Вторинний ринок страхових послуг

Перестрахування — система економічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну частку відповідальності за них (з урахуванням фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страхувальникам (перестраховикам) у частині, що перевищує допустимий розмір власного утримання. Цедент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.

У перестрахуванні цедентом є компанія, яка передає ризик у перестрахування.

Співстрахування — особливий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або кілька страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності. Кожен із цих страховиків відповідає за свою частину страхових зобов'язань безпосередньо перед страхувальником. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальниками один із страховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірі власної частки.

Однією з форм перестрахування є факультативне перестрахування — індивідуальна угода, що стосується тільки одного ризику. Цей договір дає сторонам, які підписали його, повну незалежність: цеденту — у вирішенні питання, яку частину ризику залишити собі (власне утримання) і на яких умовах передавати іншу частину ризику; перестраховику (цесіонарію) — у розв'язанні проблеми про взяття ризику в повному обсязі.

На відміну від факультативного перестрахування договірні відносини мають обов'язковий характер і зобов'язують цедента передати перестраховику в межах певної частини всі ризики одного виду.

Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому ризику визначається заздалегідь і зумовлена часткою участі цедента в цих ризиках, то таке перестрахування називають пропорційним.

Непропорційне перестрахування використовується за договорами страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, завдані третім особам, а також в усіх видах страхування, якщо немає верхньої межі відповідальності перестрахувальника.

3. Сутність фінансів страховика та особливості їх організації.

Фінанси страхових організацій – це економічні відносини у грошовій формі, які опосередковують кругообіг грошових коштів страховиків з метою забезпечення статутної діяльності і пов»язані з рухом грошових потоків, капіталу, розподілом та використанням доходів і грошових фондів страхових організацій.

Організація фінансів страховиків – організація управління грошовими перерозподільними відносинами між страховою компанією та її контрагентами.

Загальні принципи організації фінансів страховика:

- принцип плановості досягається шляхом поточного і стратегічного фінансового планування в страховій організації;

- диверсифікація передбачає розподіл фінансового ризику;

- принцип раціональності враховують при плануванні і здійсненні витрат;

- оперативність фінансової діяльності передбачає у випадку негативної ситуації своєчасне коректування фінансової політики організації;

- гнучкість організації фінансів означає маневреність в управлінні ресурсами страхової організації;

- принцип фінансової стійкості і безпеки – страхові компанії створюються з метою отримання прибутку їхніми власниками, але одночасно предметом їх безпосередньої діяльності є надання страхового захисту, який можливий тільки за умови її фінансової спроможності, тому діяльність страхових компаній суворо регульована з боку держави.

Специфічні принципи організації фінансів страховика:

- створення цільового грошового фонду – кошти витрачаються тільки на компенсацію шкоди

- принцип солідарності – усі учасники страхування сплачують страхові премії, за рахунок частки яких формуються страхові фонди страховика, кошти яких спрямовують на покриття збитків при настанні страхового випадку;

- принцип фінансової еквівалентності – усі кошти, що надійшли від усіх страхувальників і призначені для відшкодування збитку, повинні бути повернуті у вигляді страхових виплат за такий же період.

Фінансові ресурси страхової організації називають капіталом страхової організації, який складається із:

- власного капіталу (статутний, додатковий резервний капітал і нерозподілений прибуток);

- залученого капіталу (нараховані витрати на оплату майбутніх відпусток персоналу, гарантійні зобов»язання, страхові резерви, цільове фінансування);

- позикового капіталу (банківські кредити, кредиторська заборгованість, доходи майбутніх періодів.)

Питання для контролю знань студентів:

1.Поняття і організація страхового ринку.

2.Вторинний ринок страхових послуг.

3.Сутність фінансів страховика та особливості їх організації.

4.Особливості страхового ринку України.

5.Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні, його організація і зміст..

Дата добавления: 2014-01-04