II. Анатомічний склад лімфатичної системи

Лімфатична система, зумовлюючи безперервну циркуляцію лімфоцитів, бере участь у процесах регуляції нормального росту тканин і органів, процесах фізіологічної і репаративної регенерації.

I. Функціональне значення лімфатичної системи

ЛІМФАТИЧНА СИСТЕМА. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Лімфатична система – відділ судинної системи, філогенетично і функціонально пов’язаний із системою венозних судин.

1. дренаж тканин, тобто відведення із органів надлишку тканинної рідини, яка в них накопичується; при цьому, відведена рідина в лімфатичних вузлах збагачується лімфоцитами, називається лімфа і прямує у венозну систему;

2. всмоктування продуктів розщеплення жиру з кишечнику (вперше так звані «молочні судини» в 1623 р. знайшов Азеллі);

3. захисно-фільтраційна функція (резорбція, депонування) забезпечує видалення з тканин взвесей дрібних пилових частин, мікроорганізмів → чорний і сірий колір легень і реґіонарних лімфатичних вузлів;

4. транспортна функція забезпечує перенос гормонів та інших біологічно активних речовин;

5. функціональна інтеграція морфологічно роз’єднаних органів імунної системи завдяки циркуляції лімфоцитів, як основної структурної одиниці імунної системи, по лімфатичних судинах між кров’ю і тканинами;

6. функція імуногенезу завдяки бласттрансформації лімфоцитів → утворення плазматичних клітин і вироблення антитіл;

● Згадки про наявність білої крові – Гіппократ, Аристотель. У 1564 році Євстахій виявив у коня грудну протоку і прийняв її за білу грудну вену. Пріоритет відкриття лімфатичних судин належить італійському анатому Гаспаре Азеллі (1622). Під час вивчення функції діафрагми він розітнув нагодовану жирною їжею собаку і виявив у брижі тонкої кишки білі ниткоподібні судини, а біля кореня брижі – чітко виражені лімфатичні вузли. Написав працю «Розмірковування про молочні судини, четвертому, знову відкритому виді необхідних судин».

а) лімфатичні судини:

- капіляри

- посткапіляри

- внутрішньо- та позаорганні лімфатичні судини

- лімфатичні стовбури

б) лімфатичні вузли

Поодинокі лімфоїдні вузлики та їх групи (мигдалики, кишкові бляшки), які вважали компонентами лімфатичної системи, останнім часом відносять до органів кровотворення та імунної системи.

Лімфатичні капіляри – корені лімфатичної системи, діаметр – 10-200 мкм, мають нерівні контури, бічні випини. Відсутні: в головному і спинному мозку, селезінці, хрящовій і кістковій тканині, емалі і дентині зубів, кришталику, склері, плаценті і кістковому мозку. Характерні особливості лімфатичних капілярів:

а) мають вигляд трубочок, які сліпо закінчуються, нагадують пальці перчатки (інколи закінчуються петлеподібно, за типом кореня, що розгалужується, коло- і цибулиноподібно);

б) стінки складаються з одного шару ендотелію, базальна мембрана відсутня;

в) на відміну від кровоносних у лімфатичних капілярах є вихідний отвір, проте нема вхідного, вони мають більший діаметр, більші ендотеліоцити;

г) до плазмолеми ендотеліоцитів зовні прикріплюються сполучнотканинні волокна – мікрофіламенти, вільні кінці яких закінчуються в сполучній тканині, що оточує капіляр. Під час накопичування рідини навколо лімфатичного капіляра мікрофіламенти натягуються, краї ендотеліальних клітин у місці їх стикання розходяться → розширюються міжклітинні щілини, через які рідина, а також великі частини починають поступати в порожнину капіляра. Після того, як надлишок рідини з тканини потрапляє в просвіт лімфатичного капіляра, набряк тканини послаблюється, мікрофіламенти розслаблюються і щілини закриваються. Даний механізм засмоктування тканинної рідини в корені лімфатичної системи вважається загальноприйнятим.

Лімфатичні посткапіляри – лімфатичні капіляри, які мають клапани.

Лімфатичні судини:

I. – внутрішньоорганні

­- позаорганні

II. – приносні

- виносні

Внутрішньоорганні лімфатичні судини беруть початок з посткапілярів, вони дрібні, об’єднуючись, формують інтраорганні сплетення. Із цих сплетень виходять екстраорганні лімфатичні судини, які часто утворюють анастомози і прямують до реґіонарних (обласних) лімфатичних вузлів.

Лімфатичні судини, що несуть лімфу до лімфовузлів, називаються приносні. Лімфа, яка поступає в лімфовузли по приносних судинах, збагачується в них лімфоцитами та антитілами, очищується, фільтрується від чужорідних речовин. Відтікає лімфа від вузлів по виносних судинах, які впадають у лімфатичні стовбури і протоки, ніколи не об’єднуються з венозними судинами.

Лімфатичні судини поділяють за будовою стінки:

- безм’язові (внутрішньоорганні і частина позаорганних лімфосудин) – ендотелій на тонкій сполучнотканинній мембрані;

- м’язові (більші лімфосудини) – їх стінка, як і стінка вен, складається з інтими, медії (непосмугована м’язова тканина) і сполучнотканинної адвентиції.

На внутрішній поверхні судин є багато клапанів, які забезпечують рух лімфи в одному напрямі – доцентровий. У місцях розміщення клапанів на стінках утворюються перетяжки, внаслідок чого судини мають вигляд нанизаних на нитку намистин.

Дата добавления: 2014-01-04