Ризики у міжнародному кредитуванні

До ризиків операторів міжнародного ринку банківських кредитів відносять:

1) кредитний ризик, або ризик неплатоспроможності позичальника;

2) валютний ризик, пов’язаний з коливаннями валютного курсу;

3) регіональний ризик (ризик, пов’язаний з діяльністю в певному регіоні чи в одній країні);

4) органічний ризик, пов’язаний зі змінами ринкових умов і якості всього сектору фінансового ринку;

5) ризик зміни ціни товару після укладення контракту;

6) відмова імпортера від прийняття товару, особливо при інкасовій формі розрахунку;

7) помилки в документах чи оплаті товарів;

8) зловживання чи розкрадання валютних коштів;

9) коливання процентних ставок;

10) інфляція.

У сучасних умовах використовуються такі методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні. Серед них найважливіші такі:

відбір кредитів та структурування;

диверсифікація кредитних вкладень — розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами різних країн у різній валюті;

професійне оцінювання кредитоспроможності позичальника;

вимога якісного і достатнього забезпечення виданих кредитів;

оперативність при стягненні боргу — термінове вжиття заходів, щодо стягнення боргу в разі виникнення у позичальника фінансових проблем;

надання кредитів синдикатом банків, що дозволяє диверсифікувати ризик між його учасниками залежно від участі в кредиті;

використання гарантій (уряду чи першокласного банку);

страхування міжнародних кредитів (переважно середньо- і довгострокових експортних) — страхування майна кредитора в окремих високоризикових міжнародних кредитних операціях у спеціалізованих страхових організаціях, переважно в державних;

хеджування (від англ. hedge — огородити, захищати);

Кредити з плаваючою ставкою — це кредити, що змінюються залежно від рівня ринкової ставки, до якої вони прив’язані. Це ставки ЛІБОР, ПІБОР, СІБОР, прейм-райт і т. п..

На вибір конкретного методу страхування валютного і кредит­ного ризиків впливають такі фактори:

особливості економічних і політичних відносин із країною — контрагентом угоди;

конкурентоспроможність товару;

платоспроможність імпортера чи позичальника;

чинні законодавчі обмеження на проведення валютних чи кредитно-фінансових операцій у даній країні;

строк, на який необхідно отримати покриття ризику;

наявність додаткових умов здійснення операції (заставний депозит, гарант третьої особи);

перспективи зміни валютного курсу чи процентних ставок на ринку і т. п.

Особлива увага при наданні міжнародного кредиту надається аналізу такого фінансового ризику, як регіональний ризик. Регіональний ризик — це ризик, пов’язаний з діяльністю в тому чи іншому регіоні, в окремій країні. Іноді ризик, пов’язаний з діяльністю в одній країні, називають ризиком країни.

У процесі оцінювання регіонального ризику визначається ризик, що може виникнути при кредитуванні банком позичальника, та досліджується ризик у конкретній державі, який залежить від загальних політичних та економічних умов у конкретній країні.

Результати оцінювання регіонального ризику використовуються для:

аналізу якості кредитного портфеля;

установлення межі розмірів кредитів по країнах;

калькуляції ціни міжнародних кредитів.

Взагалі регіональний ризик є сукупністю політичного, економічного та трансфертного ризиків. Це ризик, пов’язаний з існуючими та очікуваними політичними й економічними умовами в регіоні чи в країні і з впливом цих умов на здатність уряду країни чи країн, що входять до певного регіону, окремих корпорацій та фізичних осіб виконувати зобов’язання за зовнішнім боргом. Трансфертний ризик, який іноді є складовою регіонального ризику, а іноді розглядається як самостійний фінансовий ризик при міжнародному кредитуванні, пов’язаний з неможливістю переказу коштів до країни кредитора внаслідок валютних обмежень у країні позичальника.

Для оцінювання регіонального ризику країни використовують такі показники:

коефіцієнт обслуговування боргу, що розраховується як співвідношення коштів, які витрачаються щороку країною позичальником на обслуговування боргу, та валових доходів від експорту;

відношення резервної позиції в Міжнародному валютному фонді до обсягу імпорту;

відношення міжнародних резервів (золота, валюти) до обсягу імпорту;

відношення обсягу експорту до валового національного продукту;

рівень інфляції.

Визначення рейтингу регіонального ризику має значення як для кредиторів, так і для позичальників:

для кредиторів — дає можливість генерувати стратегії кредитування, що відповідають рівням ризику країн-позичальників;

для країн-позичальників — визначення рейтингу відкриває відповідні можливості щодо залучення коштів на міжнародному фінансовому ринку.

Кредитні рейтинги визначають відомі у світі рейтингові агентства «Mood’s» та «Standard & Poor’s».

Системи рейтингу кредитів за якістю — важливий інструмент систематичного оцінювання ступеня кредитного ризику при наданні різних видів кредитів. Такі системи розробляють самі банки, і вони бувають як прості, так і складні. Їх призначення — спрощення та полегшення процесу прийняття рішення про надання кредитів співробітниками банку. Системи рейтингу включають інформацію: про взаємовідносини банку з клієнтом; мету кредиту; розмір кредиту; фінансове становище позичальника та галузі, в якій він працює.

Дата добавления: 2014-01-04