Приклад чисельного розрахунку зворотної задачі

.

.

Магнітний потік, Вб:

;

;

та магнітна індукція кожної ділянки кола, Тл:

;

;

;

;

.

залежно від величини магнітної індукції по кривим намагнічування електротехнічних сталей (рис. 4.5), з яких виконані перші чотири ділянки магнітопроводу, знаходимо напруженість магнітного поля на цих ділянках, А/м: Н ₁ =125, Н ₂ = 120, Н ₃ = 200 і Н ₄ = 375.

Напруженість магнітного поля у повітряних зазорах буде, А/м:

Магнітна напруга на ділянках кола, А:

; ;

; ;

.

Намагнічуюча сила, А –

,

та намагнічуючій струм котушки, А:

.

Потокозчеплення Y, Вб та індуктивність L, Гн котушки

,

.

У разі притягнення якоря до осердя, тобто зникнення повітряних зазорів у магнітопроводі, намагнічуючій струм I ¢, A та індуктивність L ¢, Гн котушки –

,

;

зменшаться у K_I = I/I¢ = 2/0,072 = 27 та K_L = L/L¢ = 7,125/0,2565 = 27 разів.

Для умов прикладу, розглянутого у попередньому розділі, нехтуючи потоком розсіювання, визначити величину магнітного потоку у магнітопроводі нерозгалуженого магнітного кола (рис. 4.4) при заданій величині магніторушійної сили F = IW = 1900 A.

Задачу вирішуємо графоаналітичним способом. Для побудови вебер-амперної характеристики розрахункового кола потрібно прийняти декілька значень Ф, за якими визначити відповідні магніторушійні сили F. Перше значення Ф оберемо за умовою, що увесь магнітний опір кола зосереджений у повітряних зазорах магнітопроводу. Для такого випадку, згідно з другим законом Кірхгофа маємо:

Звідси напруженість H _d, А/м і, далі, магнітна індукція В _d, Тл, магнітного поля у повітряних зазорах будуть, відповідно –

,

.

Для утворення такої індукції необхідний такий магнітний потік, Вб:

.

Тепер, прийнявши, що у розрахунковому магнітному колі діє магнітний потік Ф = 5,173×10^-4 Вб, за методикою викладеною у попередньому розділі визначимо намагнічуючу силу, необхідну для утворення такого потоку. Результати розрахунків надамо у вигляді таблиці 4.1.

Порівнявши задане 1900 А та одержане 1967,94 значення МРС бачимо, що прийнятий магнітний потік Ф є завищеним по відношенню до шуканого. Тому, задаючись рядом менших значень Ф, за методикою викладеною у попередньому розділі визначимо величини необхідних магніторушійних сил F. Результати розрахунків надамо у вигляді таблиці 4.2 та графіка (рис. 4.6).

Таблиця 4.1.

Ділянка	Матеріал	Ф×10^4,Вб	S ×10^4,м^2	B, Тл	Н, А/м	l, м	(Hl), A
	СтальЭ43	5,173	6,50	0,796	113,60	0,071	8,065
	СтальЭ43	5,587	6,50	0,860	113,60	0,071	8,065
	СтальЭ43	5,173	4,68	1,105	223,40	0,075	16,76
	СтальЭ330	5,173	5,20	0,995	440,46	0,095	41,84
d1	Повітря	5,173	6,50	0,796		0,0015	950,6
d2	Повітря	5,173	6,50	0,796		0,0015	950,6
Всього	1967,94

Таблиця 4.2

Ф·10^4, Вб	5,173	5,100	5,050	5,000	4,950	4,900
F, А	1967,94	1939,60	1919,01	1898,47	1880,27	1859,64

З графіка Ф = f (F) при заданій магніторушійній силі F = 1900 А визначимо шукане знання магнітного потоку Ф» 5×10^-4 Вб.

Дата добавления: 2014-01-04