Умови ефективного управління

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Ефективність організації визначається та оцінюється комплексно, за показниками двох блоків.

До першого блоку належать об'єктивні (економічні) показники:

- Результативність. За цим показником оцінюється, чи досягнуті організацією поставлені цілі.

- Продуктивність. По цьому показнику оцінюється кількість і якість продукції.

- Рентабельність. Це показник прибутковості в процесі всього товарообігу - від придбання сировини й устаткування до продажу зробленого товару.

- Екологічність

До другого блоку відносятьсясуб'єктивні (психологічні, фізіологічні, соціально-психологічні) показники:

1. Трудова, духовна і суспільна активність співробітників. Трудова активність відбивається на таких показниках, як продуктивність праці, якість продукції, що випускається, і т.д. Активність людей у духовній сфері визначається творчим ставленням до справи, участю в раціоналізаторській діяльності.

2. Задоволеність трудовою діяльністю. Це показник особистісного відношення людини до своєї праці і членів групи.

3. Відносна стабільність організації. Показник стабільності пов'язаний з показником плинності кадрів. Визначений рівень плинності кадрів - це нормальне явище для кожної організації. Якщо група протягом довгого часу абсолютно стабільна, законсервована, то це негативно позначається на її розвитку, на взаєминах людей, виробленню нових ідей і таке ін.

4. Спрацьованість організації. Цей показник характеризує стійкість і міцність міжособистісних взаємодій. З його допомогою оцінюється психологічний стан системи функціональної взаємодії співробітників. Спрацьованість людей у групі говорить про налагоджені організаційні і психологічні механізми їхньої діяльності і є передумовою згуртованості та сумісності членів організації.

Соціальними психологами установлений взаємовплив об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Так, трудова, духовна і суспільна активність працівників залежить від:

· збалансованості матеріального і морального стимулювання праці (виявилося, що орієнтація винятково на матеріальне стимулювання праці не приводить до значного збільшення трудової активності працівників);

· наявності в організації ініціативної групи людей, яка висуває цілі та вміє переконливо доводити необхідність запропонованих ними інновацій, які відбивають інтереси і потреби співробітників;

· віку працівників (молоді співробітники виявляють велику суспільну активність, а працівники середнього віку відрізняються високою трудовою активністю).

В свою чергу, трудова активність співробітників сприятливо відбивається на:

· результативності і продуктивності праці;

· соціально-психологічному кліматі;

· ступені спрацьованості членів трудового колективу:

На задоволеність працею впливають наступні фактори:

· результативність праці;

· санітарно-гігієнічні умови праці;

· система організації праці;

· система стимулювання праці;

· способи вибору людиною професії і місця роботи;

· престиж професії;

· способи прийняття рішень, що склалися в організації.

Згуртованість організації, що характеризується міцністю, єдністю, стійкістю міжособистісних взаємин, впливає на:

· продуктивність праці;

· продуктивність;

· рівень трудової і суспільної активності;

· плинність кадрів.

У цілому дослідження соціальних психологів на промислових підприємствах показують, що комплексна оцінка ефективності організацій може бути зроблена лише в тому випадку, якщо враховані і об'єктивні, і суб'єктивні фактори.

Ю.П. Платонов визначає такі соціально-психологічні фактори ефективності організації:

Цілеспрямованість. Характеризує готовність організації до досягнення цілей спільної взаємодії. Мета спільної діяльності виражає потреби, інтереси, ціннісні орієнтації членів трудового колективу, їхнє ідеальне представлення майбутнього результату, що, у свою чергу, визначає засоби і способи взаємодії.

Вмотивованість. Розкриває причини трудової, пізнавальної, комунікативної та іншої активності членів групи. У конкретній ситуації соціальної взаємодії мотивація виконує три психологічні функції: спонукальну, направляючу і регулюючу. Спонукальна функція полягає в усвідомленні людиною потреби у спільному з іншими людьми досягненні цілей групи і є «пусковою кнопкою» діяльності. Направляюча функція визначає цілі та способи спільної діяльності, які погоджені між усіма членами групи. Регулююча функція сприяє вибору найбільш оптимальних та законних засобів досягнення групових цілей і задоволення потреб.

Індивідуальні мотиви спільної діяльності інтегруються і являють собою досить широкий спектр мотивів, серед яких виділяють:

- меркантильні - мотиви заробітку засобів існування;

- комунікативні - мотиви спілкування з іншими людьми;

- мериторіальні - мотиви заслужити позитивну оцінку, похвалу, нагороду з боку інших людей;

- колективістські - мотиви трудитися разом з іншими людьми;

- мотиви корисності - бажання трудитися на благо інших, приносити користь, бути необхідним та незамінним в процесі спільної діяльності;

- мотиви досягнення – бажання досягти мети, одержати результат спільної праці, прагнення до успіху, самоактуалізації.

Емоційність. Виявляється в емоційному відношенні людей до взаємодії, насамперед у специфіці емоційних, неформальних відносин в організації. Виникає при переживанні людьми близьких по спрямованості й інтенсивності емоційних станів. Групові емоції виражаються в подібних способах переживання членами організації тих самих подій, подобі настроїв, особливостях емоційних взаємин (симпатія, антипатія, дружба тощо.).

Стійкість до стресу. Характеризує здатність організації узгоджено і швидко мобілізувати емоційно-вольовий потенціал людей для протидії різного роду деструктивним силам. Вона забезпечується ступенем входження членів групи в спільну діяльність і мобілізує внутрішні резерви їхньої трудової активності. В міру посилення стресогенного впливу ефективність діяльності і рівень трудової активності починають різко падати.

Інтегративність. Забезпечує необхідний рівень єдності думок, погодженості дій, структурованості обов'язків (функцій). Висока соціально-психологічна інтегративність є важливою умовою ефективності організації і свідчить про її соціально-психологічну зрілість.

Організованість. Обумовлена особливостями процесів керування і самоврядування, а також специфікою структурно-функціональної взаємодії членів групи. Організованість є головною передумовою ефективності їхньої спільної діяльності.

Таким чином, перераховані фактори ефективності організації є її соціально-психологічними характеристиками, що забезпечують досягнення поставлених цілей, одержання необхідного результату, підвищення продуктивності індивідуальної та спільної праці.

[1] Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело», 1992. – С. 426.

Дата добавления: 2014-01-04