Злочиннi групи, що вчиняють пограбування та розбiйнi напади з метою заволодiння державною та приватною власнiстю

Злочинні групи розкрадачiв державної чи приватної власності.

Особливості формування i функціонування даних груп значною мірою подібні до вищезазначених: вони створюються досвідченим лідером, із самого початку є досить організованими i швидко еволюціонують у своєму розвитку; у них відсутні стосунки, засновані на емоцiйних зв’язках, а якщо такі спочатку й існують, то вони швидко заміщаються власне функціонально-діловими, зумовленими участю у групових злочинах, i не поширюються поза спільну злочинну діяльність.

Разом з тим, такі групи мають виражені специфічні відмінності. Вони полягають, передусім, у тому, що їх структура є своєрідною копією тих організацій, всередині яких вони функціонують: злочинні лідери обіймають в них вищі керівні посади, відповідальні виконавці – керують структурними підрозділами, де працюють рядові учасники. Існуючі відносини службової залежності використовуються, в тому числі, й для здійснення злочинних оборудок, тобто органiзатор, визначаючи можливостi для вчинення злочину, пристосовується до ситуацiї й використовує існуючі об’єктивнi умови у злочинних цiлях. Переплетення виробничої i злочинної дiяльностi, використання посадовими особами свого службового становища надає таким групам значних переваг.

Для втягнення у групу використовуються переважно такi прийоми, як шантажування та погроза компрометацiї (61,3%), створення ситуацiї матерiальної залежностi (32,0%), створення труднощiв у роботi в сполученнi з обiцянкою допомоги (6,7%), а також використання службової чи iншої залежності, прохання, умовляння, обман, і лише у надзвичайних випадках – насильство. При вiдмовi вiд подальшої злочинної дiяльностi окремими учасниками це не спричиняє жорстких санкцiй проти особи, окрiм вiдлучення вiд групи та розповсюдження дискредитуючої iнформацiї.

Характерною є також подвійна система цiнностей та переконань учасникiв таких груп щодо власностi: вони не ідентифікують себе зі злочинним світом, але при цьому ігнорують правопiдзахисні соціальні цінності та надають підвищеної значимості особистому добробуту; розкрадання суспiльної власностi, на вiдмiну вiд iнших злочинiв (квартирна та кишенькова крадіжка, пограбування, розбійний напад та ін.), хоча й оцінюється як протиправна дiя, але не засуджується як засiб особистого збагачення.

Кiлькiснi параметри даних груп визначаються багатоступеневістю та багатофункціональністю планованої дiяльностi, необхiднiстю виконання досить складних операцiй, використанням рiзноманiтних спецiалiзованих засобiв при вчиненнi злочину i т.iн, що потребує не мiнiмальної, як у попереднiх випадках, а оптимальної чисельностi групи (в середньому – 4 чол.). Їх психологiчними особливостями є високий ступiнь контактностi учасникiв мiж собою ще до визначення спрямованостi групи як злочинної. Вони формуються протягом достатньо тривалого часу (2-х i бiльше мiсяців), попередньо визначаючи стратегiю i тактику дiй, пришукуючи чи спецiально виготовляючи вiдповiдне технiчне оснащення, ретельно вивчаючи умови та обстановку, навiть тренуючись i набуваючи необхiдні уміння та навички. Все це зумовлює високу згуртованiсть групи та сталiсть стосункiв її учасників.

У таких групах iснують традицiї i норми поведiнки, що значною мiрою вiдображають iснуючi в загальнокримiнальнiй злочинностi, але трансформуються вiдповiдно до наявних умов. Визначена та жорстко дотримується iєрархiя ролей, що, як правило, визначається внеском кожного учасника в досягнення кiнцевого злочинного результату. Значна увага придiляється конспiрацiї та маскуванню, наявнi санкцiї, у тому числі й фiзичнi, за порушення iснуючих правил.

Дата добавления: 2014-01-04