Тактичні операції класифікують за такими підставами

1. За змістом діяльності: а) однорідні (лише комплекс слідчих дій – наприклад декілька обшуків); б) неоднорідні (комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів).

2. За етапами розслідування: а) наскрізні (можуть бути наявні на всіх його етапах); б) локальні (використовувані лише на конкретному етапі розслідування).

3. За рівнем типовості: а) типові – тобто виявлені на основі узагальнення практики; б) специфічні (або індивідуальні, конкретні) – наявні під час розслідування конкретного злочину.

4. За метою (на думку А.В. Дулова, мають найважливіше значення) виділяють такі тактичні операції: а) збір інформації (збирання доказів за зазделегідь запропонованою схемою); б) пошук (виявлення відповідних об’єктів – наприклад, пошук злочинця, що переховується); в) фіксація (фіксування факту взаємодії об’єктів, наприклад хабароодержувача і хабародавця в момент давання-одержання хабара); г) профілактика (спрямована на виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочину, та вжиття заходів, спрямованих на їх усунення).

Обрання певних тактичних прийомів, тактичних комбінацій або тактичних операцій здійснюється в певних умовах обстановки розслідування, що пов’язано з терміном «слідча ситуація». У широкому розумінні слідча ситуація є сукупністю різноманітних умов, тобто повною картиною розслідування, яка склалася на певний момент розслідування.

У вузькому розумінні слідча ситуація є сукупністю відомостей про злочин та умов його розслідування на певному етапі, чим пояснюються вибір методів і засобів встановлення істини у справі. Тобто така слідча ситуація визначає черговість та особливість проведення слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів. Слідчі ситуації найчастіше класифікують за певними підставами.

1. За сприятливістю для розслідування слідчі ситуації поділяють на: а) сприятливі (наявність доказів, можливість їх додаткового отримання, безконфліктність, відсутність інших перешкод для успішного розслідування); б) несприятливі (недостатність доказів, інформації, невизначеність шляхів і складність отримання доказів, конфліктність сторін, протидія розслідуванню з боку зацікавлених осіб).

2. За конфліктністю поділяють на: а) безконфліктні (співпраця між слідчим і причетними, зацікавленими особами, кооперація дій, збіг інтересів або відсутність суттєвих розбіжностей, а відтак протидії); б) конфліктні (наявність явної протидії розслідуванню).

3. За критерієм типовості поділяють на: а) типові (загальні) – виділені на основі узагальнення практики; б) специфічні (конкретні або індивідуальні) – характерні для розслідування конкретного злочину.

4. За критерієм етапу розслідування поділяють на: а) початкові; б) наступні (але вказують також на проміжні, заключні чи кінцеві). Разом із тим на стадії порушення кримінальної справи іноді йдеться про так звані дослідчі ситуації розслідування.

Тактичне рішення – це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію загалом або на окремі її компоненти, на перебіг і результати розслідування та його елементи, а також визначення методів, прийомів і засобів досягнення цієї мети. Тактичне рішення повинне відповідати розробленим у теорії криміналістики вимогам: а) законність (прийняття рішення слідчим (суддею) в межах його компетенції та закону); б) етичність; в) своєчасність; г) обґрунтованість (фактична, нормативна та наукова зумовленість прийняття рішення у певний час); д) реальність виконання.

Прийняття тактичного рішення як певний процес має відносно визначені етапи (за Р.С. Бєлкіним). Перший етап полягає у аналізі слідчої ситуації (вихідної інформації) та відповідно підготовки до прийняття тактичного рішення. Другий етап полягає у безпосередньому прийнятті тактичного рішення, тобто слідчий визначає засоби, прийоми та методи, які він буде використовувати для досягнення певної мети. Фактично тактичні рішення можуть бути мисленими, але нерідко набувають вияву в планах слідчого, вказівках прокурора, інших документах непроцесуального характеру, робочих записах.

Тактичний ризик – це допущення несприятливих (негативних) наслідків під час реалізації тактичних рішень або виконання слідчим чи суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків.

Тактичні рішення, що приймаються в умовах ризику, не повинні зашкоджувати правам і законним інтересам осіб, залучених до кримінального процесу. Можливою видається їх модифікація, навіть відмова від реалізації певного рішення.

Деякі криміналісти акцентують на окремому понятті «тактика слідчої дії». Тактика слідчої дії – це система тактичних прийомів, тактичних комбінацій, використовуваних під час провадження конкретної слідчої дії на всіх етапах, що забезпечує її ефективність (наприклад тактика допиту, тактика обшуку тощо).

У межах тактики слідчої дії криміналісти приділяють увагу визначенню узагальнених етапів проведення слідчих дій, зокрема виділяють такі етапи: 1) підготовка до проведення дії; 2)безпосереднє проведення дії; 3) фіксація перебігу та результатів дії; 4) оцінка отриманих результатів та визначення їх значущості й місця в системі доказової інформації у справі. До загальних тактичних положень (тактичних вимог), які сприяють ефективності проведення будь-якої слідчої дії, відносять такі як системність (проведення певної слідчої дії у системі інших дій), своєчасність, обрання належного місця та часу проведення слідчої дії, широке використання спеціальних знань під час проведення слідчої дії, врахування відомостей криміналістичної характеристики та слідчої ситуації під час обрання відповідного тактичного прийому слідчої дії тощо.

Дата добавления: 2014-01-04