Директорія. Відродження УНР

Вигнавши Скоропадського, Директорія з органу, що керував повстанням, почала перетворюватися на уряд відродженої Української Народної Республіки.

26 грудня 1918 р. Директорія видала Декларацію, обіцяючи експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. Було обіцяно відновити 8-годинний робочий день, провести вибори до Трудового конгресу, якому буде належати вища законодавча влада. Був призначений уряд - Рада Міністрів УНР на чолі з В. Чехівським.

Із поставлених цілей новому урядові вдалося здійснити небагато, оскільки він зіткнувся з масою внутрішніх й зовнішніх проблем.

Серед членів Директорії не було єдиної думки щодо основних напрямів найближчої політики. Виникло особисте суперництво між Винниченком та Петлюрою. Отримало розповсюдження таке явище як отаманщина. Якщо загальна чисельність підпорядкованих Директорії військ у грудні 1918 р. налічувала понад 100 тис. чоловік (за деяким даними близько 300 тис. чол.), то наприкінці січня 1919 р. вона скоротилася до 21 тис. чол.

Нова влада дуже швидко втрачала авторитет. Задекларовані в інтересах селян та робітників обіцянки не виконувалися, натомість здійснювалася поміркована політика.

Внутрішні негаразди поширилися на царину зовнішніх відносин.

Довіру Директорії висловив Всеукраїнський Трудовий Конгрес, що проходив у Києві 22-28 січня 1919 р. 22 січня Конгрес проголосив Акт злуки (об’єднання) Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що утворилася в листопаді 1918 р. під час розпаду Австро-Угорської імперії, з УНР. Однак цей акт, як і інші рішення Конгресу, також мав декларативний характер і не вплинув на розвиток подій.

В Україні ширився повстанський рух, але вже проти самої Директорії. Протягом літа-осені 1919 р. Директорія намагалася стабілізувати воєнно-політичну ситуацію, та в умовах агресії кількох іноземних держав це виявилося неможливим.

22 квітня 1920 р., уклавши Варшавський договір з Директорією про спільну боротьбу з більшовиками, Польща розпочала 25 квітня 1920 р. наступ на Україну. 6 травня 1920 р. був зайнятий Київ. Союз Директорії з Польщею викликав обурення навіть серед тих станів, котрі не співчували Радянській владі. У червні Червона Армія перейшла в наступ, звільнила Київ і стала успішно просуватися на захід. У Ризі 12 жовтня 1920 р. між Радянською Росією і Польщею був укладений договір про перемир'я і попередні умови миру. Польський фронт був ліквідований. 18 березня 1921 р. між РСФРР, УСРР, Білорусією і Польщею був підписаний Ризький договір, за яким до Польщі за "лінією Керзона" відійшло 46 тис. км² території західноукраїнських земель, а кордон між Радянською Україною і Польщею проходив по річці Збруч.

Таким чином, внутрішній хаос та несприятливі зовнішні обставини остаточно визначили поразку Директорії.

Дата добавления: 2014-01-04