності був у пер­шу чергу зумовлений тим, що держава брала на себе розв'язання загальнонаціональних завдань: акумуляція фінансових ресурсів для здійснення проголошених широких соціальних реформ, створення надійної інфраструктури, транспортної системи, єдиної електромережі, підтримка нерентабельних, але стратегічно необхідних для економіки держави галузей (вуглевидобувна, суднобудівна тощо). Компенсація мала забезпечити колишнім власникам можливість вкладати свій капітал в інші, більш прибуткові галузі економіки,

У галузі зовнішньої політики лейбористи залишалися на позиції союзу зі США і повністю поділяли небезпеку радянської загрози, У 1949 р. Англія стала членом НАТО. Найскладнішою проблемою для післявоєнної Велико! Британії була доля колоніальної імперії. Надання незалежності Індії було неминучим кроком, і з цим довелося змиритися. Незалежність було надано Палестині та Йорданії, але на більше вона не бажала йти. У колоніях почав розгортатися національно-визвольний рух, який став набирати збройного характеру (Малайя, Кенія та ін.),

Реформи лейбористів призвели до непомірного зростання державних витрат, різкого збільшення дефіциту державного бюджету, падіння рівня життя.

2.2. Розпад Британської колоніальної імперії. Прем'єрство В. Черчілля..

Фінансові труднощі сприяли перемозі на президентських виборах в 1951 р. партії консерваторів, очолюваної В. Черчіллем. Головне

завдання свого правління він сформулював у фразі: «Я не хочу бути присутнім на похоронах Британської імперії». Основні заходи уряду В, Черчілля.

— Збереження статусу великої держави. Створення власної ядерної зброї.

— Збереження якомога більшої частини Британської імперії. Стримування розпаду імперії.

— Тісний союз зі США. Координація зовнішньої політики.

— Зміцнення фінансової системи, повернення довіри до національної грошової одиниці (фунта стерлінга).

— Здійснення часткової денаціоналізації, скорочення соціальних програм.

У 1952 р. помер король Георг IV, на престол вступила його донька Єлизавета II. У цьому ж році Велика Британія, прагнучи залишитись наддержавою, з допомогою США створила ядерну зброю.

У 1950-ті рр. Англія, як й інші західні держави, вступила в смугу економічного піднесення. Але темпи розвитку були надто низькими. Це пояснювалося такими обставинами: у попередні роки її економіка розвивалась в умовах відсутності конкуренції на великому ринку імперії; колонії забезпечували її дешевою сировиною і продоволь­ством, отже Англія не мала достатніх стимулів для розвитку.

В. Черчіллю вдалося зупинити розпад імперії, закріпити за Англією статус великої держави, але він не зумів подолати всіх негативних явищ, що накопичились у житті країни.

2.3.«Хвора людина Європи». Англія у 1960 — 1970-ті рр.

Деколонізація виявила всі слабкі сторони Англії. Зусилля по збереженню імперії сприяли консервації відсталості. Після поразки Англії, Франції та Ізраїлю в агресії проти Єгипту в 1956 р. (операція «Мушкетер») Велика Британія взагалі відмовилася від спроб зберегти імперію. Останньою спробою збереження впливу в колишніх колоніях стало зміцнення Британської співдружності націй. В Європі консерватори намагалися зміцнити позиції Англії, створивши Європейську асоціацію вільної торгівлі, що було своєрідною противагою ЄЕС. Усі ці поразки, як у внутрішній, так і зовнішній політиці, при­звели до «англійської хвороби»: Англія з кожним роком втрачала позиції великої держави.

Складові «англійської хвороби»: постімперський синдром; економічне відставання, утрата колишніх позицій; ольстерська проблема; «егоїзм» профспілок.

Повернення до влади лейбористів не вилікувало Англію. У 1964 р. прем'єр-міністром став Г. Вільсон. Спроба посилити етатистські тенденції (втручання держави в економічне життя) не сприяла економічному піднесенню Англії. Було продовжено націоналізацію, встановлено контроль за квартплатою, цінами, підвищено пенсії і соціальні виплати, створено національне управління по цінах і прибутках. Однак ці заходи мали зворотний результат. Економіка опинилась у глибокій кризі, посиленій енергетичною кризою початку 1970-х рр. Країну охопило масове безробіття. Матеріальне становище англійців погіршилось.

На тлі цих обставин відбулися зрушення в суспільній свідомості та політиці провідних партій. Серед консерваторів посилився вплив прихильників розвитку приватного підприємництва і згортання дер­жавного втручання в економіку, а також орієнтації до європейської інтеграції.

Перші спроби Англії вступити в ЄЕС не мали успіху. Президент Франції Ш. де Голль двічі накладав вето на прийняття Великої Британії до ЄЕС, аргументуючи це занадто тісними відносинами Англії зі США. I лише в 1973 р. принижена Англія була «допущена» в Європу. Економічна криза 1970-х рр. не дала змогу проявитися позитивним рисам цього кроку. Економічні труднощі поглибилися, зросли безробіття та інфляція.

Наприкінці 1960-х рр. загострилась ірландська проблема. Велика Британія надала незалежність Ірландії. Але в її складі залишилося шість графств Північної Ірландії, заселених переважно протестантським населенням. Католицька меншість Ольстера в 1968 р. почала боротьбу за громадянські права. У 1969 р. в Ольстер було введено англійські війська. У відповідь на це у Північній Ірландії таємна організація Ірландська республіканська армія (ІРА) розв'язала терор проти англійських солдатів. Жертвами дій терористів все частіше ставало мирне населення. Хвиля насильств перекинулась і на інші райони Великої Британії.

Дата добавления: 2014-01-04