Питання. Джерела господарського договірного права: сутність та види

Застосування норм договірного права за аналогією.

Формулярне право.

Судова практика.

Правові звичаї (звичаї ділового обороту).

Нормативно-правові джерела.

Джерела господарського договірного права: сутність та види.

Правове регулювання господарських договорів

ЛЕКЦІЯ 2.

Література та законодавство до теми:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року //Відомості Верховної Ради. - 2003. - №№40-44. - ст.356.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. //Відомості Верховної Ради. - 2003. - №№18-22. - ст.144.

3. Беляневич О.А. Господарські договори //Науково-практичний коментар Господарського кодексу України /Кол. авт.: Г.Знаменський, В. Хахулін, В. Щербина та ін.; За заг. ред.. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

4. Беляневич О.А. Концептуальні засади розвитку господарського договірного права України //Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр./ НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутов В.К. (отв. ред.) и др. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2005. – С. 58-62.

5. Беляневич О.А. Спеціалізація норм права в сфері регулювання господарських договірних відносин //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Вип. 67. – 2005. - С. 19-22.

6. Беляневич О.А. Господарське договірне право як нормативна підсистема: постановка проблеми //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Вип. 68. – 2005. – С. 59-63.

7. Беляневич О.А. Про види джерел господарського договірного права //Бюлетень Міністерства юстиції. – 2005. - № 10. –с.46-55.

8. Беляневич О.А. Деонтичні характеристики господарського договірного права України як нормативної підсистеми //Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С.70-73.

9. Беляневич О.А. Судова практика як засіб забезпечення деонтичної повноти господарського договірного права //Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 2. – С. 81-84.

10. Беляневич О.А. Дія в часі норм про господарські договори //Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 3. – С. 24-27.

Джерелами господарського договірного права ми будемо позначати одночасно як змістовні, так і формальні джерела права і розглядати їх як сукупність соціальних регуляторів (соціальних норм) та судової практики.

Спільним для усіх джерел господарського договірного права слід вважати те, що:

1) вони як частина соціальної структури, мають інституційний характер і надають соціальній дії упорядкованості;

2) їх інформативний характер, оскільки в них закладені відомості про належну, дозволену або заборонену поведінку та її наслідки.

Використовуючи в якості поділу джерел права ознаку державно-владного характеру та належність до певного виду соціального регулювання, всі джерела господарського договірного права можуть бути поділені на такі групи:

А) формально-юридичні (інституційні) джерела, які збігаються із формою права як способом внутрішньої організації та зовнішнього виразу правил поведінки, що містяться в нормах права. Інакше – це нормативно-правовий рівень соціального регулювання.

Б) інші соціальні (позаюридичні) джерела, що існують в якості певних фактів соціальної дійсності. До них відносяться норми моралі та звичаї. Особливою характеристикою соціальних джерел є визнання їх державою регулятором суспільних відносин або безпосередньо (як звичаїв, в т.ч. звичаїв ділового обороту, за умови несуперечності їх договору або актам цивільного законодавства – ст.7 ЦК), або опосередковано (напр., оцінка судом дій сторін, як таких, що порушують загальні засади цивільного законодавства – справедливість, розумність, добросовісність, а також моральні засади суспільства, впливатиме на кваліфікацію договору як дійсного або недійсного). До цих джерел може бути включено і формулярне право.

Особливе місце в системі джерел господарського договірного права посідає судова практика, як результат судового регулювання суспільних відносин. Це джерело права формується на стику нормативно правових джерел права (форм права), а в ряді випадків – поза юридичних регуляторів та договірної саморегуляції.

Такий поділ джерел господарського договірного права в цілому відображає і багатогранність соціального регулювання суспільних відносин, в т.ч. існування зовнішнього управління (владно-державного) та саморегуляції суспільства, яке у вигляді моральних норм та звичаїв є історично первісним.

Основним джерелом господарського договірного права, виходячи із системного тлумачення норм ГК і ЦК є закон (юридичні джерела), найвищим щаблем якого виступає Конституція України (ст.8 Конституції України). Внутрішня підпорядкованість нормативно-правових актів, які регулюють господарсько-договірні відносини, закріплена в ст.7 ГК і не відрізняється від ієрархії актів цивільного законодавства (ст.4 ЦК).

За буквальним тлумаченням положень глави 1 ЦК «Цивільне законодавство України» моральні норми (справедливість, розумність, добросовісність) виведені за рамки джерел цивільного права і конституйовані як основні засади цивільного законодавства. Таке визнання засад (ст.3 ЦК) та введення в систему джерел цивільного права звичаю як соціального джерела, зближує правову систему України із західноєвропейськими правовими системами.

Увага! Про категорію справедливості див. рішення КСУ від 02.11.2004 року №15-рп/2004 (справа про призначення судом більш м’якого покарання); справа про податкову заставу від 24.03.2005 року №2-рп/2005 (щодо конституційності п.1.17 ст.1, ст..8 ЗУ «про погашення зобов’язань платниками податків…»).

Поняття «добросовісності» (good faith) використовується у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, в Преамбулі до якої добросовісність визначена як ключовий елемент принципу pacta sunt servanda. Стаття 26 «Рacta sunt servanda» визначає, що…….

Дата добавления: 2014-01-04