Виникнення козацтва

XIV - пер. пол. XVII ст.).

Литовсько-Польська доба української історії

Лекція №4

Контрольні питання

1. За якими ознаками класифікуються системи?

2. Чим відрізняються між собою казуальні та цілеспрямовані системи?

3. Чи може існувати абсолютно замкнена система?

4. У чому полягає специфіка соціально-економічних систем?

5. Розкрийте поняття терміну „складність”.

6. Дайте визначення складних та великих систем.

7. Що таке керування?

8. Як поділяються системи за способом керування?

9. Які особливості має процес структурної адаптації порівняно з самоорганізацією?

10. Які типи систем існують відносно ступеня свободи при реалізації ними своїх функцій?

11. У чому полягає суть властивостей емерджентності та синергізму у системах?

12. Які особливості можуть мати відкриті системи?

13. Які обмеження на здійснення системами свого призначення належать до внутрішніх?

14. У чому суть зовнішніх обмежень на здійснення системами свого призначення?

Опорний конспект

Мій краю прекрасний, розкішний, багатий!

Хто тебе не мучив? Якби розка­зать...

Т. Шевченко

План викладу матеріалу

1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського.

2. Від Литовсько-Руської до Польсько-Литовської держави.

3. Виникнення козацтва. Запорозька Січ.

4. Визвольний рух в Україні у XVI - пер. пол. XVII ст.

Ключові терміни та поняття:

- Річ Посполита -Дике поле

- експансія - магнати

- Кревська унія - шляхта

- Люблінська унія - Козацька республіка

- Брестська унія -реєстрові козаки

- уніатська церква - паланка

- братства - курінь

- Литовські статути - Чайка

- Магдебурзьке право - фільварок

- Тевтонський орден - опришки

1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського.

• Утворення Великого князівства Литовського.

У середині XIII ст. у литовських племен, що жили між Віслою, Німаном і Західною Двіною, внаслідок розкладу первіснообщинного ладу і зароджен­ня класового, феодального суспільства, створилася ранньо феодальна держа­ва, яка стала називатися Великим князівством Литовським. Виникнення Ли­товської держави було прискорене необхідністю захисту від зовнішніх воро­гів, особливо німецьких рицарів.

Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга (1230-1263 рр.). Головним об'єктом тоді стали західно руські (біло­руські землі). У часи його наступника Гедиміна (1316-1341 рр.) та його синів Любарта і Ольгерда Литва здобула більшу частину українських, частину ро­сійських земель - Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля та більша частина Волині.

Причини швидкого підпорядкування Литвою руських земель:

- Руські землі були ослаблені золотоординським ігом, що поклало поча­
ток просування литовців на Русь і сприяло їх успіху.

- Населення руських земель віддавало перевагу Литві перед Ордою. У
більшості випадків місцеві князі і боярство добровільно признавало
владу Литві (напр. Київський князь Федір у 1362 р. добровільно ви­
знав владу Ольгерда).

- Успішним діям Литви сприяло* ослаблення Орди і Ті розкол на воро­
гуючі частини внаслідок феодальних усобиць 1360-1370 рр.

Треба підкреслити, що власне литовські етнографічні землі становили лише десяту частину новоствореної держави і майже 90% населення стано­вили русини, тобто білоруси та українці.

В таких умовах литовські князі, намагались втримати під своїм контро­лем інкорпоровані землі, послідовно дотримувалися правила "Старого не змінювати, а нового не впроваджувати". Дійсно так було і на практиці. (Роз­повідь на лекції).

• Устрій українських земель.

Литва не змінила адміністративно-територіального устрою українських земель. На чолі удільних князівств замість Рюриковичів були поставлені пе­реважно представники литовської династії Гедиміновичів (сини і племінники Ольгерда). У невеликих князівствах влада належала місцевим українським князям. Удільні князі перебували у васальній залежності від великого литов­ського князя, несли військову службу, сплачували данину. Повноваження удільних князів на місцях були досить великими, удільні князівства - Волин­ське, Новгород-Сіверське, Київське, Подільське - являли собою справжні ав­тономні утворення.

Так наприклад. В Київському князівстві князі литовського походження, спираючись на руську знать, наполегливо прагнули до утвердження автоно­мії своїх володінь. Вони мали титул "З божої ласки" князів Київських, карбу­вали власну монету, вдавалися до самостійних зовнішньополітичних акцій.

Розширилася територія Київського князівства, зросли його авторитет і вплив в українських землях.

• Втрата українськими землями залишків автономії.

Після смерті Ольгерда в 1377 р. між його синами почалася боротьба за права на великокнязівський престол. В боротьбі переміг Ягайло, але за вісім років правління він не здобув ані підтримки в князівстві, ані союзників серед сусідів. Ягайло став шукати союзників для зміцнення свого становища.

Затиснута між Тевтонським орденом та Московським князівством, Лит­ва отримала пропозицію шляхом династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та князя, об'єднати сили двох держав. У 1385 р. була укладена Крев-ська унія, яка започаткувала об'єднання Литви і Польщі. (Зміст унії на лек­ції).

Наслідки унії. Позитивні - об'єднання двох держав допомогло розгро­мити Тевтонський орден (1410 р.) і зупинити просування німців у слов'янські землі. Негативні - посилювався вплив поляків в Україні, почалося насильни­цьке насадження католицизму. Польща прагнула повністю підкорити Велике князівство Литовське.

Проти Ягайла та його політики виступили Вітовт (двоюрідний брат). У 1392 році він був проголошений королем Литовським і Руським. Кревська угода була скасована.

Про політику Вітовта розмова буде йти на лекції:

- Ліквідація удільних князівств.

- Поразка у 1399 р. на р. Ворскла від золотоординських князів.

- Відновлення унії з Польщею за Віденською угодою 1401 р.

- Смерть Вітовта у жовтні 1430 р.

Після смерті Вітовта його наступником став молодший брат Ягайла -Свидригайло Ольгердович. Він знову повів боротьбу проти посилення Поль­щі, за незалежність Великого князівства Литовського. У своїй політиці він спирався на українську знать, що зумовило невдоволення литовських феода­лів католиків. У Литві виникла змова великих феодалів проти Свидригайла -великим князем було проголошено брата Вітовта Сигізмунда Кейстутовича. У наступні 4 роки в межах князівства існувало дві держави - власне Литва і "Велике князівство Руське". Перше очолював Сигізмунд, друге - Свидригай­ло. Розпочалася шестирічна війна, в якій населення російських, українських, білоруських земель під проводом Свидригайла вели боротьбу проти влади Литви. У 1435 р. Свидригайло потерпів поразку, а у 1440 р. від рук змовників загинув Сигізмунд. Великим князем Литовським було обрано сина короля Ягайла - 13-річного Казимира Ягайловича, який у 1444 р. став і королем Польщі. (Ягайло помер у 1434, королем став його 10-літній син Владислав III, який у 1444 р. трагічно загинув).

Таким чином, об'єднання Литви і Польщі було відновлене у формі пер­сональної унії.

Казимир, бажаючи забезпечити внутрішній спокій, визнав Сигізмунда князем і дав можливість володіти відновленим Волинським князівством. Бу­ло відновлено удільне Київське князівство, до влади якого повернулася дина-

стія Ольгердовичів. Та з часом, Казимир значно розширив права феодалів і ліквідував удільні Волинське та Київське (1471 р.) князівства. Ці землі стали звичайними провінціями Литви. Адміністративно вони поділялися на землі-воєводства, які складалися з повітів, а повіти з волостей.

2. Від Литовсько-Руської до Польсько-Литовської держави,

• Загарблення шляхетською Польщею українських земель.

Велике князівство Литовське поступово занепало. Внаслідок Лівонської війни з Московщиною (1558-1583 рр.) воно опинилося на межі воєнної катас­трофи.

Студентам уже відомо, що українська шляхта Литовської держави не мала таких широких прав і політичної незалежності як польська, на яку вони дивилися із заздрістю і готові були продати інтереси свого народу заради ко­рисних інтересів. Разом з тим, починаючи з 1385 року польська шляхта доби­вається українських земель.

Всі ці обставини призвели до того, що Литва змушена була піти на по­ступки Польщі, яка настирливо добивалася приєднання Литви.

У січні 1569 р. в Любліні почався спільний сейм, який 1 липня 1569 р. схвалив нову польсько-литовську унію, за якою Польща й Литва об'єднувалися в єдину державу Річ Посполиту (Республіку) з єдиним коро­лем, сеймом, грошовою системою, законами, католицизмом, як державною релігією. Литовське князівство з, більшою частиною білоруських земель отримало статус автономії. Більшість українських земель - Східна Галичина, Волинь, Поділля, Київщина, частина Лівобережжя (майбутня Полтавщина) перейшли під владу Польщі.

Наслідки.

- Українські землі не забезпечили собі окремий статус у політичній, со­
ціально-правовій системі нової держави.

- На українську територію поширювалися нові форми соціального та
правового життя, шляхетська демократія, міське самоврядування то­
що.

- Суспільна верхівка зазнала відчутного впливу католицизму, наслідком
чого стала стрімка полонізація української шляхти.

- Розвиток великого феодального володіння призвело до остаточного
закріплення селян, зростанню експлуатації подневільного населення,
зосередження торгівлі в руках польської шляхти.

- Православним українцям заборонялося займати вищі державні поса­
ди, українські ремісники і купці опинилися в менш вигідних умовах,
ніж польські.

- В установах панувала тільки польська мова та латинь як мова освіти,
судочинства, діловодства.

Дата добавления: 2014-01-04