І. З. Танчин соціологія 1 страница

ЗМІСТ

Передмова

Розділ 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО

Лекція 1. Предмет і об'єкт соціології

1.1. Предмет соціології

1.2. Структура соціологічного знання

1.3. Функції соціології

1.4. Соціологія в системі суспільних наук

Лекція 2. Витоки соціологічних знань та розвиток протосоціології до XIX ст.

2.1. Предмет історії соціології. Загальні тенденції розвитку світової соціологічної думки

2.2. Зародження соціологічних знань у Стародавньому світі

2.3. Розвиток протосоціології у Середні віки та епоху Відродження

2.4. Соціологічні погляди Нового Часу

Лекція 3. Виникнення і розвиток соціології як науки

3.1. Виникнення соціології як окремої науки. Концепція О. Конта

3.2. Натуралістичні школи та напрямки в соціології XIX ст.

3.3. Соціальна теорія марксизму

3.4. Розвиток соціології наприкінці XIX — на початку XX ст.

Лекція 4. Школи та напрями сучасної соціології

4.1. Провідні школи сучасної соціології

4.2. Основні напрямки сучасної соціології

Структурний функціоналізм

Теорії соціального конфлікту

Концепція соціального обміну

Феноменологічна соціологія

Символічний інтеракціонізм

Лекція 5. Соціологічна думка в Україні

5.1. Зародження і розвиток соціологічної думки в Україні

5.2. Початки української соціології

5.3. Розвиток української соціології в XX ст.

Розділ 2. СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА

Лекція 6. Суспільство як цілісна система

6.1. Суть поняття суспільство. Основні концепції походження суспільства

6.2. Суспільство як соціальна система

6.3. Типологізація суспільств

Лекція 7. Соціальна структура суспільства

7.1. Поняття соціальної структури суспільства та її основні елементи

7.2. Соціальні статуси і ролі в соціальній структурі суспільства

7.3. Теорії соціальної нерівності

Теорія класів

Теорія соціальної стратифікації

7.4. Соціальна мобільність та її види

Лекція 8. Соціальні інститути і соціальні спільності

8.1. Поняття та ознаки соціального інституту

8.2. Класифікацій та функції соціальних інститутів

8.3. Основні риси соціальних організацій

8.4. Ознаки та види соціальних спільностей

Лекція 9. Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль

9.1. Суть соціальної дії

9.2. Соціальні зв'язки і соціальні відносини

9.3. Соціальний конфлікт: поняття, функції, види та типи

9.4. Система соціального контролю

Лекція 10 Соціальні зміни та соціальні процеси

10.1. Природа, сутність та причини соціальних змін

10.2. Соціальні процеси та їх різновиди

10.3. Соціальні рухи і їх типи

Розділ 3. СПЕЦІАЛЬНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ

Лекція 11. Соціологія культури

11.1. Поняття культури в соціології

11.2. Структурні елементи та форми культури

Лекція 12. Соціологія політики

12.1. Предмет, категорії і функції соціології політики

12.2. Політика як соціальний інститут

Структура і функції політики

12.3. Соціологічні дослідження політичної системи суспільства та її інститутів

Соціологія влади

Соціологія держави

Соціологія політичних партій і партійних систем

Лекція 13. Соціологія релігії

13.1. Предмет соціології релігії та історія и розвитку

13.2. Релігія як соціальний інститут, її організаційні форми і функції

13.3. Історичні типи релігійних вірувань та сучасні релігійні системи

Лекція 14. Соціологія особистості

14.1. Предмет соціології особистості та її основні проблеми

14.2. Структурні елементи особистості

14.3. Соціалізація особистості

Лекція 15. Соціологія праці

15.1. Предмет, об'єкт і функції соціології праці

15.2. Виникнення і розвиток соціології праці

15.3. Основні категорії соціології праці

15.4. Соціальні аспекти зайнятості і безробіття

Лекція 16. Етносоціологія

16. 1. Предмет і функції етносоціології, передумови її виникнення

16.2. Концептуальні підходи до вивчення етносів

16.3. Нація як предмет дослідження етносоціології

16. 4. Етносоціальні процеси

16.5. Сучасні етносоціальні процеси в Україні та захист прав національностей

Лекція 17. Соціологія сім'ї

17.1. Сутність, об'єкт та предмет соціології сім'ї

17.2. Шлюб та сім'я: поняття, сутність, типологія

17.3. Основні тенденції розвитку сучасної сім'є

Лекція 18. Гендерна соціологія

18.1. Суть гендерної соціології та и категоріальний апарат

18.2. Основні напрямки гендерних досліджень

18.3. Проблеми гендерної рівності на сучасному етапі

Лекція 19. Соціологія міста

19.1. Соціально-територіальна структура суспільства

19.2. Соціологія міста: сутність, проблеми, основні поняття.

19.3. Соціальні процеси в містах

Розділ 4. СОЦІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Лекція 20. Методологічні підходи у соціологічному дослідженні

20.1. Соціологічні дослідження в структурі соціологічної науки

20.2. Методологічні підходи до вивчення об'єкта досліджень

Лекція 21. Типологія соціологічних досліджень

Лекція 22. Формування вибіркової сукупності в соціологічному дослідженні

22.1. Етапи відбору одиниць аналізу

22.2. Вірогідні вибіркові дослідження

22.3. Районовані вибіркові дослідження

22.4. Гніздовий відбір одиниць аналізу

22.5. Статистичний відбір одиниць об'єкта дослідження

22.6. Квотна вибірка

2.7. Вимірювання соціальних характеристик респондентів у соціологічному дослідженні

Проста номінальна шкала

Порядкова шкала

Метрична шкала

Лекція 23. Методи збору, обробки аналізу та інтерпретації соціальної інформації

23.1. Вивчення документів

Контент-аналіз документів

Вимірювання та кодування інформації в тексті

23.2. Спостереження як метод соціологічного дослідження

23.3. Опитування в соціологічному дослідженні

Анкетування як спосіб збору емпіричної інформації

Інтерв'ю

Телефонне інтерв'ю

Фокусоване групове інтерв'ю

23.4. Експертні опитування. Біографічний метод

23.5. Статистичний аналіз емпіричної інформації

Лекція 24. Формування системи показників та індикаторів

24.1. Формування системи показників та індикаторів: методологічні та теоретично-прикладні засади

24.2. Соціально-педагогічний моніторинг: методика визначення системи показників.

Передмова

Соціологія має відіграти визначальну роль у новітній інтелектуальній культурі та посісти центральне місце серед суспільних наук. Ентоні Гіденс

Соціологія як соціально-гуманітарна наука розглядає суспільство як об'єктивний феномен, що має цілісний та структурно-системний характер, з'ясовує в ньому місце і функції кожного суспільного явища і процесу, допомагає індивіду і спільнотам визначити власні орієнтирну повсякденному житті. Водночас соціологія озброює суспільство своєрідним компасом в розумінні сенсу людських відносин, виконує прикладні та прогностичні функції як на рівні макросоціальних процесів і систем, так і на мікрорівні їх динаміки. Володіючи понятійно-категоріальним науковим апаратом, соціологія осмислює соціальне і конкретне всієї цілісності багатогранного процесу суспільного життя.

Варто зазначити, що сьогодні українське суспільство вступило в етап власного інноваційного державотворення, розпочався процес інституалізації соціології, зближення її теоретичної і прикладної диспозиції в царині вивчення економіки, політики, освіти, культури тощо. Завдання побудови демократичного суспільства вимагають від соціології посилення її значущості у формуванні наукового світогляду, культури і мислення особистості, здатності розібратися у проблемах та негараздах державотворення, з'ясування логіки процесів соціального розвитку, концентрації уваги на розробці методології і методики емпіричного дослідження, категоріального апарату, концепцій, програм, евристичних моделей тощо. Водночас утвердженню її соціального статусу забезпечить реалізація Указу Президента України від 25 квітня 2001 року "Про розвиток соціологічної науки в Україні". Тому освоєння студентами основних соціологічних категорій і теорій стане важливою складовою частиною їхньої загальної професійної освіти.

Курс "Соціологія" є першою частиною звичайного для західних університетів курсу "Вступ до соціології". У цій частині даються початкові теоретичні знання про предмет соціології, про її основні теоретичні напрями, дослідницькі методи, а також соціологічні уявлення стосовно культури і будови суспільства, соціальних структур і соціальних груп, соціальних організацій і соціальних інституцій, стосовно соціалізації і соціальної взаємодії, соціальних відхилень та соціального контролю.

При підготовці даного посібника автори намагалися висвітлювати питання, які відповідають навчальній програмі та вимогам курсу "Соціологія" для студентів усіх спеціальностей, що навчаються за кредитно-модульною системою. В основу роботи покладено принцип доступності матеріалу для студентів, тому вона може слугувати також для самостійного вивчення. У посібнику немає великого завантаження інформацією, натомість, у короткій і лаконічній формі висвітлено основні поняття, що стосуються тієї чи іншої теми. У ньому вміщено чимало схем та таблиць, які сприяють наочному засвоєнню матеріалу.

Метою курсу "соціологія" є набуття студентами знань:

• історії формування предмета соціології, відмінностей його від предмета інших дисциплін;

• головних функцій соціології, головних цілей застосування соціологічного знання;

• уявлень про суспільство, його структуру як складну систему соціально-культурних зв'язків та відносин;

• пояснення того, що таке особистість, характеристик головних чинників, які формують особистість у процесі соціалізації, формування самосвідомості;

• головних типів механізмів формування соціальних ідеалів, цінностей, сенсу дій, норм, зразків поведінки;

• понять соціальних статусів та соціальних ролей індивіда, розрізнювання приписаних та отримуваних ролей, уявлень щодо процесів рольового навчання, рольового вирішення конфлікту;

• про головні типи соціальних рольових зв'язків, визначення сутності соціальної дії та соціальних відносин;

• уявлення проте, що таке соціальна спільнота, чим зумовлена специфіка особливих інтересів спільноти та як пов'язані її особливі інтереси з інтересами більших спільнот, частиною яких вона є;

• головних закономірностей, джерел виникнення і розвитку масових рухів та їх типологія;

• уявлень про відносини економічної нерівності у суспільстві як підвалину соціальної стратифікації, виокремлення та описання головних страт сучасного українського суспільства;

• розуміння природи соціальних груп, знання їх класифікації;

• змісту поняття "соціальна організація", розуміння її цілей, структури, механізмів функціонування та зміни;

• характеристик функцій соціальних комунікацій, які становлять процеси інформаційної взаємодії, комунікаційних мереж, засобів комунікації, пояснень механізму зворотного зв'язку.

Уміння та навички студентів з предмета "Соціологія" повинні містити в собі:

• дати характеристику соціологічного підходу до розуміння культури, відокремлення складників культури, пояснення того, як вона регулює поведінку в групах та суспільстві;

• описування механізмів соціальних відхилень, відмінностей культурно-засуджуваних та культурно-схвалюваних відхилень, пояснення їхніх особливостей;

• визначення понять "соціальна інституція" перелік різновидів і функцій соціальних інституцій, пояснення механізмів інституціоналізації на прикладі формування конкретної інституції;

• визначення та аналіз поняття "громадянське суспільство" на відміну від поняття "держава";

• пояснення того, що таке "соціальна культура" та "соціальна стратифікація", уміння виокремити головні елементи соціальної структури;

• уміння характеризувати зміст, форми і джерела соціального контролю;

• визначення поняття "соціальний процес", відокремлення головних різновидів процесів: диференціації, інтеграції, мобільності, соціального конфлікту;

• аналіз конкретних процесів — змін у міграційних потоках, формування нових економічних і політичних структур, динаміки злочинності;

• пояснення природи та функцій, механізмів перебігу соціального конфлікту, сутності, природи й значення соціального консенсусу.

Розділ 1. Соціологія — Наука про суспільство

ТЕМА 1.1. Соціологія як наука. Протосоціологічне та буденне знання про суспільство

ТЕМА 1.2. З історії розвитку соціологі

ТЕМА 1.1. Соціологія як наука. Протосоціологічне та буденне знання про суспільство

Соціологія (від лат. — суспільство та гр. — наука) — дослівно — "наука про суспільство". Цей термін був запроваджений у середині XIX ст. французьким філософом Огюстом Контом і спершу позначав поняття "суспільствознавство". Суспільні наукові дисципліни є однією з вищих форм пізнання суспільством самого себе, а соціологія є однією з наук про суспільство. Це молода наука, порівняно з іншими дисциплінами.

Щоправда, корені деяких соціологічних концепцій сягають ще стародавніх часів (наприклад, вчення Аристотеля про різні форми організації держави: монархію, аристократію, політію, олігархію, демократію тощо). Проте, так! знання про суспільство (їх називають протосоціологічними) спершу розвивалися в межах філософії і були частиною філософських ідей, а також відрізнялися від сучасних наукових положень.

Характерні риси протосоціологічних вчень про суспільство:

Науковців-філософів, які розглядали соціальні проблеми, значно більше цікавило як повинно бути, ніж як воно є. Давньогрецькі філософи Платон і Аристотель, а також автори утопій, наприклад, англійський мислитель Томас Мор чи італійський вчений Томмазо Кампанелла, описували різноманітні проекти ідеальної держави. Змалювання навколишнього середовища було не ціллю, а швидше контрастним тлом для ідеалу, якому вони й приділяли основну увагу у своїх дослідженнях.

Протосоціологічній думці дуже часто був властивий волюнтаризм (від лат. — воля.). Це переконання у тому, що саме індивідуальна воля є вирішальним чинником у соціальній діяльності). Це проявлялось по-різному. Найчастіше — у вірі у всемогутність володаря. Домінувало переконання, що володар, якщо він оперує відповідними засобами, може на власний розсуд встановити державний та суспільний устрій.

Ще один різновид волюнтаристського підходу полягає в переконані, що, оскільки людина наділена свободою волі, то суспільне життя складається із суспільних несподіванок і є абсолютно непередбачуваним.

3. Також протосоціологічній думці притаманне зосередження уваги на проблемах держави і влади, а не суспільства. До виникнення соціологічної науки, фактично, суспільний лад не розглядався окремо від політичного ладу.

Знання буденне і знання наукове. 3 давніх-давен поряд з протосоціологічними теоріями існувало й буденне знання про різні соціальні проблеми (з позицій "здорового глузду"). існує воно і сьогодні. Суть феномену буденного знання полягає в тому, що кожна людина має певні знання щодо будови і принципів функціонування навколишнього соціального світу. Це знання вона здобуває як завдяки особистому досвіду, так і переймаючи досвід інших людей. У такий спосіб, завдяки взаємному обману досвідом, з'являється спільне знання про закони і принципи функціонування суспільства, яке (знання) є набутком певної соціальної спільноти.

Однак практика показує, що у багатьох випадках підхід до пояснення і розв'язання певних соціальних проблем із позицій буденних уявлень про соціальну дійсність ("здорового глузду") є неправильним. Насправді "здоровий глузд" дуже часто є переобтяжений забобонами та хибними стереотипами, які часто призводять до неправильного розуміння соціальних явищ. У зв'язку з цим, важливо вміти розділяти буденне знання, яке часто буває помилковим і неповним, і наукове знання.

Наведемо приклад того, як "здоровий глузд" може ввести в оману. У 1949 р. американський історик Артур Шлізенгер-молодший так відреагував на результати досліджень в середовищі! американських солдатів під час Другої світової війни, які були опубліковані у двотомній книзі "Тhе Аmerican Soldier"; “Це нудна демонстрація знань, очевидних кожній тверезо мислячій людині”. Тоді інший рецензент цієї ж книги, відомий американський соціолог Пол Лазерсфельд (1901—976), запропонував з цієї книги декілька прикладів із власною інтерпретацією:

У солдатів із вищим рівнем освіченості було більше проблем із адаптацією, ніж у малоосвічених (Інтелектуали менш підготовлені до військових справ, ніж люди, виховані вулицею).

Білошкірі рядові більше прагнули отримати наступне військове звання, ніж чорношкірі (далися взнаки довгі роки приниження).

Чорношкірі вважали за краще перебувати у підпорядкуванні офіцерів з Півдня, а не з Півночі (офіцери з Півдня — досвідченіші в поведінці з чорношкірими).

Чим довше продовжувалися бої, тим більше солдати прагнули повернутися додому до закінчення війни.

Далі Лазерсфелъд продовжив свою думку так: "Кожне з наведених мною тверджень, які прекрасно узгоджуються зі здоровим глуздом, є прямо протилежне тому, що було виявлено насправді".

Помилковим є твердження, що "здоровий глузд" завжди вводить в оману і постійно перебуває в конфлікті з соціологією. Але принципова відмінність між ними полягає в тому, що соціологія є наукою. Вона не сприймає твердження "на віру", не покладається на інтуїтивні відчуття суб'єктів, на їх життєвий досвід, фантазії, плітки, а вивчає суспільство шляхом аналізу фактів і наукових узагальнень.

Буденні уявлення людей є індивідуальними. Вони залежать від того, до якого класу, стану чи нації належать їх носії, скільки їм років, у місті чи у селі вони живуть. Головною ознакою, яка характеризує науковий підхід до пізнання дійсності є та, що наукове знання ґрунтується на фактах, які можуть бути перевірені. Тобто докази — це конкретні результати фактичних спостережень, які можуть бути виміряні, пораховані, побачені, перевірені на точність іншими дослідниками.

Сьогодні знання, яке ґрунтується на доказах, стало звичним, але ще декілька століть тому середньовічні схоласти могли дискутувати над тим, скільки ангелів можуть поміститися на кінчику голки, або чи існує у Адама пуп?

Американський соціолог Джонатан Тернер визначає такі основні риси, що характеризують науку.

1. Наука не оцінює, що повинно або не повинно існувати чи діяти.

2. Наука прагне лише зрозуміти, чому явища існують і як вони функціонують.

3. Наука узагальнює висновки, творячи абстрактні, позбавлені оцінок теорії, які пояснюють причини та способи функціонування явищ.

4. Наука піддає ці теорії емпіричній перевірці, відкидаючи або уточнюючи їх, якщо вони не витримують цієї перевірки.

5. б. Наука застосовує такі методи нагромадження даних, якими можна послуговуватися багатократно, для того, щоб переконатися, що дати, які використовуються для перевірки теорії, е об'єктивними.

6. 6. Наука забезпечує приріст знань постійно: і тоді, коли підтримує теорії, що знаходять своє емпіричне підтвердження, і тоді, коли відкидає ті теорії, якщо вони такого підтвердження не знайшли.

Кожен науковий висновок е результатом оптимальної інтерпретації усіх доступних доказів. Нові докази можуть змусити науковців переглянути попередні висновки і — навіть повністю відмовитися від них на користь нових. Тобто процес наукового пізнання е нескінченним і абсолютної істини не може бути досягнуто. Усі наукові істини відповідають певному етапові розвитку людської думки, тому вони вимагають постійного перегляду в контексті нових доказів.

1.1.1. Передумови виникнення соціологічної науки

Протягом багатьох сотень років люди, живучи у феодальному суспільстві, займалися тим самим видом діяльності (землеробством), працювали за допомогою знарядь праці, які майже не змінювалися, використовували ті самі технології, а тому життя багатьох поколінь людей практично нічим не відрізнялося від життя їхніх попередників. Однак, наприкінці XVIII ст., розвиток подій у Європі спонукав людей по-новому задуматися над сутністю суспільства. Коли із крахом феодалізму почався процес урбанізації, а нові форми управління почали приходити на зміну абсолютним монархіям, фундаментальні риси функціонування суспільств почали змінюватися.

Економічні передумови.

Важливим каталізатором появи нової науки про суспільство стали зміни в економічній сфері, зумовлені промисловою революцією. Промислова революція — це перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики. Але технічні зміни були лише частиною значно ширшого спектра соціально-технічних нововведень. Разом з технікою приходив і новий соціально-економічний порядок.

Промислова революція почалася у Великобританії у 1760 р. і за кілька десятиліть (промисловий переворот в Англії завершився в 10—20-х рр. XIX ст.) економічне життя країни було змінено докорінно. Змінилися форми праці (все більше людей працювали в промисловості, і все менше — у сільському господарстві), змінилися доходи (більше людей отримували зарплатню і стали суб'єктами ринкових відносин, а не жили на самозабезпеченні за рахунок власного натурального господарства), стали іншими умови життя (спосіб життя у місті відрізнявся від сільського), релігія, освіта, форми правління. Після Великобританії, до кінця XIX ст., промислова революція відбулася у США, Франції, Німеччині, Японії. У XIX ст. промислова революція поширилася в усій Західній Європі й Америці. Капіталізм утвердився у багатьох країнах світу. Розвиток капіталістичного виробництва став поштовхом до вивчення багатьох соціальних питань. 3 одного боку, капіталістичні підприємці були зацікавлені у тому, щоб дізнатися як раціонально використати робочу силу, як правильно спланувати виробництво, виникла необхідність з'ясування платоспроможного попиту населення тощо. 3 іншого боку, різкі зміни у суспільному житті спричинили багато нових соціальних проблем: злидні, важкі умови праці, відсутність традиційного соціального контролю, самотність. Для вирішення цих проблем необхідно було об'єктивно дослідити суспільне життя.

Політичні передумови.

Унаслідок промислового перевороту загострилися класові суперечки між пролетаріатом і буржуазією, що призвело до ряду буржуазних революцій: нідерландської, англійської та ін. Особливе місце займає Велика французька революція 1789—1798 рр., яка стала символом політичних перетворень епохи. Вперше в історії був повністю зруйнований феодальний суспільний лад і зародився новий — ідеалом якого була загальна свобода і рівність. В історії людства вимога демократичних свобод була цілком новим явищем.

Змінилася форма організації суспільства: якщо в феодальному суспільстві організація людей забезпечувалася тиском на них з боку влади, то у новому капіталістичному суспільстві вільним і незалежним людям стали необхідними конкретні знання про суспільство, розуміння своїх інтересів, причин та обставин, які спонукають людей вдаватися до певних вчинків. Саме в умовах становлення громадянського суспільства виникає достатньо масова потреба в знанні, орієнтованому на опис реальних соціальних явищ і процесів. Громадянське суспільство — це змагання, компроміс диференційованих громадян. Відтак виникає необхідність розглядати суспільство не як однорідну масу, а враховувати його диференційованість, розмаїтість, багатоплановість. Соціологія і стала відповіддю на потребу громадянського суспільства, що переживало період свого становлення (така потреба відчувається зараз і в Україні), яка в силу своєї достовірності, доказовості, націленості на практичний результат е якісно новою формою соціального пізнання.

Наукові передумови.

Соціологія народжувалася як наука про суспільство і його перетворення, а відтак важливою передумовою виникнення став розвиток науково-теоретичних знань. У XVII—XVIII ст. видатні вчення філософів Нового часу: Рене Декарт, Венедикт Спіноза, Френсіс Бекон, Томас Гоббс та інші задають нову спрямованість пізнавальній орієнтації епохи: опору на досвід, дослід, логіку і розум.

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. в країнах Західної Європи бурхливо розвиваються природничі науки. Їх прогрес був обумовлений стрімким розвитком капіталістичного виробництва. Наприклад, відкриття закону збереження і перетворення енергії і виникнення термодинаміки (Ніколя Карно у 1824 р.) було обумовлене технічною необхідністю, практичною зацікавленістю у раціональному використанні сили пари і підвищення коефіцієнта корисної дії парової машини.

До початку XIX от. природничі науки, передусім, фізика та хімія, виробили ряд вимог і процедур, що забезпечували достовірність знання. Достовірність не вірогідну, а доведену експериментально, на практиці.

Не випадково, задовго до виникнення наукової соціології, вчені-природознавці (наприклад, П'єр Лаплас (1749—1827), Антуан Лавуазьє (1743—1794) та інші) почали застосовувати практичні методи досліджень, апробовані у природничих науках, для аналізу соціальних явищ. Навіть побутував термін "соціальна фізика".

1.1.2. Місце соціології у системі суспільствознавства

Протягом тривалого часу самостійне місце соціології серед інших наук піддавалося серйозним сумнівам. Деякі вчені вважали, що — соціологія це звичайна сума досягнень інших (конкретних) наук, які нагромаджують свій матеріал за допомогою спостереження за фактами реального життя. Однак сьогодні вже визнано, що соціологія є окремою наукою, яка займає особливе місце в системі суспільних наук. Соціологія є наукою-генералі-затором, що досліджує суспільство в цілому, а також людину як істоту соціальну. Вона співпрацює з іншими сферами наукових знань про людину і суспільство, опираючись на досягнення статистики, демографії, психології, політології, економіки, права тощо.

Разом з тим, у системі суспільних наук є ряд дисциплін, зв'язок соціології з якими є особливо тісний і взаємно необхідний. Розглянемо як відбувається взаємодія соціології з певними науками й у чому полягає їхня відмінність.

Соціальна філософія — це розділ філософії, предметом дослідження якого є осмислення якісної своєрідності суспільства у його відмінності від природи. Ця наука аналізує такі проблеми, як сенс і цілі існування суспільства, походження і становлення суспільства, його перспективи, напрям розвитку тощо. Вона досліджує суспільне життя, передусім, з точки зору вирішення світоглядних проблем. Соціологія виникла із соціальної філософії, однак, на відміну від соціальної філософії, вона розглядає суспільство, соціальне життя не як загальне, абстрактне поняття, а як реальність. Вона намагається оперувати такими поняттями, які піддаються більш-менш однозначній інтерпретації. Якщо для філософа, наприклад, культура — це творіння людського духу, то для соціолога — система регуляторів соціальних зв'язків і норм поведінки. Філософія вивчає суспільство абстрактно, спекулятивно (від англ. — роздумувати, робити припущення), а соціологія — шляхом аналізу емпіричних фактів і наукових узагальнень.

Відомий російський соціолог Володимир Ядов зазначав: "Основні поняття макросоціологічної теорії, на відміну від філософських категорій, — не матерія і свідомість, а соціальна структура і соціальні інститути, культура, соціальна організація; не людина, а особистість як соціальний тип і процеси соціалізації індивідів; не соціальні відносини в їх сутнісній глибинній основі, а швидше соціальна взаємодія і соціальні взаємозв'язки".

Спільним для соціології і соціальної філософії є те, що обидві науки розглядають суспільство в цілому, в його системності, як певне інтегральне утворення, що не зводиться до звичайної суми одиниць, з яких воно складається. Однак, якщо для філософії ціллю виступає вироблення світогляду, процес формування, утвердження чи знецінення якого може тривати впродовж цілої епохи, то для соціології — отримання достовірної, об'єктивної картини сучасного світу і вирішення конкретних суспільних проблем свого часу.

Дата добавления: 2014-01-04