Лекція № 12

Тема лекції:

Впровадження інновацій у сферу виробництва

План лекції:

1. Комплексна організація підготовки виробництва до випуску нової продукції.

2. Організація винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи.

3. Інформаційне забезпечення виробничої діяльності підприємства.

Література:

1. Основна:

1.1Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV зі змінами і доповненнями від 06.11.2012 № 5480-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main.cgi?nger=2755-17.

1.2Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII зі змінами і доповненнями від 18.12.2011 № 3384-17 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12.

1.3Афанасьев Н.В. Экономика предприятия: Учеб. пособие [Текст] / Н.В. Афанасьев, А.Б. Гончаров — X.: ИНЖЭК, 2004. — 528 с.

1.4Василькое В.Г. Організація виробництва: Навч. посіб [Текст] / В.Г. Василькое. — К.: КНЕУ, 2005. — 524 с.

1.5Вінш Ж. А. Планування діяльності підприємства. Підручник [Текст] / Ж. А. Вінш, М.О. Турчінюк — К.: Професіонал, 2004. — 320 с.

2. Додаткова:

2.1 Економіка підприємства: Підручник [Текст] / За ред. С.Ф. Покропивного. — 2-ге вид., перероблене та доповнене. — К.: КНЕУ, 2004. — 528 с.

2.2 10. Економіка підприємства: Підручник [Текст] / За ред. А.В. Шегди. — К.: Знання, 2006. — 614 с.

2.3 11. Кожекин Г. Л. Организация производства: Учеб. пособие [Текст] / Г. Л. Кожекин, Л.М. Синица. — Минск: ИП "Экоперспектива", 1998. — 334 с.

2.4 12. Лафта Дж. К. Теория организации: Учеб. пособие [Текст] / Дж. К. Лафта — М.: Изд-во "Проспект", 2005. — 416 с.

.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

1. Комплексна організація підготовки виробництва до випуску нової продукції

Організація підготовки до випуску нової продукції (у більш широкому розумінні — організація інноваційної діяльності) передбачає упорядкування у просторі та синхронізацію у часі вжиття заходів і виконання робіт зі створення та освоєння ви­робництва нової чи вдосконалення наявної продукції, техніки, технології.

У 80-ті роки XX ст. для підвищення ефективності виробни­чої діяльності та запровадження технічних інновацій у Радянсь­кому Союзі впроваджувалася система створення й освоєння нової техніки (СОНТ). Ця система поєднувала такі процеси: наукові дослідження; конструювання; розробка технології ви­готовлення; впровадження нової продукції у виробництво. За­значене забезпечувало інтеграцію окремих складових циклу "дослідження-виробництво" та значне його скорочення. За своєю суттю вже з того часу процес СОНТ як попередник сучас­ної системи СОНП (система створення й освоєння нової про­дукції) був інноваційною діяльністю підприємства.

Є міжнародний стандарт 180 9000, де відображені основні етапи життєвого циклу товару. Тривалість кожного з етапів залежить від багатьох факторів, які, у свою чергу, залежать від особливостей того чи іншого товару.

Процес організації інноваційної діяльності на підприємстві стосується як споживачів, інвесторів, державних і місцевих органів влади, наукових та науково-технічних організацій, постачальників, працівників підприємства тощо), так і забез­печує вирішення основних завдань підприємства. Інноваційна діяльність має охоплювати усі сфери комерційно-господарсь­кої діяльності підприємства, але її основу становлять техніко-технологічні інновації, які забезпечують відповідний рівень задоволення потреб суспільства у високоякісній продукції чи послугах, підвищення ефективності виробничої діяльності за рахунок упровадження прогресивної техніки і технологій.

У загальному вигляді інноваційну діяльність умовно мож­на розмежувати на два етапи: 1) розробка самої новації тавідповідної реалізації результату фундаментальних і прикладних досліджень, проектно-конструкторських робіт, організа­ційно-технологічної підготовки й освоєння виробництва; 2) за­провадження новації у виробничо-господарську діяльність підприємства для отримання від її використання результатів інноваційної діяльності (тобто перетворення новації в іннова­цію).

Інноваційна діяльність, зазвичай, зосереджується у межах однієї галузі (чи сектора діяльності). Проте це не завжди так. Теоретично можливі такі варіанти розвитку інновацій: 1) ре­зультатом розробок в одному секторі є інновація А; 2) інший сектор продукує інновацію В, яка базується на інновації А; 3) інтегральна дія функціонування інновацій А і В використо­вується у галузі (чи секторі), який не пов'язаний із секторами, де здійснювалося впровадження інновацій А і В. Наприклад, зазначене стосується сфери інформаційних технологій, де про­грамне забезпечення (інновація А) та апаратне забезпечення (інновація В) може використовуватися в інших сферах діяль­ності — промисловому виробництві, банківському обслугову­ванні, телекомунікації, індустрії розваг тощо. До того ж, роз­робники нового апаратного забезпечення "вимагають" більш досконалого програмного забезпечення, а програмісти, у свою чергу, розробляючи нові програми "потребують" більш доско­налого апаратного забезпечення. Таке замкнуте коло зумовило стрімкий розвиток інформаційних технологій у світі.

Сучасне підприємство за певних умов може власними сила­ми розробляти нові вироби, здійснювати науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи, якщо вони відносно не­складні. У такому випадку використовується комплекс влас­них спеціалізованих відділів (конструкторський чи відділ го­ловного конструктора, технологічний або відділ головного тех­нолога).

Для розробки досить складних виробів, проведення довго­строкових, що потребують значних витрат, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, проектів, зазвичай, залу­чається венчурний капітал. Підприємства (венчурні фірми) здебільшого мають високоприбуткові акції. Проте є великий ступінь ризику їх обезцінювання у разі невдачі при реалізації проекту. Підприємницька діяльність і роботи в науково-технічній сфері не тільки пов'язані з ризиком, а ще й характе­ризуються певною невизначеністю тривалості у часі.

Венчурні підприємства, які входять до комплексу реалізації нововведень підприємства-замовника, за своєю спеціалізацією поділяються на: впроваджувальні—спеціалізуються на практичному освоєнні науково-технічних розробок;

—дослідні — діяльність яких пов'язана зі стадіями досліджень і розробок;

— обслуговуючі (сервісні) — спеціалізуються на технічному обслуговуванні новинок;

— експертні (аналітичні, консультаційні) — консульту­ють, виконують аудиторські роботи, надають інші послуги.

Під комплексною організацією розуміють врахування "ком­плексу" аспектів, серед яких є технічні, економічні, органі­заційні, екологічні, соціальні та ін. Між аспектами, що вхо­дять до комплексу, є взаємозв'язок. Зміна параметрів одного з них може привести чи приводить до зміни інших і комплексу в цілому. Варто зазначити, що зв'язок може мати як пряму, так і обернену залежність. До цього ж, зазначені залежності є як лінійними, так і нелінійними, що може приводити до суттєвих змін параметрів комплексу при незначних змінах одного з по­казників компонента або зміни можуть бути не відчутними для комплексу при значних коливаннях параметрів одного з ас­пектів.

Отже, комплексна організація підготовки до випуску нової продукції має включати:

— використання проектної форми організації інноваційної діяльності у підрозділах підприємства;

— планування процесів реалізації інноваційних проектів за допомогою сучасних інформаційних систем;

— створення системи взаємозв'язків між функціональними підрозділами підприємства для підвищення ефективності ви­робництва нової продукції та її реалізації;

— використання підприємством інновацій, з одного боку, як основи забезпечення конкурентоспроможності підприємства, з іншого — задоволення потреб споживачів;

— взаємоузгоджений розвиток усіх функціональних стра­тегій діяльності підприємства;

— організацію науково-дослідної та технічної підготовки виробництва продукції згідно з очікуваним попитом і обраним сегментом споживачів. Діяльність підприємства зі створення нової продукції ба­зується на комплексі взаємопов'язаних науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт (скорочено НДПКР). У вітчизняній літературі ці поняття ще трапляються як "науко­во-дослідні та дослідно-конструкторські роботи" (НДДКР), у зарубіжних виданнях як "дослідження та розробки" (К&Б). Цей комплекс спрямовується на створення нової чи вдосконалення наявної продукції та технологій, впровадження інших змін (організаційних, управлінських, мотиваційних, соціальних тощо), що забезпечуватимуть конкурентоспроможність, ринко­вий успіх підприємству.

Комплекс організаційної підготовки до випуску нової про­дукції включає такі складові (рис. 12.1):

Цикл організації підготовки розпочинається від задуму то­вару. Проте значна частина ідей не реалізується у виробі. Ос­новною причиною цього є брак ресурсного забезпечення, перед­усім коштів. За оцінками фахівців, тільки кожен десятий чи двадцятий виріб-новинка, який реалізований в товарі, має рин­ковий успіх. Для підвищення рівня ймовірності прийняття ринком нового товару необхідно проводити маркетингові дослідження, які можуть дати попередні дані про ставлення по­тенційних покупців до товару-новинки, про необхідну кількість спожитих одиниць цього товару ринком у певному регіоні та за певний проміжок часу. Після позитивного результату марке­тингових досліджень можна приймати рішення про реалізацію ідеї товару в матеріальній формі. Процес реалізації містить такі етапи підготовки виробництва.

1.Науково-дослідна підготовка виробництва. Процеси нау­ково-дослідної підготовки виробництва поділяються на наукову та технічну складові. Наукова складова розглядає науково-технічний прогрес як чинник конкурентоспроможності продукції, який базується на: впровадженні новітніх наукових досягнень у процеси проектування, виробництва та реалізації продукції; урахуванні зміни поколінь техніки та технології;розпізнанні базових та похідних нововведень у фундаментальних і прикладних дослідженнях, які суттєво можуть вплинутина науково-технічний прогрес у найближчому майбутньому чидалекій перспективі. Під технічною складовою підготовки виробництва розумі­ють сукупність процесів здебільшого технічного змісту, спря­мованих на розробку та освоєння нових видів продукції. До неї входить створення більш досконалих машин, обладнання, тех­нологічних процесів, використання економічних матеріалів, енергозберігаючих технологічних процесів, скорочення трива­лості періоду від створення до реалізації продукції, зниження її собівартості та трудомісткості.

2.Конструкторська підготовка виробництва. Конструювання як етап у комплексі підготовки до випуску нової продукції передбачає розробку та вивірку конструкторської документації. На цьому етапі здійснюється узгодження виробничих можливостей підприємства та вимог замовника до продукції. Значні обсяги робіт проводяться з пошуку оптимальних варіантів конструкторських рішень, які мають забезпечити вимоги технічного завдання. Ці вимоги полягають в узго­дженні умов і режимів експлуатації, дотриманні технічних па­раметрів і характеристик, терміну функціонування, обсягів та періодичності випуску продукції, техніки безпеки та санітарно-гігієнічних норм, патентної чистоти, термінів та умов збе­рігання, транспортабельності тощо.

3,Технологічна підготовка виробництва. Основним завдан­ням технологічної підготовки виробництва у комплексі СОНП є забезпечення належного рівня якості виготовлення виробів і створення умов для дотримання принципів раціональної орга­нізації виробничих процесів. У комплексі організації підготов­ки до випуску нової продукції технологічна складова реалізує задуми інженерів, конструкторів на практиці. На цьому етапі СОНП аналізується конструкторська документація, виявляють­ся слабкі місця технологічних процесів, пропонуються альтер­нативні варіанти технологій, проектуються спеціальні при­строї, інструменти, оснащення тощо. Реалізація етапу техно­логічної підготовки не можлива без плідної співпраці техноло­гів із фахівцями інших підрозділів. Узгодження принципів реалізації того чи іншого задуму загалом поліпшує кінцевий результат: креслення повертаються конструкторам на доопра­цювання, технологи, у свою чергу, удосконалюють процеси ви­готовлення, організаційна робота оптимізує виробничу діяль­ність.

4.Організаційна підготовка виробництва. Координуючою складовою для підготовки до випуску нової продукції є орга­нізаційна підготовка виробництва. Остання включає низку за­ходів, які в основному організують і планують виробництво нової продукції, визначають потребу в ресурсах. Організаційна складова СОНП реалізується паралельно з конструкторською та технологічною підготовкою виробництва. її основною функ­цією є здійснення організаційно-економічної підтримки про­цесу реалізації задуму виробу в товар. Більш детально техно­логічну та організаційну підготовку виробництва розглянуто в гл. 14.

Розрізняють окремо науково-дослідні роботи і технічну підготовку виробництва, яка включає конструкторські робо­ти, технологічну та організаційну підготовку. Об'єднує весь комплекс розглянутих заходів інформаційне забезпечення цик­лу створення і освоєння нової продукції.

Дата добавления: 2014-01-04