Іван Мазепа та його політика. Наступ царату на автономію України

25 липня 1687 р. новим гетьманом був вибраний Іван Мазепа. Одержавши гетьманську булаву, Мазепа прагнув об’єднати в єдиній державі всі українські землі – Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя, Слобожанщину. Він передбачав побудову в Україні станової держави західноєвропейського зразка зі збереження традиційного козацького укладу. Реалізуючи свої задуми, гетьман піклувався про формування аристократичної верхівки українського суспільства. З цією метою козацька старшина надіялася значними землеволодіннями, діставала нові права й привілеї. Це викликало невдоволення козацьких низів, селян і міщан. Гетьман намагався використовувати свій вплив на Петра I і зв’язки з московськими вельможами для збереження прав і вольностей Гетьманщини. Українські полки активно брали участь у війнах Московії з Кримським ханством і Туреччиною.

У перші роки Північної війни (1700-1721 рр.) між Росією та Швецією посилилася експлуатація царським урядом ресурсів Гетьманщини. Це викликало невдоволення козацької старшини й гетьманського уряду. Навесні 1705 р. Мазепа почав таємні переговори із союзником шведського короля Карла XII польським королем С.Лещинським.

Навесні 1709 р. була укладена угода між Карлом XII і Мазепою, що передбачало перехід Гетьманщини під протекторат Швеції. Після початку наступу шведів на Москву через територію України, гетьман 4 листопада 1709 р. відкрито перейшов на бік Карла XII. Це викликало репресії московських військ проти прихильників Мазепи. Були знищені гетьманська столиця Батурин і Запорізька Січ. Невдала облога шведами Полтави дала можливість Петрові I підготуватися до генерального бою й розгромити шведів в Полтавській битві влітку 1709 р. Карл XII і Мазепа були змушені відступити в турецькі володіння, де гетьман оселився в пригороді м. Бендери.

Після невдалої спроби І. Мазепи позбавити Україну залежності від Росії, розпочалися жорстокі репресії та поступова втрата української автономії. Остаточна ліквідація державницьких самобутніх інституцій України відбулася за Катерини ІІ. Після смерті останнього гетьмана України Кирила Розумовського, в 1764 р. назавжди було заборонено обирати гетьманський уряд, не стало полкового адміністративного управління, козацької армії. Розформовані козацькі полки частково перетворилися в пікінерні та гусарські полки російської армії. У 1775 р. вже остаточно була зруйнована Запорізька Січ, яку дещо відродили після руйнації Петром І. Указ Катерини ІІ від 3 травня 1783 р. юридично оформив кріпацтво на Україні. Так завершився період існування гетьманської української держави.

ВИСНОВКИ

Смерть Б. Хмельницького в 1657 р. поклала початок періоду глибокої кризи української державності, фактичної громадянської війни – періоду Руїни. За Андрусівським перемір’ям 1667 р. Польща і Росія розділили Україну по Дніпру.

Відновивши своє панування на всій території Правобережної України, уряд Польщі ліквідував козацький устрій, посилив соціальне і національне гноблення.

Автономія в Лівобережній Україні (Гетьманщина) зберігалася ще певний час. Гетьман І. Мазепа спробував відновити боротьбу за самостійну державу, спираючись на допомогу Швеції. Проте, після поразки шведів та Мазепи у Полтавській битві, Петро І розгорнув широкий наступ на українську автономію, а Катерина ІІ в 60-80-ті роки XVIII ст. остаточно зруйнувала Гетьманщину.

Дата добавления: 2014-01-04