Педагогічні закономірності

Логіка спілкування

Логіка інновацій.

Логіка виховання.

Лекція 3, 4. Логіка навчального процесу. Логіка виховання

Поради полемісту

З'ясувавши сутність та основні види суперечки, можна зробити відповідні висновки, наприклад у формі порад полемісту (пропоненту й опоненту).

Не варто сперечатися без особливої на те потреби. Недарма кажуть: «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше». Проте без суперечок не обійтись, оскільки вони є важливим способом досягнення взаєморозуміння між людьми. В певному розумінні суперечки мають навіть об'єктивний характер. Бажання уникнути суперечок, якими б гарними лозунгами воно не прикривалося, не тільки невиправдане, а й неможливе. Кожному з нас доводиться захищати свої погляди та інтереси, а також інтереси інших людей. Громадська думка засуджує пасивну життєву позицію людей, які керуються принципами «Моя хата скраю — я нічого не знаю!» або «Нехай буде гречка, аби не суперечка!».

Щоправда, і постійну спрямованість людини на суперечку, конфронтацію теж вважають негативною рисою. Якщо немає важливої й чітко сформульованої мети, вести суперечку нераціонально. Проте нерідко трапляється, що принципово важливі питання неможливо розв'язати без суперечки.

Необхідною умовою ефективного ведення суперечте п є чітке визначення її предмета і узгодження точок зору учасників стосовно цього предмета. Формулювання тез, які обґрунтовують чи спростовують учасники суперечки, значною мірою залежить від їх розуміння предмета суперечки. Треба всіляко уникати безпредметних суперечок. В іншому разі доведеться «товкти воду в ступі».

У процесі суперечки можна втрачати її предмет (і давати змогу опонентові відволікатися від обговорюваної теми).т Зрозуміло, що в ході суперечки її предмет уточнюється, конкретизується (і в цілому розумінні змінюється), проте загалом він повинен залишатися тим самим. Інакше «один буде говорити про Хому, а другий – про Ярему». Щоб уникати такої помилки, слід керуватися правилами доведення стосовно теза: теза має бути ясною за змістом і чіткою за обсягом; залишатися незмінною (і не підмінюватися) в ході доведення. До того ж тезою може бути лише таке положення, яке справді потребує обґрунтування. «Для чого… обдумувати обдумане, - писав російський письменник Л.Толстой. – Бери готове й іди далі. В цьому сила людства».

План:

1. Логіка навчального процесу.

2. Виховання і розвиток особистості.

6. Логічний аналіз питань і відповідей.

8. Мислення як аналітико-синтетична діяльність мозку.

9. Як вивчати педагогіку?

1. Логіка навчального процесу.

Вперше термін введений російським дидактом Даниловим М.А. Під логікою навчального предмета слід розуміти послідовність змісту, порядок його вивчення у передбачених програмою зв’язках його елементів і частин.

Логіка навчального процесу характеризує послідовність розгортання діяльності навчання, тобто організацію учителем засвоєння навчального предмета. Логіка навчального процесу визначається складом класу, рівнем підготовки учнів, обладнанням, педагогічною технологією учителя.

Одним із головних завдань педагогічної логіки є розвиток мислення учнів, оволодінням учнями прийомами розумової діяльності: визначення понять, аналіз і виділення головного, порівняння і систематизація, конкретизація, доведення і спростування.

Виділяють чотири рівні засвоєння знань:

Перший рівень – репродуктивний;

Другий рівень – стандартних операцій;

Третій рівень – аналітико-синтетичний (аналізувати, синтезувати, узагальнювати);

Четвертий рівень – творчий (застосування знань у нових умовах).

Навчання вміщує в собі два поняття: викладання і учіння.

Викладання: виклад змісту матеріалу, керівництво пізнавальною діяльністю учнів, розвиток здібностей, інтересів, формування світогляду та культури розумової праці.

Учіння: підготовка до сприймання, сприймання, осмислення, застосування, перевірка, корекція.

Процес навчання – складна цілісна система, впорядковане об’єднання взаємопов’язаних і розташованих у певному порядку елементів цілісної освіти: мета, завдання навчання, принципи, зміст, методи, засоби, форми організації навчання, результати навчання.

Логіку навчального процесу можна зобразити схемою:

Потрібний рівень знань, умінь, навичок і розвиток.

1. розуміння навчальних завдань.

2. оволодіння знаннями.

3. виведення законів і правил.

4. формування умінь і навичок.

5. застосування знань.

6. аналіз і оцінка навчальної діяльності.

2. Виховання і розвиток особистості.

Мета виховання – допомогти людині пізнати себе, розвинути свої задатки, самореалізуватись і соціалізуватись.

Програма виховання.

К (код Всесвіту)

[(генетичний, наперед задана програма)]

С (середовище) Діяльність особи:

Пізнавальна, трудова, громадська, художньо-естетична, спортивно-оздоровча і т. і.

Середовище:

1. Макрофактори: Космос, планета, епоха, НТП демографічна ситуація, держава, соціально-економічна система, суспільна психологія, свідомість.

2. Мезофактори: природно-культурні та релігійні традиції та норми, соціальна група, засоби комунікації.

3. Мікрофактори: оточення, сім’я, колективи, групи, друзі, матеріально-побутові умови.

Дата добавления: 2014-01-04