Аутотренінг: сутність,умови, ефективність

Аутотренінг — це концентроване саморозслаблення і са монавіювання. Це система навчання прийомів саморозслаблення м'язів (м'язова релаксація), психічного заспокоєння, погруження в дрімотний стан, які супроводжуються само навіюванням. Психофізіологічна саморегуляція (аутотренінг) — це вплив певних розумових уявлень і настанов людини на зміну власних хвилю вань, відчуттів тощо, а також на стан окремих фізіологічних і функ­ціональних систем. Аутотренінг дозволяє вирішити широке коло завдань, які входять до програми саморегуляції особистості. До них належать регуляція функціонального стану організму, регуляція різних психічних станів, мобілізація фізіологічних і психічних резервів особи, емоційно-вольова підготовка людини до відповідної діяльності, зняття нервово-емоційного напружен ня, розвиток пізнавальних процесів — уваги, пам'яті, мис лення, зміна мотивації і самооцінки особи тощо. Аутотренінг можна застосовувати в групах та індивідуально. Іншими словами, це така саморегуляція, яка допо магає нормалізувати й оптимізувати рівень емоційного збудження або гальмування, які характеризуються певною інтенсивністю фізіологіч них процесів в організмі людини.

Застосування аутотренінгу:

- з метою профілактики стану організму при перезбудженні, стомленні, апатії, сильних напруженнях тощо.

- для нормалізації функціонального стану організму, що змінився в результаті перевтомлення і перенапруження, порушення сну, тобто для відновлення сил, для переключення на іншу діяльність.

У процесі аутотренінгу здійснюється вплив на зміну функцій окремих фізіологічних систем і стану в цілому. Сутність аутогенного тренування полягає в повторенні про себе певних мовних настанов, які називаються словесними формулами. Для ефективного впливу ці формули промов ляють по кілька разів (залежно від рівня підготовленості) з обов'язко вим розумовим уявленням і співпереживанням.

Існують певні правила які застосовують для проведення аутотренінгу:

1) як і будь-яка підготовка, оволодіння засобами самонавіювання потребує глибокої переконаності, що це потрібно, й наполегливості в досягненні поставленої мети.

2) досягнути успіху в аутотренінгу можна, тільки повсякденно працюючи над собою. Починати необхідно від простого, зберігати послідовність і систематичністю в оволодінні прийомами саморегуляції, постійно закріплюючи засвоєне і доповнюючи його новими знаннями.

3) бути переконаним у тому, що аутотренінг не потребує якихось особливостей індивідуальності. Лише глибоке сприйняття навіювань може викликати очікувані реакції. Тому важливо у процесі саморегуляції не просте повторювати формули про себе, а яскраво уявляти зміст формули.

Оволодіння методами аутотренінгу передбачає певну послідовність.

1) Спочатку за допомогою підібраних словесних формул потрібно відволіктися від оточуючої дійсності, створити стан розслаблення.

2) здійснюється безпосереднє аутозанурювання шляхом промовляння про себе визначених попередньо мовних формул, які поступово розслаблюють кінцівки і різні частини тулуба й голови.

3) спрямовують увагу на режим дихання, контроль серцевої діяльності, загальний відпочинок тощо.

4) Закінчується аутотренінг введенням себе в стан самонавіяного сну.

Аутотренінг використовують тоді, коли необхідно відновитися перед подальшою напруженою діяльністю. Спрямованість аутотренінгу може бути різною: на заспокоєння, на мобілізацію, на переключення, на відпочинок, на відновлення і так далі. Відповідно змінюватиметься зміст мовних формул, послідовність їх використання, тривалість оволодіння.

Дата добавления: 2014-01-04