Релігійний рух в Україні. Брестська унія 1596 р

Важлива подія в історії церковного життя в Україні відбулася в 1596 р. Саме тоді в Бресті була укладена унія, унаслідок чого утворилася Українська греко-католицька церква. Укладення Брестської унії було викликане необхідністю виправити наслідки церковного розколу між римським папою (католицькою церквою) і константинопольським патріархом (православною церквою), що стався в 1054 р. Сприяли цьому і кризова ситуація, в якій опинилася православна церква в Україні в XVI ст., і необхідність протистояти подальшій латинізації й полонізації української еліти, і бажання зрівняти в правах українське православне духівництво з католицьким.

Відповідно до умов Брестської унії, нова греко-католицька церква зберегла східний (православний) обряд, церковнослов'янську літургійну мову, застосування старого (юліанського) календаря, також духівництво зберегло і право одружуватися. Одночасно визначалося верховенство римського папи як першоієрарха всієї християнської церкви й були прийняті догмати католицької церкви. Унаслідок укладення Брестської унії духівництво, що визнавало її рішення, було зрівняне в правах з католицьким, звільнялося від податків і повинностей. Єпископам були обіцяні місця в сенаті Речі Посполитої. Шляхта та міщани, що приймали унію, також зрівнювалися в правах з католиками й одержали право займати посади в державній і міській управлінських структурах.

Отже, Брестська унія не тільки не подолала розколу 1054 р., а й збільшила його до двох досі існуючих церков — католицької та православної — додалася ще й третя — уніатська, або греко-католицька, як її згодом стали називати. Не принесла вона єдності й українському суспільству, розділивши його на дві частини: з одного боку — православна більшість на чолі з двома владиками, що відмовилися від унії, з іншого — уніатська меншість разом із митрополитом та рештою єпископів. Обидві сторони повели між собою затяту боротьбу у всіх напрямках. Польський уряд цілковито підтримав уніатів, поставив православ'я поза законом, насаджуючи унію силою. Усі церкви і церковні маєтності мали бути передані уніатам.

Посилення польсько-католицької експансії в Україні викликало занепокоєння та опір патріотично налаштованої шляхти, заможних кіл міщанства, православного духовенства, селянства. Найбільш яскравими проявами і водночас організаційними осередками загальнонародного руху проти польсько-католицької експансії стали братства— релігійні та культурно-просвітницькі організації, які виникали при церковних парафіях в Україні в XV—XVII ст. У XVI ст., із посиленням національного гніту на українських землях, братства набули значного громадсько-політичного і національно-культурного значення. Братства сприяли пробудженню в усього суспільства зацікавлення до громадської діяльності, зміцнювали моральність і національний дух, православну віру, ширили культуру й освіту.

Отже, між XIV і XVI ст. на авансцену вийшли країни, які в наступні століття визначатимуть долю України. Спочатку вражаючих успіхів на Україні добилася Литва, але більш численна й агресивна польська шляхта поступово витіснила литовців з України. До того ж, українські землі також входили до сфери експансійних інтересів Московського царства та Кримського ханства. Фатальні наслідки для українців мало укладення Люблінської унії та утворення Речі Посполитої, поділ українців на дві релігійні конфесії, що стало наслідком Брестської унії. Це поклало початки багатьом різким відмінностям, які пізніше розвинулися між східними та західними українцями. Проте період перебування українців у складі Речі Посполитої сприяв чіткішому усвідомленню українцями своєї самобутності. Провідну роль у цьому відіграли православні братства.

Дата добавления: 2014-01-04